Постанова 4854 № 420/30529/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30529/24 Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В., повний текст судового рішення складено 25.09.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., при секретарі Марченко І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ», Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» до Південного офісу Держаудитслужби, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ», Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 9, 10 вимоги №151505-14/3867-2024 від 23 серпня 2024 року,- В С Т А Н О В И В: 30.09.2025 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати пункти 1, 9, 10 вимоги про усунення виявлених порушень №151505-14/3867-2024 від 23.08.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за наслідками проведеної планової ревізії, результати якої були оформлені актом від 08.08.2024 № 151505-11/77, Південним офісом Держаудитслужби була прийнята оскаржувана вимога, пункти 1, 9 та 10 якої є незаконними та необґрунтованими. Так, позивач вказував на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в пункті 3 акту, щодо безпідставного зниження рівня рентабельності при обрахунку зниженої комплексної ставки на перевантаження експортної ЗРС ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ». Також позивач вказував, що вимога щодо забезпечення відшкодування недоотриманих коштів є фактично вимогою про стягнення з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» упущеної вигоди за договором, що є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки, саме дії посадових осіб, пов`язані з порушенням власного ж фінансового плану, призвели до недоотримання коштів, в той час як з боку ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» відсутня протиправна поведінка, яка призвела до збитків. Посилався позивач і на протиправність вимоги відповідача щодо забезпечення позивачем відшкодування Південною філією ДП «АМПУ» або ДП «АМПУ» недоотриманих коштів за користування двома земельними ділянками за період з вересня 2020 року до листопада 2021 року. При цьому позивач вказував, що за аналогічних обставин, але за інший період, позивач, після відмови Південної філії ДП «АМПУ» в укладанні договору компенсації земельного податку, звертався до господарського суду з позовом до ДП «АПМУ» у особі Південної філії про стягнення грошових коштів в сумі 2563 419,08 грн з за сплату земельного податку з 13.06.2013 по 31.12.2015, у задоволенні якого було відмовлено рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1241/16 від 05.07.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016. Позивач звертав увагу, що договір про відшкодування витрат постійного землекористувача, а саме компенсацію сплаченого постійним землекористувачем земельного податку за фактичне користування земельними ділянками іншою особою може бути укладений тільки за згодою сторін. До моменту оформлення припинення права постійного користування земельними ділянками, у позивача, як постійного користувача, Податковим кодексом України зобов`язання щодо сплати земельного податку покладені саме на постійного землекористувача, а тому відсутні підстави для зобов`язання іншої особи у примусовому порядку укласти договір компенсації земельного податку, сплаченого позивачем Заперечував позивач правильність висновків відповідача щодо заниження частини чистого прибутку, який мав бути перерахований до Державного бюджету України, оскільки такі висновки, на думку позивача, гуртуються на помилковому визначені початку амортизаційних відрахувань стосовно основних засобів - транспортних засобів, що призвело до завищення витрат та заниження фінансового результату. На думку позивача, висновок відповідача про недоотримання державним бюджетом частини чистого прибутку в сумі 542 276 грн є передчасним, оскільки факт закінчення експлуатації основних засобів не відбувся, відтак такий висновок є надуманим зі сторони відповідача. Згідно облікової політики підприємства строк корисного використання необоротних активів переглядається принаймні на кінець кожного фінансового року під час річної інвентаризації комісією підприємства. Відтак, в залежності від фізичного та морального стану основного засобу відбувається пропорційне зменшення амортизаційних відрахувань, тобто витрат. Враховуючи вищенаведене позивач переконаний, що до завершення операційного циклу неможливо робити висновки щодо втрат бюджетом коштів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний». Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, третя особа ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправною та скасуванні п. 1 вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151505-14/3867-2024 від 23.08.2024 і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким визнати протиправною та скасувати п. 1 вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151505-14/3867-2024 від 23.08.2024. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» зазначає, що, дійшовши висновку про відповідність пункту 1 оскаржуваної вимоги приписам чинного законодавства, суд першої інстанції безпідставно підтвердив, що обидва механізми усунення порушення (за рахунок ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» або за рахунок осіб, які допустили порушення) є законними, що, однак, не відповідає дійсності (реальним взаємовідносинам третьої особи та позивача) та фактичним обставинам справи. При цьому апелянт - ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» вказує, що умови Договору сторонами виконувались у відповідності до погоджених умов, за час дії Договору були відсутні як судові спори, так і інші подібного роду претензії Підприємства до Експедитора в частині умов оплати, чи обсягу робіт/ послуг, чи будь-якого іншого характеру, так само як і відсутні судові спори з приводу визнання спірного Договору недійсним (в цілому чи окремих його пунктів), що свідчить про те, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, було направлено на реальне виконання умов правочину, та сторони не мали/не мають претензій одна до одної. Позивач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний», не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2025, також подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неповне з`ясування судом першої інстанції обставини, які мають значення для справи, неправильне застосування норми матеріального права, порушення норми процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вимог апеляційної скарги обґрунтовані доводами, які були викладені у позовній заяві. Південний офіс Держаудитслужби подав відзив на апеляційні скарги, та посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга третьої особи підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.1.2.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на II квартал 2024 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 14.05.2024 №№234-240, виданих начальником Південного офісу Держаудитслужби Олександром Ставнійчуком, керівником ревізійної групи - начальником відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Південного офісу Держаудитслужби - Кошелем Р.С. та ревізійною групою у складі, що наведений у додатку 1 до акту ревізії проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» (до 23.05.2023 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний») за період з 01.09.2020 по 31.03.2024, за результатами якої складений акт планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» за період 01.09.2020 по 31.03.2024 №151505-11/77 від 08.08.2024. Загалом під час ревізії встановлено фінансових порушень, що призвели до втрат, на загальну суму 126 240,58 тис. гривень. Вжитими заходами, на час формування спірної вимоги, забезпечено відшкодування порушень, що призвели до втрат, на загальну суму 37,26 тис. гривень. 