Постанова 4814 № 544/2404/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 544/2404/25 Номер провадження 22-ц/814/1850/26Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року, постановлену суддею Сайко О. О., повний текст ухвали складено дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про зміну розміру та способу стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В: 25.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, в якому просила суд змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн, щомісячно, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі №544/1141/24 було стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Утримання дитини, забезпечення її лікування та належних умов життя та харчування потребує значних витрат, так як дитина має проблеми із здоров`ям та перебуває на «Д» обліку у лікаря-педіатра, дитячого кардіолога, ендокринолога та дитячого гастроентеролога. Після проходження обстеження влітку 2025 у дитини було виявлено додаткові проблеми зі здоров`ям. Наразі донька має діагноз: субклінічний гіпотериоз внаслідок дефіциту йоду; ВОВ; функціональне порушення кишківника. У 2024 під час першого звернення до суду позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 10 000 грн, проте, так як відповідач мав офіційно невеликий дохід, то судом було стягнуто аліменти у розмірі 4 000 грн. Зважаючи на стан здоров`я дитини, часті лікарняні, є необхідність регулярного відвідування лікарів вузького профілю, а такі лікарі є лише в обласних містах, проходження обстежень та здачі аналізів (не всі процедури є безкоштовними), це все потребує значних сум грошей. Зважаючи на вищевикладене, змушена звернутися до суду з позовом про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 . Відкладено судове засідання по справі на 16.00 год 02 грудня 2025 року (а.с. 25). Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про зміну розміру та способу стягнення аліментів, зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПКУкраїни). Відтак суд першої інстанції зупинив провадження у справі на час перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що 02.12.2025 при винесенні ухвали у справі суд першої інстанції не забезпечив розгляду заяви, а по суті лише формально виніс ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, при цьому не забезпечив дотримання як найкращих інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також повну невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, фактичним обставинам справи та висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що пунктом 2 частини 1 статті 251, статті 253 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2022 Президентом України було видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжено. 24.02.2022 указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» на території України оголошено мобілізацію. Згідно сповіщення сім`ї №625, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (вих. №3/10408 від 03.09.2025), солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стрілець номер обслуги 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , вірний Військовій присязі, захищаючи Батьківщину, потрапив в полон 28.05.2025 поблизу н.п. Зоря Краматорського району Донецької області (а.с. 29). Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 відійшла від попередніх висновків Верховного Суду і зазначала наступне: під час застосування правил п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України та в п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні. Провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПКУкраїни). Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався і не скасований до теперішнього часу. Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили безпілотних систем, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій. У постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі №6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Звертаючись до суду із заявою про зупинення провадження у справі, третя особа ОСОБА_3 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі н.п. Зоря, Краматорського району Донецької області зник безвісти ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 28). Відповідно до сповіщення сповіщення сім`ї №625, ОСОБА_2 потрапив у полон (а.с. 29). 12.11.2025 Велика Палата Верховного Суду ухвалила принципове рішення у справі №754/947/22, яке стало орієнтиром для всієї судової системи. Суд підтвердив: провадження у цивільних, господарських та адміністративних справах за участю військовослужбовців у період воєнного стану підлягає зупиненню, якщо учасник справи нині проходить військову службу. Велика Палата Верховного Суду в даній постанові наголосила на кількох ключових положеннях: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні. Таким чином, суд створив баланс між інтересами правосуддя та об`єктивною неможливістю військовослужбовця брати участь у процесі під час служби. Вказані висновки щодо застосування норми права до спірних правовідносин є відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України обов`язковим для суду при виборі і застосуванні норми права. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 16.07.2025 у справі №754/947/22 вказано, що введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період, упродовж якого, зокрема, здійснюється мобілізація. У зв`язку з цим, з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу. Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка незадіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не виключає його оперативного відрядження до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. На переконання колегії суддів, у цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій. Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому брати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання військовослужбовцем свого права, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу. Колегія суддів також зазначила, згідно з абзацом першим частини першої статті 3 Закону №389-VIII командир військової частини наділений повноваженнями видавати довідку за формою №5, передбачену Інструкцією, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Водночас ця довідка за формою № 5 не може бути єдиним можливим відповідним доказом, оскільки довідки, надані у справі №461/5209/19 також жодним чином не протирічать підтвердженню факту перебування відповідного військовослужбовця у складі ЗСУ, переведених на воєнний стан. Відтак, будь-який військовослужбовець в Україні, який проходить військову службу в конкретній військовій частині під час воєнного стану, є таким, що перебуває у штаті Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан, що спростовує доводи скарги в наведеній частині. Іншого трактування норма процесуального права, що регулює виникле спірне процесуальне питання, не має. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №557/1226/23, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 відступила від правових висновків, сформульованих у ряді постанов Верховного Суду, зокрема і у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №557/1226/23. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не забезпечив дотримання як найкращих інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів також відхиляє, оскільки в рамках даної справи питання щодо призначення аліментів не вирішується вперше, а стосується зміни розміру та способу їх стягнення та, як вбачається із матеріалі справи, відповідач виконує свій обов`язок щодо сплати аліментів на підставі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі №544/1141/24 (а.с. 6-8). Таким чином, дитина забезпечена певним рівнем матеріального благополуччя за рахунок стягнення аліментів із батька. З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58). Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 квітня 2026 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов