Ухвала КАС ВС № 580/9635/24

ф УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 30 червня 2025 року м. Київ справа №580/9635/24 адміністративне провадження № К/990/26825/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 580/9635/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 17.09.2024 №971090142653 щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії; зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити з 09.09.2024 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного року. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 01.11.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 позов задовольнив повністю. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Спір у цій справі виник через дії контролюючого органу щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. В цілому мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися, ухвалюючи рішення про задоволення позову, відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованій у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, та у справі №240/19227/21 від 04.04.2024. Велика Палата Верховного Суду вже розглядала спори з подібними правовідносинами як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції та в касаційному порядку, з метою розв`язання виключної правової проблеми, вирішення якої було необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відновлення дії статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, яка діяла до виключення цієї статті Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність з 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII), яким було включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту: "Стаття

39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України". І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України. Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, дійшла висновку про те, що позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, а також визначила обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; б) позивач є непрацюючим пенсіонером; в) відповідачем є відповідне управління ПФУ; г) предметом спору є нарахування та виплата із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ. Враховуючи наведене, з метою забезпечення єдності судової практики, що, у свою чергу, гарантує стабільність правового регулювання, об`єктивність та прогнозованість правосуддя, у рамках касаційного перегляду Верховним Судом цієї справи, а також застосовуючи до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові у справі №240/19227/21 від 04.04.2024, з урахуванням висновків, викладених у її ж постанові у зразковій справі №240/4937/18 від 18.03.2020 в частині щодо права особи на підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону, Верховний Суд констатує, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року. Відповідно до частини п`ятої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав: 1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи; 2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що не має підстав відступу від вказаних висновків Верховного Суду. Клегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які б могли слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначеної складності. Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 580/9635/24. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя С.Г. Стеценко