Постанова 4873 № 910/10128/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" березня 2025 р. Справа№ 910/10128/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Іоннікової І.А. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10128/24 (суддя С. О. Щербаков) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 132 783,48 грн, - В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі, позивач або Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, відповідач або Укрзалізниця) про стягнення 132 783,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно зараховано та стягнуто збір за зберігання вантажів під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу за договором №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020. Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10128/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» 132 783,48 грн - безпідставно отриманих коштів та 2 422,40 грн - судового збору. Приймаючи вказане рішення, судом установлено необґрунтованість нарахування та списання Акціонерним товариством «Українська залізниця» зборів за зберігання вантажу в загальному розмірі 132 783,48 грн з ПДВ, оскільки у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку №1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої ТОВ СП «Нібулон» спеціальної послуги. Щодо заяви відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності до вимог позивача суд зазначив, що предметом позову у даній справі є стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» безпідставно отриманих кошів у розмірі 132 783, 48 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а не пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 03.12.2024 через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача та не було встановлено обставину непослідовної поведінки позивача щодо здійснення відповідних платежів та подальшої суперечливої поведінки позивача у вигляді вимоги щодо повернення таких коштів. Апелянт зазначає, що безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. При цьому відповідач зазначає, що накопичувальна картка №22070750 від 25.07.2022 була підписана представником позивача (вантажовласника) без заперечень. Так, апелянт вважає, що позивач усвідомлював та розумів, що складання вказаної накопичувальної картки стане підставою для зарахування вказаної суми, що обліковувалася на особовому рахунку позивача в якості оплати послуг за договором (фактично до списання їх відповідачем з особового рахунку позивача та зменшення розміру попередньої оплати позивача за надані послуги, здійсненої на умовах договору) в порядку, передбаченому розділом 4 договору. Суд, на думку скаржника, невірно застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України, а належним способом захисту прав та інтересів замовника є відновлення становища, яке існувало до порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього. Окрім цього, апелянт зазначив про необхідність застосування спеціальної позовної давності. За доводами скаржника, положення статті 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв`язку з положенням статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію. Із наведених норм випливає, що позов до перевізника у цій справі мав бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 6 - місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 3 - місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями статей 134, 136 Статуту залізниць України та статтею 315 Господарського кодексу України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20). З огляд на вказане у сукупності апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові повністю. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи 30.12.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві позивач наголосив на тому, що сторонами було погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати з урахуванням характеру укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020. ТОВ СП «НІБУЛОН» було дотримано умови договору та нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу. З огляду на зміст та умови укладеного між сторонами Додатку 1-4 до Договору, безпідставним є застосування до спірних правовідносин сторін пункту 9 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 року №644 (із змінами та доповненнями), на приписи якого (як на підставу правомірності спірних нарахувань) посилається відповідач. Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов`язань з боку позивача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та Додатку 1-4 до нього. Отже, дії АТ «Українська залізниця» щодо списання з особистого рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» 132 783,48 грн з ПДВ не виникли ні з умов договору, ні з норми права, а тому мають бути повернуті позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Позивач наголошує, що на сьогоднішній день вже сформована єдина правозастосовча практика Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23). Предметом обох справ є правовідносини з накопичення маршрутного потягу на підставі Додатку 1-4 Умови організації накопичення вагонів до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 та нарахування Збору за зберігання вантажу в період накопичення маршрутного потягу (50 вагонів з вантажем). Позиція відповідача щодо застосування строку позовної давності зводиться до того, що, на його думку, спірні правовідносини виникли з договору перевезення вантажу і до них повинні застосовуватися приписи статей 134, 136 Статуту залізниць України та частин 1-4 статті 315 Господарського кодексу України. Проте, спір у даній справі полягає в тому, що відповідачем з особового рахунку позивача були списані на свою користь кошти поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (безпідставно набуте майно - стаття 1212 Цивільного кодексу України), про що позивач зазначав у позовній заяві та в запереченнях на заяву відповідача про застосування строку позовної давності. Отже, спірні правовідносини та підстави позову виникли поза межами будь-якого договору. У той же час стаття 315 Господарського кодексу України регулює правовідносини, що випливають з договору перевезення вантажу. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10128/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А. Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10128/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 19.12.2024 матеріали справи №910/10128/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10128/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 132 783,48 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань. Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 24.12.2024 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 26.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти). Договір підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису, що підтверджується повідомленням про укладення договору №40-14291113/2020-0001. Позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 8496; платника 8211375 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером. Предметом укладеного Договору згідно пункту 1.1. останнього є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона Перевізника не є орендною платою. За умовами пункту 1.3. Договору маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені Перевізником; маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами; первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші; послуги, пов`язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника. Пунктом 1.4. Договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами. Відповідно до пункту 2.1. Договору обов`язки Замовника становлять, зокрема: сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4.); відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.); у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.). Умовами пункту 2.3. Договору передбачено обов`язки перевізника, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2.); складати документи, передбачені п.п. 1.3., 1.4. та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5.). Відповідно до пункту 3.1. Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів. Розділом 13 Договору визначено, що невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема: Додаток 1-1 «Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами» та Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів». Згідно з пунктом 13.1. Договору у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору. Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до «окремих послуг», зокрема, Додаток № 1-4 до Договору «Умови накопичення вагонів» (далі, Додаток №1-4), який є невід`ємною частиною останнього. Відповідно до пункту 1 Додатку №1-4 на окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів). Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (пункт 2 Додатку №1-4). За умовами пункту 3 Додатку №1-4 для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову. В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (пункт 4 Додатку № 1-4). Відповідно до пункту 5 Додатку №1-4 на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення. Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику (пункту 6 Додатку №1-4). Згідно з пунктом 7 Додатку №1-4 часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником. Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (пункту 8 Додатку № 1-4). Відповідно до пункту 9 Додатку №1-4 за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1.); за затримку вагонів Замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2.); за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п. 9.3.). Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується. Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 Додатку № 1-4). Так, Відповідно до пункту 7 накладної №40499055 від 22.07.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» було передано до перевезення маршрутний потяг №072252 (пункт 7 накладної) з вантажем (пункт 20 пшениця насипом) з відомістю вагонів в кількості 50 вагонів з ідентифікацією відправки №40415207 від 22.07.2022. АТ «Українська залізниця» були складені Накопичувальні картки форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №22070750 від 25.07.2022, згідно з якою ТОВ СП «НІБУЛОН» було нараховано: - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 110 652, 90 грн без ПДВ, №22070751 від 25.07.2022, згідно з якою ТОВ СП «НІБУЛОН» було нараховано: - накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 17 742,66 грн без ПДВ. Крім того, АТ «Українська залізниця» були сформовані Відомості плати за користування вагонами №22070441 від 25.07.2022 на суму 34 604,30 грн без ПДВ; №22070442 від 25.07.2022 на суму 33 317,50 грн без ПДВ; №22070443 від 25.07.2022 на суму 31 557,00 грн без ПДВ; №22070444 від 25.07.2022 на суму 26 546,00 грн без ПДВ; №22070445 від 25.07.2022 на суму 23 024,60 грн без ПДВ; №22070446 від 25.07.2022 на суму 24 785,20 грн без ПДВ; №22070447 від 25.07.2022 на суму 21 805,70 грн без ПДВ. Відповідно до даних філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (перелік №20220726 від 26.07.2022) з рахунку ТОВ СП «Нібулон» була списана оплата за Накопичувальною карткою №22070750 від 25.07.2022 - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 110 652,90 грн без ПДВ (132 783,48 грн з ПДВ), також з рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» була списана оплата за Накопичувальною карткою №22070751 від 25.07.2022: - накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 17 742,66 грн без ПДВ. (21 291,19 грн з ПДВ). Як зазначає позивач, за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «НІБУЛОН» було виявлено безпідставно отримані АТ «Українська залізниця» 132 783,48 грн з ПДВ з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4). Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно списано з рахунку позивача збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 132 783,48 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що на підставі актів форми ГУ-23 №№ 2543, 2544, 2545, 2556, 2547, 2548, які підтверджують факт забирання вагонів з під`їзної колії і відображають час перебування вагонів в очікуванні оформлення перевізного документу, нараховано збір за зберігання у сумі 132 783,48 грн (з ПДВ) ТОВ СП «НІБУЛОН». Зазначений збір стягнуто по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 №22070750, яка підтверджена представником вантажовідправника без заперечень, а тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів. Крім того, відповідачем заявлено про застосування спеціального строку позовної давності до вимоги позивача. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав. Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За змістом частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором. Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083. Як встановлено судом, укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до «окремих послуг», зокрема, Додаток №1-4 до Договору «Умови накопичення вагонів», який є його невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 1 Додатку №1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів). Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (пункту 8 Додатку №1-4). Відповідно до пункту 9 Додатку №1-4 за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (пункт 9.1. Додатку № 1-4). Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 Додатку № 1-4). Відповідно до пункту 7 накладної №40499055 від 22.07.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» було передано до перевезення маршрутний потяг №072252 з вантажем (п. 20 пшениця насипом) з відомістю вагонів в кількості 50 вагонів з ідентифікацією відправки №40415207 від 22.07.2022. Отже, між сторонами склались правовідносини що регулюють перевезення маршрутним поїздом. Як встановлено судом вище, АТ «Українська залізниця» були складені Накопичувальні картки форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №22070750 від 25.07.2022 року, згідно з якою ТОВ СП «НІБУЛОН» було нараховано: - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 110 652,90 грн без ПДВ., №22070751 від 25.07.2022, згідно з якою ТОВ СП «НІБУЛОН» було нараховано: - накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 17 742, 66 грн без ПДВ. Крім того, АТ «Українська залізниця» були сформовані Відомості плати за користування вагонами №22070441 від 25.07.2022 на суму 34 604,30 грн без ПДВ; №22070442 від 25.07.2022 на суму 33 317,50 грн без ПДВ; №22070443 від 25.07.2022 на суму 31 557,00 грн без ПДВ; №22070444 від 25.07.2022 на суму 26 546,00 грн без ПДВ; №22070445 від 25.07.2022 на суму 23 024,60 грн без ПДВ; №22070446 від 25.07.2022 на суму 24 785,20 грн без ПДВ; №22070447 від 25.07.2022 на суму 21 805,70 грн без ПДВ. Відповідно до даних філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (перелік №20220726 від 26.07.2022) з рахунку ТОВ СП «Нібулон» була списана оплата за Накопичувальною карткою №22070750 від 25.07.2022 - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 110 652,90 грн без ПДВ (132 783,48 грн з ПДВ), також з рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» була списана оплата за Накопичувальною карткою №22070751 від 25.07.2022: - накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 17 742,66 грн без ПДВ (21 291,19 грн з ПДВ). Позивач вказує, що за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «НІБУЛОН» було виявлено безпідставно отримані АТ «Українська залізниця» 132 783,48 грн з ПДВ з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4). Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Положеннями пункту 9 Правил зберігання вантажів, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника. Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці). Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку. Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг, та Додатку № 1-4 до нього. Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції та не спростовано скаржником, у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку №1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої ТОВ СП «Нібулон» спеціальної послуги. Відповідно до пункту 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми. Згідно з даними Накопичувальної картки №22070750 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) (форма ФДУ-92), ТОВ СП «Нібулон» було нараховано збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001; найменування та номер документа ГУ-23 №№ 2543, 2544, 2545, 2556, 2547, 2548) на суму 110 652,90 грн без ПДВ (132 783,48 грн з ПДВ). Слід зазначити, що обов`язок складення актів форми ГУ-23 встановлено умовами пункту 8 Додатку №1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами). Тобто в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, сторони узгодили, що актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги «Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд», оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф. Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф. В цій частині суд апеляційної інстанції в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу з посилання на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22, відповідно до якого накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення як вина ТОВ СП «Нібулон». За таких обставин колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потягу. Також, у постанові від 09.04.2024 у справі №915/5/23 Верховний Суд зазначив, що погоджується із висновком, що затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннім порушенням зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього. Таким чином, грошові кошти в сумі 132 783,48 грн з ПДВ були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі №6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі №6-100цс15). Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18. Таким чином, оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання Акціонерним товариством «Українська залізниця» вищезазначених зборів за зберігання вантажу в загальному розмірі 132 783,48 грн з ПДВ, і відповідач в добровільному порядку не повернув вищезазначені грошові кошти на рахунок позивача, суд на підставі вищезазначених приписів законодавства та умов договору дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають. Щодо доводів скаржника про необхідність застосування спеціальної позовної давності, то суд апеляційної інстанції їх відхиляє з огляду на таке. Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Апелянт просив про застосування строків позовної давності, встановлених статтями 134 і 136 Статуту та статтею 315 Господарського кодексу України з посиланням на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 зі справи №910/11949/20, предметом спору у справі №910/11949/20 було стягнення із залізниці штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, встановлені статтями 134, 136 Статуту залізниць України, частинами 1-4 статті 315 Господарського кодексу України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються, позов поданий в порядку приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений. Окрім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відхиляє як необґрунтовані мотиви відповідача про пропуск строків позовної давності, оскільки на день звернення позивача до суду з даним позовом строк позовної давності пропущено не було. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що правова позиція Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 (на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі) не є релевантною до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Відповідач наведених у позові обставин та висновків суду першої інстанції належними та допустимими доказами не спростував. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10128/24 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10128/24 залишити без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця». Матеріали справи №910/10128/24 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко І.А. Іоннікова