26.08.2024 на адресу позивача надійшла вимога Південного офісу Держаудитслужби щодо усунення виявлених порушень №151505-14/3867-2024 від 23.08.2024, згідно з якою під час ревізії встановлені наступні порушення законодавства, які станом на 23.08.2024 не усунуто, зокрема: - на порушення ст. 75 Господарського кодексу України, вимог п.8 розпорядження т.в.о. директора Порту від 21.11.2019 №175, вимог п.5.3.1 «Чистий дохід» в частині даних Таблиці 4 «Вплив факторів на відхилення чистого доходу в плані 2020 р. від плану 2019 р.» Пояснювальної записки фінансового плану Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №194-р, внаслідок затвердження керівником Порту зниженої комплексної ставки на перевантаження експортної ЗРС ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (код згідно з ЄДРПОУ 31158623), укладення договору від 27.11.2020 №116-4Д/57 та його виконання протягом грудня 2020 - квітня 2021 року призвели до недотримання Портом доходу в сумі 121822 252,77 гривень (у т.ч. ПДВ), що призвело до втрат Підприємства; - внаслідок недотримання вимог статті 1212 Цивільного кодексу України, ДП «Морський торговельний порт «Південний» протягом періоду з вересня 2020 року по листопад 2021 року недоотримано кошти у загальній сумі 1156700,38 грн за користування Південною філією ДП «АМПУ» двома земельними ділянками загальною площею 2,7590 га на яких розташовано нерухоме майно право власності на будівлі та споруди оформлено за зазначеним підприємством, що призвело до втрат ДП «МТП «Південний»; - на порушення пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. №138, за 2020 та 2021 роки Державним бюджетом України недоотримано частину чистого прибутку на загальну суму 542276,00 гривень. На підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 р. №43, пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. №550, Держаудитслужба у вимозі №151505-14/3867-2024 від 23.08.2024 вимагає, окрім іншого:

1. Забезпечити відшкодування товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (код згідно з ЄДРПОУ 31158623) неотримання Портом доходу внаслідок затвердження керівником Порту зниженої комплексної ставки на перевантаження експортної ЗРС за договором від 27.11.2020 №116-4Д/57 в сумі 121822252,77 грн, відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України, або забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України за рахунок осіб, які допустили порушення;

9. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 1212 Цивільного кодексу України Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (код згідно з ЄДРПОУ 38728549) недоотримання коштів за користування двома земельними ділянками загальною площею 2,7590 га у загальній сумі 1156700,38 гривень;

10. Перерахувати до Державного бюджету України частину чистого прибутку у загальній сумі 542276,00 гривень відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. №138. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені в ході ревізії порушення не спростовані позивачем, внаслідок чого оскаржувані пункти 1, 9 та 10 вимоги, є такими, що спрямовані на усунення позивачем виявлених порушень, та не підлягають скасуванню. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №868 «Про утворення Державної аудиторської служби України» утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (далі - Положення №43) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень; реалізацією інвестиційних проєктів (підпункт 4 пункту 4 Положення №43). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань уживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь (підпункт 9 пункту 4 Положення №43). Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункти 16, 23 пункту 6 Положення №43). Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться. За змістом пунктів 1, 7, 10, 13 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку. Пунктом 15 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях. Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550). Відповідно до пункту 2 Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Згідно з пунктами 45, 46 Порядку №550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг і заперечень на апеляційні скарги щодо пункту 1 оскаржуваної вимоги, колегія суддів зазначає таке. За змістом акту ревізії від 08.08.2024 №151505-11/77 вбачається, що ревізія законності і правильності визначення доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також ціноутворення, законності і повноти отримання доходів проведена вибірково по договорах, зокрема і з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» договорів на обробку експортного та каботажного вантажу від 31.01.2020 №116-4Д/1, від 27.11.2020 №116-4Д/57, від 30.04.2021 №116-4Д/37. Так, предметом договору від 27.11.2020 №116-4Д/57, укладеного з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», згідно з п.1 є забезпечення Портом навантажувально-розвантажувальних та інших робіт і послуг, а також організація зберігання експортного і каботажного вантажу контрагента на відкритих складських площах в номенклатурі та обсягах зазначених у договорі. За змістом цей договір є змішаним відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України і може містити елементи договорів підряду, послуг, транспортної експедиції, організації зберігання та інші. Згідно з п.9.1 зазначений договір набирає чинності з 01.12.2020 та діє до 31.12.2022. Додатком №1 до цього договору встановлено номенклатуру, що складається із залізорудної сировини (далі - ЗРС) і чавуну та договірні обсяги експортних та каботажних вантажів, а також умови оплати послуг з організації зберігання експортних та каботажних вантажів. Додатком №2 до договору зафіксовано комплексну ставку 3,40 дол. США/т перевантаження ЗРС, яка була затверджена в.о. директора ДП «МТП «Південний» Ковшаром С.П. 26.11.2020 згідно з протоколом тарифної комісії від 26.11.2020 №41. Згідно з п.1 додаткової угоди від 30.04.2021 сторони дійшли згоди розірвати договір з 01.05.2021. За договором від 27.11.2020 №116-4Д/57 Підприємством перевантажено 3994,34 тис.т. експортного ЗРК і отримано доходів 380288,03 тис. грн, у т. ч. за грудень 2020 року обсяг перевантаження склав 814,70 тис.т. на суму 78 068,87 тис. грн та за січень - квітень 2021 року включно виконання становило 3179,63 тис.т. на суму 302219,15 тис. гривень. Відповідно до статті 21 Закону України «Про морські порти» тарифи на послуги ДП «МТП «Південний» є вільними і встановлюються договором між Підприємством та замовником послуг. Тарифи Підприємством встановлюються в залежності від собівартості, рентабельності, тарифів конкурентів та рівня попиту на послуги і регулюються чинним законодавством України та внутрішніми розпорядчими документами. Договір від 27.11.2020 №116-4Д/57 укладений на виконання рішення тарифної комісії ДП «МТП «Південний» згідно з протоколом тарифної комісії від 26.11.2020 №41, яке було прийнято в результаті розгляду запитів ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» щодо перегляду діючих тарифів (ставок) на перевантаження експортної та каботажної ЗРС, експортного та каботажного чавуну та імпортного вугілля і укладення довгострокових договорів на їх обробку. Цим рішенням тарифна комісія вирішила затвердити для перевантаження експортної та каботажної ЗРС ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ШІППІНГ» комплексну ставку у розмірі 3,40 дол. США за тону вантажу. Тариф (ставку) на надання послуг та виконання робіт на 2020 рік «Комплексна ставка, пов`язана з виконанням перевантажувальних робіт: Залізорудна сировина (експорт, каботаж)» затверджений 26.11.2020 в.о. директора ДП «МТП «Південний» Ковшаром С.П. Підставою для формування тарифу (ставки) є калькуляція, порядок розрахунку якої встановлений наказами керівника Порту. На дату укладення договору від 27.11.2020 №116-4/57 окрема калькуляція відсутня, але розрахунки обґрунтування зниження ставки наведені у протоколі тарифної комісії від 26.11.2020 №41, згідно з якими розрахункова собівартість перевантаження експортного ЗРС становить 66,10 грн на 1 тону вантажу, що відповідає калькуляції вартості перевантаження (акордної ставки) експортного, каботажного ЗРС ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» затвердженої 20.11.2020 в.о. заступника директора з економіки і фінансів ДП «МТП «Південний» ОСОБА_1 на 2021 рік. Поряд з цим, в цій же калькуляції у вартість перевантаження включено рівень рентабельності 60% до собівартості, який встановлюється, разом з іншими нормативами, відповідними розпорядженнями керівника Підприємства. Вартість перевантаження становила 105,5 грн на 1 тону вантажу. В розрахунку комплексної ставки на перевантаження експортної ЗРС для ТОВ «МЕТІНВЕСТШІППІНГ» (Таблиця 10 протоколу №41) застосовано рівень рентабельності 22,58% до собівартості, що разом з нею складає вартість перевантаження у розмірі 80,90 грн, або 2,86 дол. США на 1 тону (курс - 28,3 грн/дол. США). Разом з вартістю послуг Адміністрації морських портів України в сумі 0,24 дол. США на 1 тону та Укрзалізниці - 0,30 дол. США на 1 тону комплексна ставка дорівнює 3,40 дол. США за 1 тону вантажу. В акті ревізії від 08.08.2024 вказано, що, в разі формування комплексної ставки ґрунтуючись на вартості перевантаження в розмірі 105,50 грн за 1 тону вантажу з доданням вартості послуг АМПУ та Укрзалізниці - 0,24 і 0,30 дол. США відповідно, застосовуючи курс 28,3 грн за 1 дол. США, користуючись яким зроблено розрахунки в Таблиці 10 протоколу №41, вона дорівнюватиме 4,27 дол. США. Як зазначив відповідач в акті ревізії від 08.08.2024 та з чим погодився суд першої інстанції, зниження рівня рентабельності, затвердження керівником підприємства заниженої комплексної ставки на перевантаження експортної ЗРС ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», здійснено всупереч фінансовому плану Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №194-р. Згідно з Пояснювальною запискою до фінансового плану Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» на 2020 рік в розділі 5.3.1 «Чистий дохід» зазначено, що на збільшення чистого доходу в плані на 2020 рік вплинуло зокрема збільшення доходів від операцій з оброки вантажів внаслідок збільшення планового показника вантажопереробки та збільшення комплексних ставок з навантажувально-розвантажувальних робіт. В Таблиці 4 «Вплив факторів на відхилення чистого доходу в плані 2020 р. від плану 2019 р.» Пояснювальної записки зазначено ріст чистого доходу на суму 93150,0 тис. грн за рахунок позитивного впливу фактору зміни ставок на навантажувально-розвантажувальні роботи. Формування фінансового плану ДП «МТП «Південний» на 2020 рік здійснювалось на підставі наказу в. о. директора Яблунівського А.М. від 05.02.2019 №165, контроль за виконанням якого було покладено на заступника директора з економіки і фінансів ОСОБА_2 . В розрахунках доходів від основної діяльності на 2020 рік, на підставі яких формувався фінансовий план застосовувалась комплексна ставка навантажувально-розвантажувальних робіт по всіх експортних вантажах у розмірі 4,157 дол. США за 1 тону. В період з 01.09.2020 діяли розпорядження керівника ДП «МТП «Південний» «Про встановлення нормативів, що використовуються при розрахунках тарифів і калькуляцій на роботи (послуги)» від 21.11.2019 №175, від 19.11.2020 №129, від 08.12.2021 №136 та від 05.12.2023 №09. З метою виконання фінансового плану ДП «МТП «Південний» на 2020 рік, упорядкування розрахунків при складанні тарифів і калькуляцій на роботи (послуги) на 2020 рік, що виконуються підприємством на підставі договорів, зокрема і договору від 27.11.2020 №116-4Д/57, діяло розпорядження т.в.о. директора Сидоренка М.В. від 21.11.2019 №175 відповідно до вимог п. 4 якого, рівень планової рентабельності по вантажно-розвантажувальному району становив 60 %, згідно з п. 8 рівень встановлених нормативів є обов`язковим при розрахунках тарифів і калькуляцій на роботи (послуги). Відповідно до вимог ст.75 Господарського кодексу України Підприємство зобов`язане складати і виконувати річний фінансовий план. Згідно з підпунктом 9 пункту 8.4 Статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» керівник забезпечує виконання затвердженого фінансового плану Підприємства та подає Уповноваженому органу управління звіти про виконання фінансового плану. Як вважає відповідач та з чим погодився суд першої інстанції, порушення ст.75 Господарського кодексу України, вимог п. 8 розпорядження т.в.о. директора Порту від 21.11.2019 №175, вимог п.5.3.1 «Чистий дохід» в частині даних Таблиці 4 «Вплив факторів на відхилення чистого доходу в плані 2020 р. від плану 2019 р.» Пояснювальної записки фінансового плану Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №194-р, внаслідок затвердження керівником Порту зниженої комплексної ставки на перевантаження експортної ЗРС ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», укладення договору від 27.11.2020 №116-4Д/57 та його виконання призвели до недотримання Портом доходу в сумі 121822,25 тис. грн (у т.ч. ПДВ), що призвело до втрат Підприємства. Розрахунок недоотримання доходу при застосуванні заниженого тарифу при виконанні укладеного з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» договору від 27.11.2020 №116-4Д/57 у додатку 2 до акту ревізії. Також в акті ревізії вказано, що відповідальна особа - колишній в.о. директора Ковшар С.П.. У зв`язку із виявленим порушенням, які на думку суд першої інстанції зайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, у пункті 1 оскаржуваної вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151505-14/3867-2024 від 23.08.2024, останній, як вважає суд першої інстанції, правомірно вимагає від позивача забезпечити відшкодування товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІПІНГ» недотримання портом доходу внаслідок затвердження керівником Порту зниженої комплексної ставки на перевантаження експортної ЗРС за договором від 27.11.2020 №116-4Д/57 в сумі 121822252,77 грн відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статей 22, 610-625 ЦК України, або забезпечити відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, за рахунок осіб, які допустили порушення. Проте, колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на таке. Згідно звіту про виконання фінансового плану ДП «МТП «Південний» у 2020 році, що розміщений у відкритих офіційних джерелах за посиланням https://data.gov.ua/dataset/a26a0293-2c85-4663-a764-89043694793d/resource/7646ccb0-2c80-45a2-bd2c-bff92645b896 (портал Дія), вбачається, що фінансовий план у 2020 році в частині доходів, прибутку було перевиконано апелянтом по різним показникам від 136,8% до 333,3% від запланованого. При цьому чітко зазначено, що збільшення чистого прибутку пов`язане із зростанням вантажопереробки. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про морські порти України» ДП «МТП «Південний» є портовим оператором - суб`єктом господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності. Цей Закон регулює відносини у сфері портової діяльності, зокрема встановлює основи державного регулювання діяльності в морських портах, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг. Статтею 4 Закону України «Про морські порти України» встановлені принципи організації функціонування та розвитку морських портів, зокрема, забезпечення конкуренції серед суб`єктів господарювання, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) у морському порту; рівності прав усіх суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту. Ще одним актом законодавства, який регулює діяльність ДП «МТП «Південний», є наказ Міністерства інфраструктури України «Про затвердження правил надання послуг в морських портах України» №348 від 05.06.2013 року (надалі Правила). Ці Правила є обов`язковими для виконання портовими операторами, отже, є обов`язковими для апелянта. Відповідно до розділу 3 Правил портовий оператор надає послуги з вантажних операцій, до яких належить, навантаження/вивантаження/переміщення вантажів, технологічне накопичення вантажу, а також з інших пов`язаних з цим робіт за замовленням замовника на підставі договорів відповідно до вимог чинного законодавства. За Правилами договір про надання послуг з вантажних операцій (далі - договір перевалки) - договір між портовим оператором та замовником, яким визначаються умови надання послуг з вантажних операцій в морському порту. Апелянт є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство відповідно до ст.74 Господарського кодексу України (в редакції чинній в період, за який проводилась ревізія) та Статуту. Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на час укладання та виконання договору від 27.11.2020 №116-4Д/57) підприємництво здійснюється на основі принципів самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Відповідно до статті 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Статтею 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: державні регульовані ціни; вільні ціни. За статтею 11 цього ж Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари (продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації), крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Спеціальним законом, який регулює правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України, як вже зазначалось вище, є Закон України «Про морські порти України», який визначає, дає чітке визначення щодо тарифів на послуги, що надаються у морському порту. Частинами 1, 2 ст.21 Закону України «Про морські порти України» встановлено: тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Частиною 3 ст.21 Закону України «Про морські порти України» регламентовано, що тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником Стаття 6 Господарського кодексу України прямо забороняє незаконне втручання органів державної влади, їх посадових осіб у господарські відносини. Отже, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що на послуги, що надаються ДП «МТП «Південний», ціни, тарифи, ставки тощо уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування не встановлені та не регулюються, є вільними та визначаються виключно договором між ДП «МТП «Південний» та його клієнтами, при цьому законом прямо встановлена заборона втручання органів державної влади, до яких відноситься і відповідач, в господарську діяльність підприємства. Оскільки вільні (тобто такі, що не підлягають жодному державному регулюванню) тарифи на послуги, що надаються ДП «МТП «Південний» формуються відповідно до умов економічної доцільності, конкурентного середовища, та визначаються шляхом узгодження між сторонами договору та не можуть бути а ні завищеними, а ні заниженими, враховуючи перевиконання апелянтом фінансового плану у 2020 році, та те, що моніторинг вільних і державних регульованих цін і тарифів віднесено до повноважень Держпродспоживслужби, а не до повноважень відповідача (ст.5 Закону України «Про ціни та ціноутворення», постанова Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667), апеляційний суд встановив відсутність порушень з боку апелянта а ні при виконанні фінансового плату на 2020 рік, а ні при укладені договору від 27.11.2020 №116-4Д/57. При цьому, як зазначають апелянти та з чим погоджується апеляційний суд, при укладенні договору від 27.11.2020 №116-4Д/57 та при внесенні до нього змін, зокрема й в частині вартості послуг, сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо. Вказаний договір є виконаним, жодної претензії сторони договору одна до одної не мають. Встановлене апеляційним судом свідчить про необґрунтованість як висновків акту ревізії, так і оскаржуваного пункту 1 вимоги №151505-14/3867-2024 від 23.08.2024 щодо забезпечення відшкодування недотримання апелянтом доходу внаслідок затвердження керівником Порту зниженої комплексної ставки на перевантаження експортної ЗРС за договором від 27.11.2020 №116-4Д/57 в сумі 121822252,77 грн відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статей 22, 610-625 ЦК України, або забезпечити відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, за рахунок осіб, які допустили порушення. Перевіряючи висновки суду першої інстанції, доводи апелянта позивача та заперечення відповідача щодо пункту 9 оскаржуваної вимоги №151505-14/3867-2024 від 23.08.2024, колегія суддів зазначає таке. В ході ревізії відповідач встановив збільшення площі земельних ділянок на 3,3910 га внаслідок оформлення позивачем протягом 2020-2022 років земельних ділянок під гідротехнічними та інженерними спорудами, а також для будівництва ПС 110/10 кВ ГПП «Южная». Так, за змістом акту ревізії від 08.08.2024, станом на 01.09.2020 в постійному користуванні ДП «МТП «Південний» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (серія ЯЯ №205855) знаходилась земельна ділянка площею 2,6000 га (кадастровий номер 5111700000:02:003:0011) для експлуатації та обслуговування промислових і господарських об`єктів за адресою: м. Южне, Одеська область (ділянка №6). Згідно з розподільчим балансом від 13.06.2013 та актом приймання-передачі Портом на користь Південної філії ДП «АМПУ» був переданий об`єкт нерухомого майна (причал №17), який розташований на земельній ділянці площею 2,6000 га (кадастровий номер 5111700000:02:003:0011). На вказаній земельній ділянці розташовано нерухоме майно ДП «АМПУ» (причал №17) та фактичними користувачами якого є приватні суб`єкти господарювання. ДП «АМПУ» відносно причалу №17, як об`єкту нерухомості, було здійснено державну реєстрацію речових прав, а саме права господарського відання, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права (індексний номер 23150771 від 18.06.2014). Листом Міністерства інфраструктури України від 25.08.2021 №11049/16/10-21, з урахуванням рішення Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном (протокол від 02.08.2021 №09/21) Порту надано погодження на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 2,6000 га (кадастровий номер 5111700000:02:003:0011) за місцем розташування: м. Южне, Одеська область (ділянка №6). Відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 10.11.2021 №1127/од-2021 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» було припинене право постійного користування вищезазначеної земельної ділянки та отримана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (індексний номер 285387445 від 18.11.2021). Відповідно до податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на земельну ділянку за кадастровим номером 5111700000:02:003:0011 задекларовано земельний податок на вересень-грудень 2020 року в розмірі 322 594,13 грн та на січень-листопад 2021 року - 830 679,91 гривень. Також , в акті ревізії зафіксовано, що станом на 01.09.2020 в постійному користуванні ДП «МТП «Південний» знаходилась земельна ділянка (кадастровий номер 5111700000:02:015:0005) площею 0,1588 га на який розташовані об`єкти портової інфраструктури, які належать ДП «АМПУ», для розміщення та експлуатації будівель та споруд морського транспорту. Листом Міністерства інфраструктури України від 10.06.2020 №775/16/10-20, з урахуванням рішення Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном (протокол від 28.05.2020 №05/20), Порту надано погодження на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 0,1588 га (кадастровий номер 5111700000:02:015:0005). Відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 01.09.2020 №594/од-2020 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» припинене право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5111700000:02:015:0005). Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на земельну ділянку за кадастровим номером 5111700000:02:015:0005 задекларовано земельний податок на вересень-листопад 2020 року в розмірі 3426,34 гривень. Також в акті ревізії від 08.08.2024 вказано, що протягом періоду, що підлягав ревізії відшкодування ДП «АМПУ»/Південною філією ДП «АМПУ» проведених Портом витрат на сплату земельного податку під об`єктами зазначеного підприємства/філії не здійснено. Листування ДП «МТП «Південний» з ДП «АМПУ»/Південною філією ДП «АМПУ» протягом періоду з 01.09.2020 по 31.03.2024 щодо укладання договору компенсації на відшкодування проведених Портом витрат на сплату земельного податку за земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно зазначеного підприємства, не здійснювалось. Оскільки, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний був повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77це 18) та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 (провадження №12-188гс18). Суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про те, що внаслідок недотримання вимог статті 1212 Цивільного кодексу України, ДП «Морський торговельний порт «Південний» протягом періоду з вересня 2020 року по листопад 2021 року недоотримано кошти у загальній сумі 1156700,38 грн за користування Південною філією ДП «АМПУ» двома земельними ділянками загальною площею 2,7590 га на яких розташовано нерухоме майно право власності на будівлі та споруди оформлено за зазначеним підприємством, що призвело до втрат ДП «МТП «Південний». У зв`язку із виявленим порушенням, у пункті 9 спірної вимоги № 151505-14/3867-2024 від 23.08.2024, контролюючий орган, за висновками суду першої інстанції правомірно вимагає у позивача забезпечити відшкодування відповідно до норм ст. 1212 ЦК України ДП «АМПУ» недоотриманих коштів за користування двома земельними ділянками загальною площею 2,7590 га у загальній сумі 1156700,38 грн. Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке. Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, у період вересень листопад 2020 року та вересень 2020 року грудень 2021 року (спірний період, який перевірявся) позивач не оформив належним чином припинення права постійного користування земельними ділянками, за які був сплачений земельний податок в сумі 1156700,38 грн та на яких розташовані об`єкти портової інфраструктури, передані ДП «АМПУ». Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.206 Земельного кодексу України (в редакції чинній у спірний період) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом ст.14.1.72 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Відповідно до п.269.1 ст.269.1 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270.1 Податкового кодексу України). Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно зі ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній у спірний період) державній реєстрації підлягають право користування та право оренди земельної ділянки. Відповідно до п. а) ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. При цьому згідно з приписами ч.ч.3 та 4 ст.142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Як вказано в акті ревізії та не заперечується учасниками справи, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в постійному користуванні позивача знаходилися наступні земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти портової інфраструктури, що були передані ДП «АМПУ».: площею 2,6000 га, кадастровий номер 5111700000:02:003:0011, площею 0,1588 га, кадастровий номер 5111700000:02:015:0005. Водночас на підставі розпоряджень Одеської обласної державної адміністрації від 10.11.2021 №1127/од-2021 та від 01.09.2020 №594/од-2020 за заявами позивача припинено право постійного користування земельними ділянками площею 2,6000 га (кадастровий номер 5111700000:02:003:0011) та площею 0,1588 га (кадастровий номер 5111700000:02:015:0005). Дані щодо припинення права постійного користування позивачем вказаними земельними ділянками внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.11.2021 та 19.11.2020 відповідно. Таким чином, зобов`язання апелянта - позивача щодо сплати земельного податку визначені Податковим кодексом України та виникають з правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому саме позивач є особою, яка зобов`язана була сплачувати земельний податок до моменту припинення права постійного користування земельними ділянками. Апеляційний суд вважає помилковим відхилення судом першої інстанції доводів позивача, про те що Податковий кодекс України прямо передбачено обов`язок саме постійного землекористувача сплачувати земельний податок. Також сумнівним є посилання як відповідача так і суду першої інстанції на право позивача вимагати від фактичного користувача земельної ділянки компенсації понесених витрат у порядку цивільних (кондикційних) зобов`язань. Адже, а акт ревізії не місить належного обґрунтування того, що позивач зобов`язаний реалізувати своє право на звернення до суду та те, що сплачений позивачем земельний податок за період часу, коли позивач за даними державного земельного кадастру був землекористувачем, є безпідставно набутим Державним підприємством «АМПУ» майном. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме неправомірна поведінка ДП «АМПУ» спричинила сплату позивачем земельного податку, або перешкоджала оформленню добровільної відмови від права користування земельними ділянками. Право власності (постійного користування) земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на нерухоме майно під причалами №17, №39 є підставою для виникнення права власності (постійного користування) земельними ділянками. Згідно розподільчого балансу від 13.06.2013 та акту приймання-передавання окремі зобов`язання та повноваження з управління майном, що знаходились у компетенції ДП «МТП «Південний» були передані на користь Південної філії ДП «АМПУ», зокрема об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці 2,6000 га (причал №17) кадастровий номер (5111700000:02:003:0011) та на земельній ділянці площею 0,1588 га (причал №39) кадастровий номер 5111700000:02:015:0005, тобто зазначене майно було передане за наявності відповідних правових підстав. Колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 1212 ЦК України розташована у главі 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» підрозділ ІІ «Недоговірні зобов`язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» п`ятої книги «Зобов`язальне право». Вказана стаття містить загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Матеріалами справи не підтверджено набуття або збереження Південною філією ДП «АМПУ» майна без достатньої правової підстави. 3 огляду на зазначене, відповідач не мав підстав вимагати від позивача вчинити дії для застосовувати ст.1212 Цивільного кодексу України. Додатково, апеляційний суд зазначає, що після проведення комісійної перевірки Державною фінансовою інспекцією Одеської області фінансово-господарської діяльності ДП «МТП «Південний» за період з 01.01.2014 - 30.06.2015 було встановлено, що не укладання підприємством договору на відшкодування витрат за використання земельних ділянок з Південної філії ДП «АМПУ» призвело до здійснення витрат без можливості отримання доходу. Тому, після відмови Південної філії ДП «АМПУ» в укладанні договору компенсації земельного податку, ДП «МТП «Південний» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення грошових коштів в сумі 2563419,08 грн з ДП «АПМУ» у особі Південної філії за сплату земельного податку з 13.06.2013 по 31.12.2015. Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1241/16 від 05.07.2016, залишеним без змін, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016, у позові ДП «МТП «Південний» було повністю відмовлено. Перевіряючи висновки суду першої інстанції, доводи апелянта позивача та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційні скарги, щодо пункту 10 вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151505-14/3867-2024 від 23 серпня 2024 року, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до акту ревізії від 08.08.2024 ревізія стану збереження майна, використання оборотних та необоротних активів була проведена вибірковим способом за відповідні періоди по кожному окремому питанню. Зокрема, в акті ревізії вказано, що ДП «МТП «Південний» протягом періоду, що підлягав ревізії керувався обліковою політикою, затвердженою наказом від 30.12.2019 №1609, з внесеними змінами до облікової політики наказом від 28.07.2021 №757 (далі - Облікова політика). Відповідно до пункту розділу 3 положення про облікову політику амортизація - це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом, строку його корисної експлуатації. Нарахування амортизації основних засобів здійснюється з застосуванням прямолінійного методу. Амортизація активу починають, коли він стає придатним, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Нарахування бухгалтерської амортизації не припиняється у випадках коли актив не використовується або вибуває з активного використання, до моменту поки актив не буде амортизований повністю. Амортизація основних засобів проводиться до досягнення балансової вартості об`єкта його ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість та строки корисної експлуатації для активів визначається призначеною комісію Підприємства з відповідним оформленням наказу. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, Підприємство зобов`язано проводити інвентаризацію активів і зобов`язань відповідно до статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1360/26142 (із змінами) (далі - Положення №879), основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об`єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, заводського номера (у разі його наявності), року випуску, первісної (переоціненої) вартості, суми зносу, строку корисного використання та інших відомостей. Ревізією дотримання чинного законодавства щодо проведення річних інвентаризацій необоротних активів та запасів, правильності оформлення та відображення їх наслідків у бухгалтерському обліку встановлено, що інвентаризація в ДП «МТП «Південний» проводилась відповідно до наказів «Про проведення річної інвентаризації» від 24.09.2020 №1182; Про внесення змін від 16.10.2020 №1294; від 20.09.2021 №950; від 26.09.2022 №398; від 22.09.2023 №271. Згідно зі Статутом ДП «МТП «Південний» (нова редакція), затверджений наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.05.2023 №399 (далі - Статут), ДП «МТП «Південний» є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління). Відповідно до пункту 4.1 Статуту майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до вимог, передбачених законодавством України та цим Статутом. Відповідно до пункту 4.2 Статуту майно Підприємства становлять виробничі та невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства. Відповідно до пункту 4.3 Статуту джерелами формування майна Підприємства є: державне майно, передане Підприємству Уповноваженим органом управління. Відповідно до пункту 4.4 Статуту право господарського відання майном, закріпленим за Підприємством, виникає з дати підписання акта приймання - передачі. Відповідно до пункту 4.5 Статуту Підприємство в установленому законодавством порядку забезпечує оформлення та державну реєстрацію речових прав на об`єкти, права на які підлягають державній реєстрації. Відповідно до пункту 4.6 Статуту Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законодавством, за погодженням із Уповноваженим органом управління. Відповідно до пункту 4.7 Статуту Підприємство використовує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Відповідно до пункту 4.8 Статуту контроль за ефективністю використання та збереженням закріпленого за Підприємством майна здійснює Уповноважений орган управління. Відповідно до пункту 4.9 Статуту відчуження Підприємством майна, що належить до основних фондів, здійснюється в порядку, встановленому законодавству України та за попередньою згодою із Уповноваженим органом управління і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законодавством. Відчуження нерухомого майна, а також морських суден, суден внутрішнього плавання, плавзасобів та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку із Фондом державного майна України. Згідно із Переліками списаних основних засобів та нематеріальних активів по ДП «МТП «Південний» за період, що підлягав ревізії, здійснено списання на загальну суму 29525119,12 грн, у тому числі: з вересня по грудень 2020 року 164195,72 грн, у 2021 році - 18493696,04 грн, у 2022 році - 3470790,60 грн, у 2023 році 7296066,33 грн та протягом І кварталу 2024 року - 100370,43 гривень. Вибірковою ревізією правильності списання основних засобів по субрахунках 103 «Будинки та споруди», 104 «Машини та обладнання» за період (травень, червень, вересень) за 2021 рік, 105 «Транспортні засоби» (квітень, червень 2022 року) порушень не встановлено. Списання з балансу основних засобів ДП «МТП «Південний» здійснюється відповідно рішення про погодження із Уповноваженим органом управління. Також, в акті ревізії вказано, що нарахування амортизації основних засобів проводиться по кредиту рахунку 131 «Знос основних засобів». Відповідно до даних бухгалтерського обліку Підприємства за період, що підлягав ревізії, нарахована амортизація основних засобів на загальну суму - 808285169,33 грн, у тому числі: з вересня по грудень 2020 року - 104458184,14 грн, за 2021 рік - 209751691,86 грн, за 2022 рік - 219946232,73 грн, за 2023 рік 222485662,46 грн та протягом І кварталу 2024 року 51643398,14 гривень. Нарахування амортизації нематеріальних активів проводиться по кредиту рахунку 133 «Знос нематеріальних активів». Відповідно до даних бухгалтерського обліку Підприємства за період, що підлягав ревізії, нарахована амортизація нематеріальних активів на загальну суму 11695706,08 грн, у тому числі: з вересня по грудень 2020 року - 1983141,29 грн, за 2021 рік - 3256146,55 грн, за 2022 рік 3240199,71 грн, за 2023 рік - 2664486,47 грн та І квартал 2024 року - 551732,06 гривень. Вибірковою ревізією нарахування амортизації встановлено, що згідно із наказами директора Підприємства та відповідно до Облікової політики, амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів здійснюється з застосуванням прямолінійного методу із застосуванням строків, встановлених для кожного об`єкта основних засобів. Згідно з п.55 МСБО 16 амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Отже, амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю. Проте, згідно з використаними методами амортизації, амортизаційні відрахування можуть дорівнювати нулю, якщо немає виробництва. Відповідно до п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 (далі - Постанова №1388), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. Згідно з п. 8 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. №8 експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних засобів забороняється. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №966-XIV (із змінами), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно до п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. №138 (зі змінами), частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державних некомерційних підприємств, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», Державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків, з 1 січня 2020 р. у розмірі 80 відсотків. Вибірковою ревізією дотримання законодавства щодо нарахування амортизації встановлено, що по субрахунку 105 «Транспортні засоби» здійснено нарахування амортизації на незареєстровані транспортні засоби, що призвело до завищення витрат. Так, в акті ревізії вказано, що, наприклад, на транспортний засіб Навантажувач телескопічний (державний номер JCB 560 - 80, інвентарний номер 77193), дата введення в експлуатацію та період нарахування амортизації починається з 26.10.2021, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане 14.12.2021, сума нарахованої амортизації становить - 81331,26 грн за місяць, за 2 місяця нарахована амортизація становить - 162662,52 гривень. На транспортні засоби по яким безпідставно здійснено нарахування амортизації, встановлено факт відсутності подорожних листів за період нараховування амортизації до отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Таким чином, на 14 транспортних засобів протягом періоду з жовтня 2020 року по лютий 2022 року незаконно нарахована амортизація, що призвело до завищення витрат ДП «МТП «Південний» на загальну суму 1039487,58 грн (у тому числі за 2020 рік на суму 56100,34 грн, за 2021 рік - 773052,15 грн (з них 3216,96 грн амортизація безоплатно отриманого катеру), за 2022 рік - 210335,09 грн), та занижена вартість активів, що вплинуло на річну звітність протягом 2020 - 2022 років (Баланс (Звіт про фінансовий стан) форма №1), у тому числі заниження фінансового результату від операційної діяльності у фінансовій звітності форми №2 «Звіт про фінансові результати». В акті ревізії зазначено, що на порушення пункту 55 МСБО 16, ч.1 ст.3, ч.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» ДП «МТП «Південний» незаконно проводилось нарахування амортизації на незареєстровані транспортні засоби, використання яких заборонено до експлуатації, що призвело до завищення витрат Підприємства на загальну суму 1039487,58 гривень. Відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід (форма №2) за 2020 рік фінансовий результат до оподаткування становив 588228,00 тис. грн, який занижений внаслідок безпідставного нарахування амортизації на суму 56100,34 грн та, як наслідок, занижений чистий фінансовий результат (прибуток) на 46002,28 грн з урахуванням витрат з податку на прибуток. Чистий прибуток за 2020 рік, з якого здійснено Портом відрахування частини чистого прибутку (доходу) / дивідендів на державну частку становить - 470457173,0 грн, який був занижений у зв`язку зі збільшенням витрат через нараховування амортизації незареєстрованих транспортних засобів, використання яких заборонено до експлуатації на суму 46002,28 гривень. Норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частку складає - 80%. Отже частина чистого прибутку (доходу)/дивіденди на державну частку, що відраховуються до бюджету за звітний податковий період занижена на 36802 гривень. Відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід (форма №2) за 2021 рік фінансовий результат до оподаткування становив 312187,00 тис. грн, який занижений внаслідок безпідставного нарахування амортизації на суму 769835,19 грн та, як наслідок, занижений чистий фінансовий результат (прибуток) на 631843,19 грн з урахуванням витрат з податку на прибуток. Чистий прибуток у 2021 році, з якого здійснено Портом відрахування частини чистого прибутку (доходу) / дивіденди на державну частку становить - 243049256,00 грн, який був занижений у зв`язку зі збільшенням витрат, через нараховування амортизація незареєстрованих транспортних засобів, використання яких заборонено до експлуатації, на загальну суму 631843,19 гривень. Норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частку складає 80%. Отже, частина чистого прибутку (доходу) / дивіденди на державну частку, що відраховуються до бюджету за звітний податковий період занижена на 505474 гривень. Таким чином, на порушення п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. №138, Державним бюджетом України недоотримано частину чистого прибутку на загальну суму 542276 гривень. За пунктом 10 оскаржуваної вимоги №151505-14/3867-2024 від 23.08.2024 позивачу належить перерахувати до Державного бюджету України частину чистого прибутку у загальній сумі 542276,00 гривень відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. №138. Як в суду першої інстанції так і в апеляційній скарзі, позивач наголошує, що у деяких випадках нарахування амортизації активу може починатися до того, як почнеться фактична експлуатація активу. Так, відповідно до п.56 МСБО 16 «Основні засоби» майбутні економічні вигоди, втілені в активі, споживаються суб`єктом господарювання переважно через використання активу. Проте інші фактори, такі як технічне або комерційне старіння, а також моральний і фізичний знос активу (в той час, коли цей актив не використовують), часто призводять до зменшення очікуваних від активу економічних вигід. Знос - знецінення необоротних активів, що спричиняється втратою їх техніко-економічних характеристик. Іншими словами, це знецінення активу яке спричиняється з різноманітних причин. Розрізняють два види зносу: - Фізичний знос - поступова втрата основними фондами своєї споживчої вартості у процесі їх виробничого використання і під впливом несприятливих умов та сил природи, що пов`язаний зі зниженням його вартості в результаті втрати своїх фізичних властивостей (міцність, зовнішній вигляд і т. ін.) шляхом природного фізичного старіння. Моральний знос - зниження вартості необоротних активів внаслідок зростання продуктивності праці та технічного прогресу в галузях, де їх виробляють через появу досконаліших предметів і засобів праці (з поліпшеними технічними і технологічними параметрами). Відшкодування зносу здійснюється шляхом амортизації. Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, в міру їх фізичного та морального зношування протягом строку їх корисного використання. Для здійснення реєстрації транспортного засобу одним із документів, що зазначені в абзаці п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, є рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном. Дане рішення на підприємстві оформлюється наказом про введення в експлуатацію необоротних активів та закріплення їх за відповідальним підрозділом та матеріально відповідальною особою. Копія наказу надається з повним пакетом документів територіальним органам з надання сервісних послуг МВС для проведення державної реєстрації. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що введення в експлуатацію є необхідною умовою для реєстрації автотранспортного засобу, амортизація починає нараховуватися відповідно до встановленого строку корисного використання з терміном не менш ніж зазначено п.п.3 п.3 ст.138 Податкового Кодексу України. Щодо доводів позивача про те, що реєстраційний документ не є первинним документом для відображення у бухгалтерського обліку, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відхилення такого доводу, з огляду на таке. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 наведений перелік документів, що визначаються первинними та є підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, у тому числі накази та акти, а в нашому випадку це наказ про введення в експлуатацію та акт приймання - передачі основних засобів. При прийнятті рішення про введення майна в експлуатацію позивачем враховувалося два чинника, які передбачені у МСБО 16 «Основні засоби», а саме:

1. Транспортний засіб доставлений до місця розташування.

2. Транспортний засіб приведений до стану у якому він фізично придатний до експлуатації. Стосовно введення в експлуатацію катеру службово-роз`їзного «Арго» інвентарний №77155 та нарахованої амортизації у сумі 3216,96 грн., позивач наголошував, що зазначений основний засіб був отриманий на безоплатній основі, тобто нарахування амортизації не потягло за собою завищення витрат, у зв`язку з одночасним нарахуванням визнаного доходу протягом строку корисного використання безоплатно одержаного необоротного активу. При прийнятті управлінського рішення щодо введення в експлуатацію та нарахування амортизації підприємство дотрималось вимог ст.4 Закону України від 16 липня 1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерського облік та фінансову звітність в Україні», а саме принципу превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми). При цьому висновок про недоотримання державним бюджетом частини чистого прибутку в сумі 542276 грн у зв`язку з завищенням витрат та заниженням фінансового результату, на переконання позивача, є передчасним та протиправним, оскільки факт закінчення експлуатації основних засобів не відбувся, відтак такий висновок є надуманим зі сторони відповідача. Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає, що однією з ключових передумов достовірності такої інформації є відображення у звітності лише тих господарських операцій, які здійснені з дотриманням вимог законодавства. Згідно з п.55 МСБО 16 амортизацію активу починають з моменту, коли він стає придатним для використання, тобто доставлений до місця розташування і приведений у стан, необхідний для експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Разом із тим, як правильно вказав суд першої інстанції, експлуатація транспортних засобів, відповідно до п.7 Постанови КМУ від 07.09.1998 №1388 та п.8 Постанови КМУ від 06.01.2010 №8, можлива виключно після їх державної або відомчої реєстрації. До моменту такої реєстрації використання транспортного засобу є прямо забороненим. Отже, об`єкт основних засобів (транспортний засіб) не може вважатися придатним до використання у розумінні МСБО 16, якщо на нього не оформлено реєстраційних документів, що підтверджують законність його експлуатації. А тому саме факт державної реєстрації визначає момент, з якого транспортний засіб здатен приносити економічні вигоди підприємству. Апеляційний суд вважає правильним відхилення судом першої інстанції доводів позивача про те, що наказ про введення в експлуатацію та акт приймання-передачі є достатніми документами для початку нарахування амортизації, оскільки, не зважаючи на те, що, такі документи і є первинними у розумінні Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», однак їх наявність не може усунути обмеження, встановлені спеціальним законодавством, яке прямо забороняє експлуатацію незареєстрованих транспортних засобів. В іншому випадку відображені у фінансовій звітності витрати не відповідають фактичним умовам використання активу, що суперечить принципу достовірності обліку. Фактично нарахування амортизації на незареєстровані транспортні засоби призвело до завищення витрат ДП «МТП «Південний» на загальну суму 1039487,58 грн у 2020-2022 рр., що відобразилося у фінансовій звітності та спричинило заниження фінансового результату від операційної діяльності. Як наслідок, відбулося зменшення бази для відрахування частини чистого прибутку до державного бюджету, що підтверджено матеріалами ревізії та не спростовано доводами апеляційної скарги позивача. Оскільки, експлуатація транспортного засобу без реєстрації заборонена, тому навіть із наказом та актом він фактично не може використовуватись у діяльності (виїжджати на дорогу, здійснювати перевезення, а відтак і приносити прибуток від його експлуатації), внаслідок чого колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості висновку контролюючого органу про заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає відрахуванню до державного бюджету, на суму 542276 грн. Також правильним апеляційний суд вважає відхилення судом першої інстанції доводів позивача про те, щодо відсутність реальних втрат бюджету до завершення строку корисного використання активів, оскільки розрахунок чистого прибутку та відповідних відрахувань здійснюється щорічно, виходячи з поточних фінансових результатів, а не прогнозних показників. Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» підлягає задоволенню в повному обсязі, апеляційна скарг позивача частково (в частині оскарження пунктів 1, 9 вимоги №151505-14/3867-2024 від 23 серпня 2024 року), оскаржуване рішення скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково та скасування пунктів 1, 9 вимоги №151505-14/3867-2024 від 23 серпня 2024 року. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.139 КАС України, сплату позивачем судового збору за подання позовної заяви в сумі 9084 грн (т.1 а.с.24, т.2 а.с.243-244), судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 13626 грн (т.4 а.с.98, 125), пропорційність задоволених позовних вимог; сплату ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн (т.4 а.с.61,64) та задоволення апеляційної скарги товариства в повному обсязі, апеляційний суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Південного офісу Держаудитслужби позивачу мають бути відшкодовані судові витрати в сумі 15140,00 грн (пропорційно задоволеним вимогам), а ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» - в сумі 3633,60 грн.. Керуючись ст.ст.2-12, 72-78, 139, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» задовольнити повністю, апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нову постанову. Адміністративний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» - задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 9 вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151505-14/3867-2024 від 23 серпня 2024 року. Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» про скасування пункту 10 вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151505-14/3867-2024 від 23 серпня 2024 року. Стягнути з Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» (код ЄДРПОУ 31158623) у відшкодування судових витрат сплаченого судового збору 3633,60 грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150). Стягнути з Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» (код ЄДРПОУ 04704790) у відшкодування судових витрат сплаченого судового збору 15140,00 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 05.01.2026 р. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька