Ухвала Велика Палата ВС № 916/5555/24

УХВАЛА 1 квітня 2026 року м. Київ Справа № 916/5555/24 Провадження № 12-7гс26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Пількова К. М. , суддів Банаська О. О. , Білоконь О. В. , Булейко О. Л. , Воробйової І. А. , Гімона М. М. , Губської О. А. , Ємця А. А. , Кишакевича Л. Ю. , Короля В. В. , Кравченка С. І. , Кривенди О. В. , Мазура М. В. , Мартинюк Н. М. , Погрібного С. О. , Стефанів Н. С. , Стрелець Т. Г. , Ступак О. В. , Ткача І. В. , Ткачука О. С. , Уркевича В. Ю. , перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Полтавцевої Тетяни Валентинівни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 (головуючий суддяДіброва Г. І. , судді Принцевська Н. М. , Поліщук Л. В. ) за позовом Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради до Фізичної особи-підприємця Полтавцевої Тетяни Валентинівни про розірвання договору та стягнення 25 402, 95 грн УСТАНОВИЛА:

1. У грудні 2024 року Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (далі - Позивач, Департамент) звернувся до Фізичної особи-підприємця Полтавцевої Тетяни Валентинівни (далі - Відповідачка, Орендар) з позовом, в якому просив: - розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади на нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 194, 6 кв.м, та приміщень загального користування, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Патона Євгена, буд. 4-а № 2135 від 18.12.2019 (зареєстрований в реєстрі за № 4900), укладений між управлінням комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради та Відповідачкою (далі - Договір оренди); - стягнути з Відповідачки на користь Департаменту заборгованість за Договором оренди у розмірі 25 402, 95 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані порушенням Відповідачкою істотних умов Договору оренди щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, внаслідок чого у неї утворився борг перед Позивачем у сумі 25 402, 95 грн за періоди січень - лютий 2022 року та січень - грудень 2023 року. Позивач зазначив, що Відповідачка не виконує умови Договору оренди щодо використання об`єкта оренди, та вказав, що доступ до приміщень відсутній, що підтверджується актом обстеження від 06.02.2024 № 11/24, що також є підставою для розірвання цього Договору. 3. 28.05.2025 Господарський суд Одеської області рішенням відмовив у задоволенні позову про розірвання Договору оренди та стягнення заборгованості.

4. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (далі - Постанова № 634) в редакції, чинній протягом усього періоду заявленої до стягнення заборгованості у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 Відповідачка була звільнена від сплати орендної плати за оренду нерухомого майна, місцем знаходження якого є місто Херсон, оскільки в цей період тривав воєнний стан в Україні, а законодавець не пов`язує звільнення від орендної плати з окремим рішенням орендодавця. При цьому, відхиляючи доводи Позивача щодо того, що Відповідачка була звільнена від сплати орендної плати лише з 24.02.2022 до 31.12.2022, оскільки положення Постанови № 634 не містили обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної плати - 31.12.2022, вказав, що наявність правової конструкції «але у будь-якому разі до 31.12.2022» свідчить, що така дата вказана як кінцева лише у разі припинення воєнного стану раніше 31.12.2022.

5. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що вказаний підпункт 1 пункту 1 Постанови № 634 був змінений лише на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512, тобто лише після 08.05.2024 було виключено положення щодо звільнення від орендної плати орендарів комунального майна, розташованого в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану із визначеним переліком таких адміністративно-територіальних одиниць. При цьому місцевий господарський суд виснував, що перелік таких адміністративно-територіальних одиниць визначений в самому підпункті 1 пункту 1 Постанови № 634.

6. Розглядаючи спір в частині вимоги про розірвання Договору оренди, суд першої інстанції зазначив, що у розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну, неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого застосування такого заходу як розірвання договору, який має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

7. У цих висновках місцевий суд спирався на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.01.2020 у справі № 914/252/19 та від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17, за якою істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна як невнесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку. У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців). У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19).

