Ухвала КЦС ВС № 212/10526/24

УХВАЛА 15 квітня 2026 року м. Київ справа № 212/10526/24 провадження № 61-2128ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРПОШТА» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу Верховного Суду відповідно касаційну скаргу на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у цій справі, яка зареєстрована Верховним Судом за вх. № 5221/0/220-26 від 20 лютого 2026 року. Також 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у цій справі, яка зареєстрована Верховним Судом за вх. № 5702/0/220-26 від 24 лютого 2026 року. Касаційні скарги ОСОБА_1 подані на одні і ті самі рішення судів попередніх інстанцій у справі № 212/10526/24 є однаковими за змістом, відрізняються між собою тільки способом їх подання до Верховного Суду. Чинний ЦПК України не передбачає розгляд двох однакових касаційних скарг від однієї особи на одне і те саме судове рішення, тому ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року касаційні скарги залишені без руху та запропоновано ОСОБА_1 уточнити, яку саме касаційну скаргу та від якої дати вона підтримує та просить розглянути. Роз`яснено ОСОБА_1 , що після уточнення заявницею скарги, яку вона просить розглядати у касаційному порядку, Верховним Судом буде здійснено перевірку касаційної скарги вимогам статей 390,392 ЦПК України. На виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_1 направила на адресу суду заяву, у якій підтвердила, що касаційна скарга за вх. № 5702/0/220-26 від 24 лютого 2026 року є копією (дублюючою) касаційної скарги за вх. № 5221/0/220-26 від 20 лютого 2026 року. При перевірці дотримання ОСОБА_1 вимог статті 392 ЦПК України під час подання касаційної скарги за вх. № 5221/0/220-26 від 20 лютого 2026 року встановлено, що вона не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Такі підстави перелічені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду від 06 листопада 2023 року в справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року в справі № 530/1297/21, від 26 грудня 2023 року у справі № 758/113/23). 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 22 лютого 2022 року в справі 920/577/20 суд виснував, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення. Процесуальні положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України є уніфікованими. Єдність однакового застосування уніфікованих норм права забезпечує правову визначеність та сталість судової практики. 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Разом з тим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу, зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу, зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Тобто у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав). Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права. ОСОБА_1 у касаційній скарзі та в додаткових поясненнях до неї узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, посилається на постанови Верховного Суду, однак такі посилання не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявниця не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Формальне посилання на частину другу статті 389 ЦПК України не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. За таких обставин ОСОБА_1 необхідно направити на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Крім того, як у касаційній скарзі так і в додаткових поясненнях до неї, ОСОБА_1 просить, серед іншого, «скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року та рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу». При цьому дату рішення суду першої інстанції заявницею не зазначено. Тому ОСОБА_1 необхідно в уточненій редакції касаційної скарги чітко зазначити дату рішення суду першої інстанції, яке нею оскаржується разом з постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року. Також згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Касаційна скарга надіслана в електронній формі, водночас, заявницею до касаційної скарги не додано доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги, зокрема відповідачу у справі АТ «УКРПОШТА». Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в електронній формі, то їй слід надіслати на адресу суду докази надсилання АТ «УКРПОШТА» копії поданих до суду документів. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. З метою усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно направити на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, в якій чітко зазначити дату рішення суду першої інстанції, яке нею оскаржується разом з постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, та надати докази надсилання листом з описом вкладення АТ «УКРПОШТА» копій уточненої редакції касаційної скарги. Отже, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки заявницею не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги за вх. № 5221/0/220-26 від 20 лютого 2026 року. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк