Постанова 4818 № 629/1729/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 629/1729/24 Головуючий суддя І інстанції КАРАЩУК Т. О. Провадження № 22-ц/818/979/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання Холод М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни та Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2025 року, у цивільній справі № 629/1729/24, за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в : У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Позовна заява мотивована тим, що 08.07.2017 року біля 10:48 години на ділянці путі між станціями «Біляївка» й «Краснопавлівка» на 897 км + 400 м, на парній колії напрямку в бік м. Харкова, було виявлено тіло громадянина ОСОБА_2 з травмами від потягу. В подальшому було виявлено, що найближчим потягом напрямку руху в бік м. Харкова, відповідно до часу виявлення постраждалого, був товарний состав з електропотягом «ВЛ11-627/644» №2342, у складі 56 товарних вагонів, приблизною довжиною 700 м, який рухався зі сторони станції «Лозова» проїжджаючи станцію «Краснопавлівка» в напрямку станції «Харків сортировка», під керуванням машиніста ОСОБА_3 , який заявив, що тіла постраждалого на рейках в момент проїзду його потяга не було. Електропотяг «ВЛ11-627/644» № 2342, який належить АТ «Українська залізниця», є джерелом підвищеної небезпеки. Позивач вказав, що він є рідним онуком загиблого, який проживав з ним однією сім?єю на момент смерті. ОСОБА_1 вказав, що у зв?язку зі смертю дідуся внаслідок наїзду на нього рухомого складу, він зазнав сильних душевних та моральних страждань. Страждання полягали у порушенні його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із дідом, дуже його любив, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької йому людини. У зв?язку з цим, у позивача було порушено нормальний сон, йому часто сняться жахи. Зазначив, що перебуває у стані постійного стресу, оскільки дідусь фактично заміняв йому батька, так як його рідний батьком помер набагато раніше. Враховуючи вище вказане, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 211 200, 00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів, а також судові витрати. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на користь держави судовий збір у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок. Частину судового збору, пропорційну вимогам, в яких було відмовлено, у розмірі 11 112,00 грн, що підлягає стягненню з позивача, віднесено за рахунок держави. Витребувані матеріали кримінального провадження №120172200000000897 від 08.07.2017 року повернуто до СУ ГУ НП в Харківській області. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 02 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 -адвокат Тарасенко Віра Юріївна та 10 жовтня 2025 року АТ Українська залізниця подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 -адвокат Тарасенко В.Ю. просила рішення скасувати частково у частині відмови ОСОБА_1 у стягненні на його користь моральної шкоди на суму 892 400,00 грн. та ухвалити нове рішення, згідно з яким: Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця», 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 1 211 200 грн. 00 коп. (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) без стягнення податків та обов`язкових платежів. Судові витрати, понесені Позивачем при розгляді справи, покласти на Відповідача. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при ухваленні рішення судом не була врахована ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо не забезпечення залізничної колії від уникнення нещасних випадків, не врахована чинна практика Верховного Суду з аналогічних питань. Вказує, що загиблий був його дідом, після його смерті він зазнає душевних та моральних страждань ступінь яких судом не врахована. Вказала, що при ухваленні рішення суду першої інстанції про часткову відмову у задоволенні позовних вимог Позивача про стягнення моральної шкоди була не врахована ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо убезпечення залізничної дороги від таких випадків, не врахована чинна практика Верховного Суду з розгляду справ з аналогічних питань, яка говорить зовсім про інше. Не була врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у які міститься висновок про те, що «[…] визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.08.2020р. по справі № 372/3192/18, при визначенні розміру моральної шкоди суд повинен обґрунтувати своє рішення, а не лише посилатись на критерії розумності та справедливості. Суд першої інстанції своєму рішенні недостатньо обґрунтував на стільки значне зменшення розміру моральної шкоди, спричиненої Позивачем, хоча у його тексті наявні посилання і на порушення правил дорожнього руху, допущені Позивачем, і на порушення, допущені Відповідачем, однак співвідношенню цих порушень не надана належна оцінка, в результаті чого були порушені і неправильно застосовані положення ст. 89 ЦПК України. Крім того, є більш недавня практика Верховного Суду з досить недавньою практикою розгляду аналогічних спорів, - правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2023р. по справі № 740/3561/21, провадження № 61-10987св22, також у справі з цілком аналогічними обставинами, де судом стягнуто 200 000, 00 грн. моральної шкоди на користь матері та по 250 000,00 грн. моральної шкоди кожного з дітей. Додатково звертає увагу суду, що при розгляді цілком аналогічної справи Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області нещодавно було ухвалено рішення від 26.04.2023р. по справі № 175/71/23, провадження № 2/175/17/23, яке було залишене в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій, у якому з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Позивача була стягнута моральна шкода у розмірі 450 000 грн. Дане рішення було залишено в силі за результатами апеляційного розгляду. Вважає, що досить справедливо, коли судом при розгляді справи № 175/71/23 було допущене зниження моральної шкоди вдвічі, так як ступінь вини загиблого у порушенні правил дорожнього руху є майже однаковим із ступенем вини Відповідача у незабезпеченні елементарних заходів безпеки на залізничному транспорті. При цьому при розгляді справи, що розглядається зараз, при зменшенні розміру моральної шкоди аж на 902 400,00 грн. значення порушенням, допущеним Позивачем, було надано завищене, і навпаки, порушенням, допущеним Відповідачем, досить занижене. Звертає увагу суду що дана справа не є малозначною і має суттєве значення для Позивача. Так як вона стосується втрати найближчої йому людини дідуся, з яким вони були дуже близькі. І моральна шкода за таку втрату залишиться з Позивачем на все життя. І заниження суми відшкодування до розміру 100 000,00 грн., фактично оцінка життя близької людини у суму, еквівалентну менше ніж 2500 доларів США, сприятиме халатному відношенню до забезпечення елементарних заходів безпеки зі сторони Відповідача на залізничній колії і надалі. Вважає, що рішення суду незаконне, несправедливе. У тому, що сталося майже однаковий ступінь вини і Позивача, і Відповідача, однак суд першої інстанції занизив розмір моральної шкоди не вдвічі, а майже в 10 разів. Так, звісно, у тому що сталось винний і загиблий через порушення ним Правил дорожнього руху, але вина у цьому також і Відповідача у сталому халатному відношенні до забезпечення елементарних заходів безпеки на залізничній дорозі. Нещодавно Верховним Судом була розглянута аналогічна справа № 740/3561/21, яка за своїми обставинами дуже схожа на ту, що розглядається зараз. Правова позиція у справі з аналогічними обставинами викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2023р. по справі № 740/3561/21, провадження № 61-10987св22. У справі № 740/3561/21 Позивач також звернулась до суду для стягнення моральної шкоди з АТ «Українська залізниця», завданої смертю її чоловіка, на свою користь та на користь своїх дітей. У справі № 740/3561/21 також зі сторони загиблого була наявна груба необережність та порушення Правил дорожнього руху. Більш того, у нього в крові був знайдений алкоголь, що було і у справі, що розглядається зараз також. Так само, як і у цій справі, у справі № 740/3561/21 у діях машиніста електропоїзду не виявлено ознак кримінального правопорушення і вини АТ «Українська залізниця» у тому, що сталося, не було. При цьому за результатами розгляду цієї справи № 740/3561/21 судом стягнуто 200 000, 00 грн. моральної шкоди на користь матері та по 250 000,00 грн. моральної шкоди кожного з дітей. Вважає, що дані суми моральної шкоди та дану практику Верховного Суду потрібно врахувати і у цій справі, що розглядається зараз, так як обставини справи є аналогічними. Не погоджуючись з рішенням суду представник АТ «Українська залізниця» Болотова Е.І. подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що суд не надав належної оцінки висновкам викладеним у постанові про закриття кримінального провадження про те, що в ході досудового слідства порушення експлуатації залізничного транспорту не встановлено, що свідчить про відсутність порушень залізницею норм щодо технічної експлуатації залізниць. Також у крові ОСОБА_2 було виявлено виявлений етиловий спирт в кількості 0,66%, що по даним офіційної таблиці відповідає алкогольному сп`янінні легкого ступеня. Згідно Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України пішоходам забороняється знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння. Знаходження загиблого під час наїзду на нього потягом у стані алкогольного сп`яніння, свідчить про те, що він сприяв виникненню та збільшенню завданої йому шкоди. Зазначене судом не враховано. Чинним законодавством України не передбачена презумпція наявності моральної шкоди, позивач має доводити обґрунтованість заявлених позовних вимог, проте матеріали справи не мітять доказів в обґрунтування ступеня понесених позивачем фізичних, душевних чи психічних страждань. Представник ОСОБА_1 -адвокат Тарасенко В.Ю. у відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Рішення скасувати частково у частині відмови ОСОБА_1 у стягненні на його користь моральної шкоди на суму 892 400,00 грн. та ухвалити нове рішення, згідно з яким: Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця», 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 1 211 200 грн. 00 коп. (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) без стягнення податків та обов`язкових платежів. Судові витрати, понесені Позивачем при розгляді справи, покласти на Відповідача. Посилається на те, що викладені в скарзі доводи висновків суду про наявність підстав для задоволення позову не спростовують. Суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права що їх регулюють. Вказала, що з рішенням суду першої інстанції Позивач згоден частково в частині зазначення в рішенні суду про те, що заборгованість підлягає стягненню без стягнення податків та обов`язкових платежів. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн не згоден. У матеріалах справи не міститься жодного доказу того, що загиблий був у якихось скрутних життєвих обставинах, що у нього щось погане трапилось у житті і що були якісь підстави думати про суїцид. Всього цього не було, він був у дуже гарних стосунках з Позивачем й іншими оточуючими, у нього був онук, жінка, яка жила разом з ними. Все у його житті було нормально і не було причин думати про самогубство. Коли слідчий це бачить і є обґрунтовані підстави вважати, що був скоєний саме суїцид, то слідчий виносить постанову про закриття кримінального провадження за фактом скоєння самогубства. У даній справі кримінальне провадження було закрите через відсутність ознак кримінального правопорушення, а не за фактом скоєння самогубства, тому посилатись на суїцид у Відповідача немає підстав. У матеріалах кримінального провадження немає жодних передсмертних записок чи послань, які б могли свідчити про намір суїциду. Посилання Відповідача на відсутність його вини у кримінальному провадженні у заподіянні смерті потерпілого як на підставу звільнення його від обов`язку оплати моральної шкоди не заслуговують на увагу, так як власники джерела підвищеної небезпеки, яким є Відповідач, зобов`язанні відшкодовувати моральну шкоду незалежно від своєї вини, і відповідна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом. 29 жовтня 2025 року АТ «Укрзалізниця» подано відзив на апеляційну скаргу позивача, яким мотивовано відсутність підстав для відшкодування шкоди та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. На обґрунтування вказано, що судом безпідставно не прийнято до уваги факт наявності заяви в матеріалах свідка ОСОБА_4 й інших членів сім`ї загиблого наступного змісту: «…ми відмовляємось від заяви про визнання будь-кого з членів нашої родини потерпілим та не маємо претензій до будь-кого у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Я відмовляюсь від подання цивільного позову в зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 . Заяву написано власноручно добровільно та вірно» (мова оригіналу). Вищевказана заява підписана 17.08.2017, тобто після загибелі ОСОБА_2 пройшло вже понад півтора місяця. На думку Відповідача цього строку достатньо для прояву та усвідомлення моральної травми (якщо така є), яку зазнав будь хто із членів родини загиблого, зокрема Позивач, який приходиться онуком загиблого та сином свідку ОСОБА_5 . Можливо Позивач і відчував якісь страждання, але це скоріше за все так звані «докори сумління» у зв`язку з тим, що загинув його дідусь саме в той час, коли він знаходився з ним вдома сам на сам і не приділив загиблому дідусю достатньої уваги та контролю. На переконання Відповідача відповісти на питання щодо наявності моральної шкоди, її непоправності, глибини страждань, впливу на емоційний стан Позивача може лише особа, яка володіє спеціальними знаннями, але жодного доказу щодо такого стану Позивачем так надано і не було. Таким чином, обґрунтованим є висновок про те, що смертельне травмування дідуся Позивача сталось саме з вини загиблого внаслідок порушення ним Правил, в діях Відповідача порушень не виявлено, він не мав можливості уникнути зіткнення, так як поїзд рухається рейками і не має можливості об`їхати або оминути перешкоду, що підтверджують матеріали кримінального провадження № 120172200000000897 від 08.07.2017. Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі не врахував ступінь усвідомлення та ступінь вини загиблого ОСОБА_2 , який потрапив на залізничну колію, розумів небезпечність своїх дій, як для себе, так і для оточуючих, та повинен був врахувати, що перебування на залізничній колії при наближенні потягу матиме наслідком наїзд на нього, а це свідчить про те, що загиблий сприяв виникненню і збільшенню завданої шкоди. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни підлягає залишенню без задоволення, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок наїзду електропотягу на потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Суд, урахувавши, що причиною нещасного випадку, який стався з потерпілим, є невиконання ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України та наявність грубої необережності в його діях, які мають ураховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами, а також, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, вважав, що є правові підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. без стягнення податків та обов`язкових платежів. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду щодо розміру відшкодування шкоди, з огляду на наступне. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 . Вказане не оспорюється сторонами. Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.23), батько позивача, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.24). Як вбачається з копії постанови про закриття кримінального провадження(а.с.25-26), що ОСОБА_2 було виявлено лежачим на колії. У вище вказаній постанові вказано, що згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 встановлено, що причиною смерті був травматичний шок, обумовлений сукупністю тілесних ушкоджень, при судово-медичній експертизі крові трупу громадянина ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості - 0,66 проміле. При огляді витребуваних матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні, було встановлено, що згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 №142-ЛЗт/17, мовою оригіналу вказано наступні висновки експерта: У гр-на ОСОБА_7 имели место следующие телесные повреждения: - полная ампутация левой руки на уровне локтевого сустава и нижней трети плеча; - неполная травматическая ампутация левой ноги на уровне нижней трети бедра, в области коленного сустава и верхней трети голени, где мягкие ткани размозжены, кости раздроблены, сохранен лишь кожный лоскут по задней поверхности ноги; - закрытые переломы обоих костей предплечья в верхней трети и плечевой кости в средней трети правой руки; - ушибленная рана на передней поверхности правого коленного сустава; - закрытые прямые переломы ребер: 3,4 по околопозвоночной линии справа, 5-8 по задней подмышечной линии справа и 5-9 по лопаточной линии слева; - разрыв ткани селезенки в области ворот. Вышеуказанные телесные повреждения образовались прижизненно в период одного события от действия тупых твердых предметов либо при ударе о таковые и по своему характеру и локализации указывают на возможность своего образования в условиях железнодорожного травмирования при ударе выступающими частями движущегося железнодорожного транспорта и последующим перекатыванием колес железнодорожного транспорта через конечности. По степени тяжести вышеуказанные телесные повреждения имеют признаки ТЯЖКОГО телесного повреждения по критерию опасности для жизни (согласно п.2.13 Правил судебно-медицинского определения степени тяжести телесных повреждений Приказа №6 МОЗ Украины от 17.01.1995г). Причиной смерти гр-на ОСОБА_7 явился травматический шок, обусловленный вышеуказанными телесными повреждениями. При судебно-медицинской экспертизе крови трупа гр-на ОСОБА_7 , 1937 г.р. обнаружен этиловый спирт в количестве - 0,66%, соответствует его содержанию при легкой степени алкогольного опьянения.. Також, при огляді вище вказаних матеріалів кримінального провадження було встановлено, що у поясненнях машиніста ОСОБА_8 вказано мовою оригіналу: ІНФОРМАЦІЯ_2 я заступил 8:10 на смену, для этого я прибыл в «нарядную» по адресу г. Харьков пер. Верховский д.6 где, пройдя первичный инструктаж и мед осмотр, приступил как обычно к своим обязанностям вместе с помощником машиниста Морозовым, более точных данных я не знаю о нем т.к. он был на одну поездку. В мои обязанности в тот день входило управление электропоездом - «P2T-7104», сообщением Харьков - Запорожье номер поезда №

819. Так мы прибыли на станцию ОСОБА_9 пассажирский где, приняв пассажиров, отправились по маршруту в 09:10. Двигаясь по участку пути между станциями «Беляевка» и «Краснопавловка» на 897 км + 400 м. мы увидели, что между путями ближе к левой рельсе направления путей в сторону г. Харькова (четный путь) что то лежит. Приблизившись, мы поняли, что это человек мужского пола, с лысой головой и без одной ноги, которая была ампутирована, мы сразу поняли что он мертв. Обнаружили мы его примерно в 10:48-49 минут.. Відповідно до викладеного у відповіді виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області (а.с. 63), ОСОБА_2 значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.06.1980 року та знятий з реєстрації місця проживання з вказаної адреси у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім того за даною адресою значаться по теперішній час зареєстрованими: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 . У судовому засіданні 11.09.2025 року була допитана свідок ОСОБА_11 підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю. Постановою слідчого СВ розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області від 28 серпня 2017 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом. Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини 1-2 статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»). Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу. У той же час Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, пішоходам дозволено переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід (пункти, 2.1 - 2.3). Пішоходам заборонено ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. (пункти, 2.5, 2.6). Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23), від 13 липня 2023 року в справі № 203/2786/17 (провадження № 61-3193 св 23), від 05 січня 2024 року в справі № 629/2371/23 (провадження № 61-15421св23). За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Крім того слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 1193 ЦК України). Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність Відповідно до Висновку експерта № 142-ЛЗт/17 від 12.08.2017 року встановлено, що причиною смерті травматичний шок, обумовлений сукупністю тілесних ушкоджень. При судово-медичній експертизі крові трупу гр. ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості-0,66%, що згідно даним офіційної таблиці відповідає наявності його при легкій алкогольній інтоксикації (а.с.27-29). Постановою слідчого СВ розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області від 28 серпня 2017 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Як вбачається з вказаної постанови, 08.07.2017 року біля 10:48 години на ділянці путі між станціями «Біляївка» й «Краснопавлівка» на 897 км + 400 м, на парній колії напрямку в бік м. Харкова, було виявлено тіло громадянина ОСОБА_2 з травмами від потягу. В подальшому було виявлено, що найближчим потягом напрямку руху в бік м. Харкова, відповідно до часу виявлення постраждалого, був товарний состав з електропотягом «ВЛ11-627/644» №2342, у складі 56 товарних вагонів, приблизною довжиною 700 м, який рухався зі сторони станції «Лозова» проїжджаючи станцію «Краснопавлівка» в напрямку станції «Харків сортировка», під керуванням машиніста ОСОБА_3 , який заявив, що тіла постраждалого на рейках в момент проїзду його потяга не було. У вище вказаній постанові вказано, що згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 встановлено, що причиною смерті був травматичний шок, обумовлений сукупністю тілесних ушкоджень, при судово-медичній експертизі крові трупу громадянина ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості - 0,66 проміле. Матеріали справи не містять даних щодо фізичного стану постраждалого, причин та підстав його можливого різкого погіршення. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом. Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини 1-2 статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»). Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу. потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина 2 статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК Українки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків). Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, обов`язок доведення вказаних обставин, які свідчать про відсутність відсутності вини власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки. Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22), від 29 травня 2023 року у справі № 283/2536/21 (провадження № 61-2396св23). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_2 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням його експлуатації (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблого, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди, що виключає вину відповідача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть дідуся, порушення укладу його життя. Факт загибелі ОСОБА_2 є безумовним свідченням спричинення позивачу глибоких моральних страждань. Водночас суд першої інстанції всупереч вимог ст. 89 ЦПК України щодо належної оцінки доказів, та не врахував у достатній мірі встановлені обставини справи про відсутність доказів порушення працівниками залізниці Правил безпеки руху, що причиною нещасного випадку, який стався з потерпілим, є умисне невиконання ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Мінтранспорту України N 54 від 19.02.98 (затвердженого МЮУ 24 березня 1998 р. за N 193/2633). Так, згідно п.

2. Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України передбачені наступні правила безпеки для пішоходів, яких вони мають дотримуватися: «2.1. Пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). 2.2. Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). 2.3. При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Пішоходам забороняється: 2.5. Ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів». Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, у даному випадку розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з душевними стражданнями, яких зазнала потерпіла особа у зв`язку з протиправною поведінкою відносно свого дідуся, та з урахуванням вказаних норм ст.ст. 23, 1193 ЦК України, які передбачають необхідність врахування інших обставин, які мають істотне значення, які не є вичерпними, а саме: характер правопорушення та поведінку потерпілої особи, які перебувають у причинному зв`язку з її смертю, що у свою чергу спричинило відповідні душевні страждання позивачу (див. з цього приводу також правові висновки, які були висловлені у п. 90.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19). При цьому визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Апеляційний суд бере до уваги, що сам факт загибелі дідуся позивача є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Разом з тим, колегія суддів звертає на те, що переходити залізничні колії дозволено лише у встановлених місцях (настили, мости, тунелі) під прямим кутом, переконавшись у відсутності потяга. Таким чином, потерпілий, який був у стані сп`яніння та умисно порушив вказані правила безпеки, а тому відповідно до вказаних норм ст.ст. 23, 1193 ЦК України, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відносно свого дідуся, який припустився грубої необережності на залізничному транспорті, що перебуває у причинному зв`язку з його смертю, - колегія суддів вважає, що домірний розмір відшкодування моральної шкоди у даному випадку має бути 50 000 грн, а не 100 000 грн., як помилково вирішив суд першої інстанції. Твердження позивача про бездіяльність відповідача, який не вжив всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів тощо зокрема у місті, де сталося ДТП не спростовує того факту, що потерпіла особа дідусь позивача внаслідок умисного порушення правил перетинання залізничної колії припустився грубого порушення правил на залізничному транспорті, що було причиною його смерті. Такі паркани та огорожі мають сенс лише для запобіганню неумисних порушень правил поведінки на залізничному транспорті. Оскільки висновки суду першої інстанції вказаним обставинам щодо причин смерті потерпілої особи не надав належної оцінки, внаслідок чого припустився помилки у розмірі відшкодування моральної шкоди, порушив вказані норми матеріального права, то відповідно до п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів змінює рішення суду та зменшує розмір відшкодування моральної шкоди до 50 000 грн. Посилання позивача у апеляційній скарзі на постанови Верховного суду від 30 січня 2023 року у справі №740/3561/21, від 07 лютого 2024 у справі №175/71/23 колегія суддів не приймає, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи. Доводи касаційної скарги про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у смерті ОСОБА_2 колегія суддів відхиляє з наступних підстав. Як вже було зазначено, відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таких обставин, що виключають його відповідальність за завдану шкоду, відповідач у справі не довів. У справі, що переглядається, АТ «Українська залізниця» не спростувало презумпцію відповідальності завдавача шкоди як власника джерела підвищеної небезпеки та не довела, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таким чином, відсутність вини водія потяга та закриття кримінального провадження за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення само по собі ще не свідчить про наявність вказаних у ч. 5 ст. 1187 ЦК України обставин, що виключають відповідальність відповідача, який здійснює діяльність, яка пов`язана з використанням залізничного транспорту, за завдану шкоду. Решта доводів апеляційних скарг не знайшла свого підтвердження у матеріалах справи, а тому колегія суддів їх відхиляє. Виходячи з наведеного, апеляційна скарги позивача підлягає залишенню без задоволення, а скарга відповідача частковому задоволенню. Перерозподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця - задовольнити частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2025 року - змінити. Зменшити стягнення Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, заподіяну смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, до суми 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок без стягнення податків та обов`язкових платежів. Компенсувати Акціонерному товариству Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 651 грн 55 коп. за апеляційний розгляд справи. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлений 31 березня 2026 року. Головуючий В.Б.Яцина Судді колегії Ю.М.Мальований О.В.Маміна