8. З урахуванням наведеного, за наслідками дослідження обставин справи та наявних в ній доказів, місцевий господарський суд виснував, що невикористання Відповідачкою об`єкта оренди, відсутність доступу до нього, а також неотримання нею кореспонденції Позивача за місцезнаходженням об`єкта оренди, за відсутності при цьому заборгованості з орендної плати, не свідчить про істотне порушення нею умов Договору оренди, у зв`язку з чим для настання таких правових наслідків як розірвання цього Договору недостатньо наведених у позові підстав. 9. 24.11.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд постановою рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 скасував; задовольнив позовні вимоги Департаменту про розірвання Договору оренди та стягнення заборгованості; стягнув з ФОП Полтавцевої Т. В. на користь Департаменту заборгованість за Договором оренди у розмірі 25 402, 95 грн та розподілив судовий збір; розірвав Договір оренди, укладений між Позивачем та Відповідачкою.

10. Суд апеляційної інстанції з тлумаченням судом першої інстанції підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 не погодився, вважаючи, що обов`язковою умовою для звільнення орендарів від орендної плати на підставі вказаної норми є розташування орендованого державного і комунального майна в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції в умовах воєнного стану. При цьому текстуальний вираз норми «на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але в будь-якому разі до 31.12.2022», означає встановлення присічного строку її дії саме до 31.12.2022 незалежно від інших наведених раніше подій або дій (припинення чи скасування воєнного стану). У цих висновках суд апеляційної інстанції послався також на те, що про нарахування з 01.01.2023 орендарям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 634, орендної плати у розмірі 100 % без урахування знижки також роз`яснено в листі Міністерства економіки України від 14.03.2023 № 3211-07/11185-09. При цьому апеляційний господарський суд вказав, що перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 01.04.2022 № 1307/5, за яким з 18.11.2022 територію Херсонської міської територіальної громади з відповідного переліку виключено, отже з цієї дати на цю територію припинила розповсюджуватися дія норми підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634

11. В той же час суд апеляційної інстанції зазначив, що з грудня 2022 року змінилося правове регулювання порядку визначення територій, на яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, а саме, що такі адміністративно-територіальні одиниці визначаються на підставі переліку, що затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та що самі території повинні мати статус таких, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих. У період з 18.11.2022 до 01.05.2023 територія Херсонської міської територіальної громади не належала до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих рф, а з 01.05.2023 є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси

12. Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд виснував, що, оскільки з 18.11.2022 на територію Херсонської міської територіальної громади припинила розповсюджуватись дія норми підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634, дія якої в подальшому припинилася 31.12.2022, а норми про звільнення від орендної плати орендарів державного та комунального майна були знову введені лише з 01.01.2024 постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512, правомірним є нарахування Позивачем Відповідачці орендної плати у період з січня по лютий 2022 року та з січня по грудень 2023 року. Несплата Відповідачкою орендної плати за Договором оренди у вказаний період є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього Договору, що є недопустимим згідно статті 525 Цивільного кодексу України, з огляду на що суд апеляційної інстанції визнав підставною вимогу про стягнення заборгованості з орендної плати.

13. З урахуванням наведених обставин та проаналізувавши зміст Договору оренди, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність Позивачем факту істотного порушення Відповідачкою умов договору, оскільки вона як орендар не вносить плату за користування об`єктом оренди понад трьох місяців поспіль, що є підставою для розірвання договору (частина друга статті 651 ЦК України).

14. У грудні 2025 року ФОП Полтавцева Т. В (далі також Скаржниця) звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 повністю і залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025; зупинити виконання постанови суду апеляційної інстанції.

15. Скаржниця вважає, що звільнена від обов`язку сплачувати орендну плату за користування об`єктом, який не може використовувати за призначенням через форс-мажорні обставини (бойові дії), зокрема, на підставі частини шостої статті 762 ЦК України. В аргументах щодо застосування вказаної норми посилається на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) від 02.08.2023 у справі № 916/1788/22.

16. Скаржниця вважає, що, враховуючи, що предметом спору є стягнення орендної плати за користування майном комунальної власності - правовідносини сторін підпадають під регулювання Постанови № 634, за підпунктом 1 пункту 1 якої від орендної плати на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування звільняються орендарі державного та комунального майна, які використовують майно в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, зокрема, Херсонська область. Отже, орендна плата за 2023 рік за нерухоме майно не може бути стягнута, оскільки в цей період тривав воєнний стан в Україні, а положення Постанови № 634 не містять кінцевої дати звільнення від орендної плати в Україні. Вважає, що підпункт 1 пункту 1 Постанови № 634 не містить обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної плати датою 31.12.2022, а наявність правової конструкції «але у будь-якому разі до 31.12.2022» свідчить про те, що така дата вказана як кінцева лише у разі припинення воєнного стану раніше 31.12.2022. У цих доводах Скаржниця посилається на позицію, викладену у постановах судів апеляційної інстанції у спорах з подібних правовідносин.

17. Скаржниця вказує на наявність більше трьох сотень договорів оренди комунального майна з Департаментом, за якими існує потенційна можливість звернутися з усіма цими позовами, що становить значний суспільний інтерес щодо вирішення правової проблеми тлумачення та правозастосування частини шостої статті 762 ЦК України та Постанови № 634.

18. Скаржниця стверджує, що станом на 01.01.2023 за Договором оренди міститься переплата за оренду за 2022 рік.

19. Ухвалою від 27.01.2026 КГС ВС відкрив касаційне провадження та призначив касаційну скаргу до розгляду на 17.02.2026, відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025. 20. 10.03.2026 ухвалою КГС ВС передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

21. Обґрунтовуючи наявність у цій справі виключної правової проблеми, колегія суддів КГС ВС посилається на наявність різної судової практики місцевих та апеляційних господарських судів стосовно застосування положень Постанови № 634 в частині розуміння наявності або відсутності обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної плати - 31.12.2022, тобто неоднозначність тлумачення часових меж дії пільг, встановлених цією Постановою.

22. Так, підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 634 передбачено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна: - фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану; - які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь).

23. Колегія суддів КГС ВС зазначає, що комплексний аналіз судової практики у Єдиному державному реєстрі судових рішень дозволяє констатувати наявність різних, діаметрально протилежних підходів господарських судів першої та апеляційної інстанцій до вирішення цієї категорії справ, що ілюструє таким.

24. Позиція першої групи судових рішень засновується на формальному тлумаченні норм права, за яким текстуальний вираз норми на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але в будь-якому разі до 31.12.2022, означає встановлення присічного строку її дії саме до 31.12.2022 незалежно від інших наведених раніше подій або дій (припинення чи скасування воєнного стану). При цьому також вказують, що орендарям, починаючи з 01.01.2023, визначеним підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 634, орендна плата нараховується у розмірі 100 % без урахування знижки, що також роз`яснено в листі Міністерства економіки України від 14.03.2023 № 3211-07/11185-09. Ця позиція відображена у рішенні Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/5720/24, від 19.11.2025 у справі № 916/4132/25; постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 905/34/25, від 03.02.2026 у справі № 905/972/25; постанови Південно-західного апеляційного господарську суду від 11.12.2025 у справі № 916/5363/24, від 03.02.2026 у справі № 916/5659/24, від 04.11.2025 у справі № 916/5689/24, від 11.11.2025 у справі № 916/5729/24, від 25.11.2025 у справі № 916/5266/24, від 26.11.2025 у справі № 916/5694/24, від 24.12.2025 у справі № 916/5692/24 та ін.

25. В цих судових рішеннях суди звертають увагу на те, що, починаючи з грудня 2022 року змінилося правове регулювання порядку визначення територій, на яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. В той же час самі території повинні мати статус таких, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих, а з 23.05.2023 для територій активних бойових дій зроблено виключення щодо таких територій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

26. Інша група судових рішень містить трактування підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 таким чином, що ці положення не містять обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної плати 31.12.2022, а наявність правової конструкції «але у будь-якому разі до 31.12.2022» свідчить, що така дата вказана як кінцева лише у разі припинення воєнного стану раніше 31.12.2022. Така позиція міститься в постанові Південно-західного апеляційного господарську суду від 04.11.2025 у справі № 916/1725/24, від 10.02.2025 у справі № 916/1730/24, від 20.05.2025 у справі № 916/5045/24, від 18.06.2025 у справі № 916/5275/24, від 18.06.2025 у справі № 916/5536/24, від 21.10.2025 у справі № 916/5195/24; Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 у справі № 905/1472/24, від 19.09.2025 у справі № 905/1538/24, від 26.11.2025 у справі № 905/616/25, від 16.10.2025 у справі № 905/1552/24.

27. При цьому у деяких з цих постанов вказано, що словосполучення, що використовується в підпункті 1 пункту 1 Постанови № 634 на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022 слід трактувати таким чином, що визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі щонайменше до 31.12.2022, якщо до цієї дати воєнний стан буде припинено чи скасовано та сплине три місяці після дати його припинення чи скасування. Якщо ж до 31.12.2022 воєнний стан не буде припинено чи скасовано та не сплине три місяці після його припинення чи скасування, визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування. Установлення часового обмеження для реалізації встановленого законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак за умови, що воно не порушує сутності права, має легітимну мету та його досягають домірними засобами, тоді воно є справедливим та об`єктивно виправданим.

28. Вказані судові рішення, як посилається колегія суддів КГС ВС, ілюструє кількісний вимір виключної правової проблеми, враховуючи, що десятки аналогічних позовів Департаменту до підприємців Херсонщини перебувають на розгляді в судах, що свідчить про те, що ця проблема не є поодинокою, а має системний характер. Якісний показник наявності виключної правової проблеми у цій справі підтверджується системною суперечливістю існуючого стану правозастосування, а саме в умовах, коли суди в ідентичних справах щодо одного і того ж регіону (Херсонська область) та однієї категорії орендарів приймають діаметрально протилежні рішення, що нівелює принцип правової визначеності як складової верховенства права.

29. В ухвалі про передачу колегія суддів КГС ВС наголошує, що ситуація, за якої право орендаря на звільнення від оплати залежить не від чіткої норми, а від суб`єктивного тлумачення конкретної колегії суддів, є недопустимою в демократичній державі, а тисячі підприємців на територіях, що постраждали від збройної агресії, перебувають у стані правового очікування щодо того, який підхід до вирішення спору буде застосований. Відсутність сталості щодо порушеного питання навіть у межах одних і тих самих судів додає гостроти проблемі та нівелює принцип правової визначеності.

30. З урахуванням наведеного колегія суддів КГС ВС вважає, що виключна правова проблема у цій справі полягає у необхідності формування єдиного правового висновку щодо того, чи слід розглядати дату «31.12.2022», зазначену у підпункті 1 пункту 1 Постанови № 364, як безумовний присічний строк припинення права на звільнення від орендної плати для територій, де доступ до державних реєстрів фактично не був відновлений, а обставини воєнної агресії продовжували перешкоджати використанню майна, та яким чином співвідносяться положення Постанови № 364 з підставами для звільнення від орендної плати, визначеними частиною шостою статті 762 ЦК України, в умовах триваючої збройної агресії.

31. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.

32. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

33. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему слід оцінювати з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, ще вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можна кваліфікувати як виключну правову проблему; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

34. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України слідує, що справа з указаної підстави може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.

35. Виходячи з наведених критеріїв, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, суд касаційної інстанції має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад: навести інші справи різних юрисдикцій, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.

36. Обґрунтовуючи наявність у цій справі виключної правової проблеми, колегія суддів КГС ВС покликається на наявність різної практики щодо застосування вказаних положень Постанови № 634 в межах місцевих та апеляційних господарських судів.

37. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що на розгляді у КГС ВС перебувала справа № 905/1552/24, предметом якої є вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» заборгованості з орендної плати в сумі 127 628 004, 12 грн, пені в сумі 19 653 010, 08 грн та розірвання договору оренди державного майна, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди від 13.11.2008 № 2/2008 щодо повного та своєчасного внесення орендної плати.

38. Переглядаючи в касаційному порядку прийняті у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, КГС ВС у постанові від 03.03.2026 погодився з висновком апеляційного господарського суду, що за змістом підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 у редакції, чинній станом на час її прийняття, та до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512, було передбачено звільнення орендарів державного і комунального майна за договорами, укладеними, зокрема до 24.02.2024, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану, у тому числі - Донецька область на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022.

39. У цій постанові колегія суддів суду касаційної інстанції визнала підтвердженою передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права), що слугувало підставою для формулювання висновку про застосування норми підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 у редакції від 27.05.2022 у подібних правовідносинах, виснувавши, що за змістом вказаних положень у редакції, чинній станом на час її прийняття, та до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512, було передбачено звільнення орендарів державного і комунального майна за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися раніше 24.02.2022, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану; які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану, на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022. Словосполучення, яке використовується у підпункті 1 пункту 1 Постанови № 634, «на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022» підлягає трактуванню таким чином, що визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі щонайменше до 31.12.2022, якщо до цієї дати воєнний стан буде припинено чи скасовано та сплине три місяці після дати його припинення чи скасування. Якщо до 31.12.2022 воєнний стан не буде припинено чи скасовано та не сплине три місяці після його припинення чи скасування, визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування.

40. Наведене підтверджує, що до постановлення ухвали про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду через наявність виключної правової проблеми КГС ВС сформулював висновки щодо застосування підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних у цій справі правовідносин.

41. Судом касаційної інстанції в господарських справах відповідно до статті 286 ГПК України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діє, зокрема, Касаційний господарський суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

42. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд: - палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати; - об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Отже, у разі якщо колегія суддів КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у раніше ухваленому рішенні цього ж касаційного суду, положеннями частин першої, другої статті 302 ГПК України передбачено передання справи, яка переглядається, на розгляд палати, до якої входить така колегія, або на розгляд об`єднаної палати цього касаційного суду. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС не посилалась на справи іншої, крім господарської, юрисдикції у подібних правовідносинах, а також не викладала обґрунтування незгоди з позицією КГС ВС з питання, яке вона визначила виключною правовою проблемою, та не наводила причин, з яких це питання не може вирішити відповідна палата чи об`єднана палата КГС ВС у порядку, встановленому частинами першою, другою статті 302 ГПК України. Формулюючи виключну правову проблему, колегія суддів також не покликалась на необхідність узгодження висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій у подібних правовідносинах. Схожі висновки викладені у пунктах 68-72 ухвали Великої Палати Верховного Суду 04.06.2025 у справі № 910/20127/23.

43. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

44. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відступати від висновків Верховного Суду необхідно з об`єктивних причин, які повинні бути чітко визначені та аргументовані.

45. Наведене дає підстави виснувати, що колегія, яка передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України, має врахувати у відповідній ухвалі висловлені на дату передання висновки Верховного Суду щодо застосування норм права з питань, які становлять виключну правову проблему, та навести власну позицію щодо таких висновків, зокрема, у разі незгоди з ними - чітко аргументувати об`єктивні причини для відступу.

46. У протилежному випадку формулювання виключної правової проблеми без урахування обов`язкових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах суперечитиме положенням частини четвертої статті 236 ГПК України, а в разі незгоди колегії з такими висновками не відповідатиме визначеному статтею 302 цього Кодексу порядку передання справи на розгляд відповідної палати для відступу від них.

47. Оскільки КГС ВС уже сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, однак колегія суддів у своїй ухвалі цього висновку не відобразила та не навела власної позиції щодо нього, зокрема, не вказала причин, з яких у разі незгоди з цими висновкам питання відступу від них не може вирішити відповідна палата чи об`єднана палата КГС ВС у порядку, встановленому частинами першою, другою статті 302 ГПК України, а також не покликалась на необхідність узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що наявність виключної правової проблеми у цій справі не підтвердилась, а на її розгляд передано питання, яке може вирішити КГС ВС як належний суд.

48. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

49. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд, у зв`язку із чим повертає справу для розгляду відповідній колегії КГС ВС у порядку частини шостої статті 303 ГПК України. Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Справу № 916/5555/24 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідачК. М. Пільков Судді:О. О. Банасько О. В. Кривенда О. В. Білоконь М. В. Мазур О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. М. Гімон Н. С. Стефанів О. А. Губська Т. Г. Стрелець А. А. Ємець О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король О. С. Ткачук С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич