Постанова КГС ВС № 916/5012/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м. Київ cправа № 916/5012/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Письменна О. М., за участю представників сторін: позивача - Фірсова В. Д. (адвоката), відповідача - Ковальчука Р. М. (самопредставництво, в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 (колегія суддів: Поліщук Л. В. - головуючий, Багатир К. В., Таран С. В.) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Бичек Ліліани Віталіївни до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 2 112 868,43 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та клопотання 1.1. У листопаді 2023 року Фізична особа - підприємець Бичек Ліліана Віталіївна (далі - ФОП Бичек Л. В.) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ у сумі 2 112 868,43 грн, що складається з суми основного боргу - 875 529,38 грн, інфляційних витрат - 364 520,21 грн, 3 % річних - 72 537,01 грн та пені - 800 281,83 грн. 1.2. ФОП Бичек Л. В., обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалася на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ, зокрема, щодо оплати вартості проектно-вишукувальних робіт у сумі 875 529,38 грн. ФОП Бичек Л. В. у позові зазначала, що після отримання проектно-вишукувальної та супровідної документації жодних дій на погашення заборгованості Одеське квартирно-експлуатаційне управління не вчинило. Посилаючись на положення пункту 7.1 договору підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ та враховуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", позивачка також просила стягнути суму заборгованості з урахуванням інфляційних збільшень, 3 % річних та пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. 1.3. Одеське квартирно-експлуатаційне управління 06.02.2024 подало клопотання про закриття провадження у справі. Зазначене клопотання мотивоване тим, що 14.01.2021 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення у справі № 916/82/21, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, яким у задоволенні позовних вимог ФОП Бичек Л. В. до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ відмовив. Як зазначав відповідач, у подальшому Господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 27.06.2022 у справі № 916/25/22, яким задовольнив позовні вимоги ФОП Бичек Л. В. до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ. Однак згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 916/25/22 рішення суду першої інстанції у справі № 916/25/22 скасовано та провадження у справі № 916/25/22 закрито. Одеське квартирно-експлуатаційне управління зазначало, що позивачка втретє звернулася з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ. За твердженням відповідача, сторони у справах № 916/82/21, № 916/25/22 та № 916/5012/23 є ідентичними, предмет позову - стягнення 875 529,37 грн заборгованості за виконанні роботи за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КБР, а підстави позову - неналежне виконання зобов`язань щодо оплати робіт за одним і тим самим договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 №2-КРБ.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 провадження у справі № 916/5012/23 за позовом ФОП Бичек Л. В. до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 2 112 868,43 грн закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. 2.2. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі № 916/5012/23, виходив із того, що позов у цій справі поданий за наявності такого, що набрало законної сили рішення суду у справі № 916/82/21, яке було ухвалене судом у межах спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у цій справі. Суд першої інстанції також зазначив, що враховує висновок апеляційного господарського суду у справі № 916/82/21. 2.3. Відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 916/5012/23 ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 про закриття провадження у справі № 916/5012/23 скасовано, справу передано на розгляд суду першої інстанції. 2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі № 916/5012/23 та у справах № 916/82/21 та № 916/25/22 позови заявлено з різних фактичних підстав та з різним предметом спору, хоча і стосуються одного і того ж договору. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї 3.1. Одеське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 916/5012/23, ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/5012/23 залишити без змін. 3.2. Звертаючись із касаційною скаргою, Одеське квартирно-експлуатаційне управління посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. При цьому Одеське квартирно-експлуатаційне управління посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 910/14629/18, від 13.11.2019 у справі № 914/111/19, від 19.05.2020 у справі № 910/6569/19, від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19. Одеське квартирно-експлуатаційне управління вважає, що додаткові вимоги, заявлені позивачкою у справі № 916/5012/23, доповнюють предмет спору, тому предмет і підстави у справі № 916/5012/23 та у справах № 916/82/21 та № 916/25/22 є ідентичними. 3.3. ФОП Бичек Л. В. у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Одеського квартирно-експлуатаційного управління на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 916/5012/23. Позивачка вважає, що постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 916/5012/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4. Розгляд касаційної скарги та

позиція Верховного Суду 4.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. 4.3. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі № 916/5012/23 та вирішено передати справу на розгляд суду першої інстанції. 4.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 4.5. Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. 4.6. Порядок звернення до господарського суду врегульований положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема, частиною 1 статті 162 якого передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. 4.7. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. 4.8. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 175 цього Кодексу. 4.9. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України). 4.10. Отже, для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових: рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 9901/306/20, та у постановах Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 916/3255/17 та від 07.11.2019 у справі № 912/30/18. 4.11. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/9158/16. 4.12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначено, що під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. 4.13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц зазначила, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. 4.14. У справі, що розглядається, предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ в загальному розмірі 2 112 868,43 грн, що складається з суми основного боргу в розмірі 875 529,38 грн, інфляційних витрат у розмірі 364 520,21 грн, 3% річних у розмірі 72 537,01 грн та пені в розмірі 800 281,83 грн. Підставами позову у справі № 916/5012/23 є неналежне виконання Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням взятих на себе зобов`язань за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ. 4.15. Господарські суди попередніх інстанцій при розгляді справи встановили, що ФОП Бичек Л. В. зверталася до Господарського суду Одеської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса, в якому просила стягнути з відповідача 875 529,37 грн заборгованості за виконані роботи за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2КРБ. Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 916/82/21, у задоволенні позову ФОП Бичек Л. В. до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про стягнення 875 529,37 грн заборгованості за виконані роботи за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2КРБ відмовлено. 4.16 Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що у подальшому ФОП Бичек Л. В. зверталася до Господарського суду Одеської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса про стягнення 875 529,37 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 916/25/22, позивачка посилалася на порушення відповідачем умов договору підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2КРБ. Відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2022 у справі № 916/25/22 позов ФОП Бичек Л. В. задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на користь ФОП Бичек Л. В. заборгованість у розмірі 875 529,37грн. Водночас згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 916/25/22 рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2022 у справі № 916/25/22 скасовано. Провадження у справі № 916/25/22 закрито. 4.17. Як зазначив суд першої інстанції, у справі № 916/25/22 суд апеляційної інстанції констатував, що підстави позову у справі № 916/82/21 ідентичні зі справою № 916/25/22, а саме позов обґрунтований неналежним виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати робіт за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації №2КРБ від 14.04.2020; предметом позову у справі № 916/25/22 та у справі № 916/82/21 є вимога про стягнення заборгованості з відповідача за виконані позивачем роботи в сумі 875 529,37 грн за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2КРБ. У справі № 916/25/22 суд апеляційної інстанції зазначив, що подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення у справі № 916/82/21, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 4.18. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі № 916/5012/23, що розглядається, виходив із того, що склад сторін у справі № 916/82/21 та у справі № 916/25/22 відповідає складу сторін у справі № 916/5012/23, що розглядається. Предметом позову у справі № 916/5012/23, що розглядається, є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду від 14.04.2020 № 2-КРБ у загальному розмірі 2 112 868,43 грн, що складається з суми основного боргу в розмірі 875 529,38 грн, інфляційних витрат у розмірі 364 520,21 грн, 3% річних у розмірі 72 537,01 грн та пені у розмірі 800 281,83 грн. Підставами позову у справі № 916/5012/23, що розглядається, є неналежне виконання Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням взятих на себе зобов`язань за умовами договору підряду від 14.04.2020 № 2-КРБ. 4.19. Також суд першої інстанції врахував, що предметом позову у справі № 916/82/21 та у справі № 916/25/22 також були вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи за договором підряду від 14.04.2020 № 2-КРБ, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у цій справі № 916/5012/23 такий самий предмет позову. Суд першої інстанції зазначив, що підстава позовів у справах № 916/82/21 та № 916/25/22 така сама, як і у цій справі, - неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати робіт за договором підряду від 14.04.2020 № 2-КРБ. 4.20. Суд першої інстанції, посилаючись на постанову апеляційного суду у справі № 916/25/22, зазначив, що подання позивачем нових доказів у цій справі № 916/5012/23 за відсутності зміни підстав позову не може бути кваліфіковано судом інакше, як намаганням переглянути рішення, яке набуло законної сили, за допомогою додатково поданих доказів; такі нові докази не можуть свідчити про нові підстави позову, оскільки обставини спору, на які посилався позивач у першому позові, залишились незмінними, і подання нових доказів після набрання рішенням суду законної сили не повинно тягнути перегляд цього рішення. Суд першої інстанції дійшов висновку, що за встановлених обставин, а також враховуючи висновок суду апеляційної інстанції у справі № 916/82/21, позов у цій справі № 916/5012/23 поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 916/82/21, яке було винесено судом в межах спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в цій справі, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. 4.21. Проте суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу про закриття провадження у справі та направляючи справу на розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що підставою позову у справі № 916/82/21 та у справі № 916/25/22, тобто фактичними обставинами, якими позивачка обґрунтовувала наявність підстав для стягнення основної суми боргу у розмірі 875 529,37 грн за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ, була обставина виконання позивачкою як підрядником свого обов`язку щодо виготовлення проектно-кошторисної документації та надання її шляхом направлення засобами поштового зв`язку відповідачу як замовнику, і невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати виконаних робіт. Фактичною підставою позову, як зауважив суд апеляційної інстанції, у справі № 916/5012/23 позивачка зазначила виконання нею як підрядником свого обов`язку щодо виготовлення проектно-кошторисної документації та вручення відповідачу проектно-кошторисної документації і невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати виконаних робіт. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини справи № 916/5012/23 відрізняються від обставин попередніх справ, оскільки в їх основі є інший юридичний факт, а саме факт вручення відповідачу проектно-кошторисної документації. Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, на відміну від справ № 916/82/21 та № 916/25/22, у справі № 916/5012/23 позивач доповнив предмет спору вимогами про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та пені. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справі № 916/5012/23 та справах № 916/82/21 та № 916/25/22 позови заявлено з різних фактичних підстав та з різним предметом спору, хоча і стосуються одного і того ж договору. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні. 4.22. Звертаючись із касаційною скаргою, Одеське квартирно-експлуатаційне управління посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. При цьому Одеське квартирно-експлуатаційне управління посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 910/14629/18, від 13.11.2019 у справі № 914/111/19, від 19.05.2020 у справі № 910/6569/19, від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19. Одеське квартирно-експлуатаційне управління вважає, що додаткові вимоги, заявлені позивачкою у справі № 916/5012/23, доповнюють предмет спору, тому предмет і підстави у справі № 916/5012/23 та у справах № 916/82/21 та № 916/25/22 є ідентичними. 4.23. Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 910/14629/18, від 13.11.2019 у справі № 914/111/19, від 19.05.2020 у справі № 910/6569/19, від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, про те, що для закриття провадження на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою. 4.24. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, зазначає таке. 4.25. Як зазначив суд першої інстанції, позов у цій справі № 916/5012/23 поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 916/82/21, яке було винесено судом у межах спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в цій справі. 4.26. Так, згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 916/82/21, у задоволенні позову ФОП Бичек Л. В. до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про стягнення 875 529,37 грн основного боргу за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ відмовлено. 4.27. Таким чином, позовна вимога ФОП Бичек Л. В. про стягнення основного боргу в розмірі 875 529,37 грн за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ є позовною вимогою, щодо якої вже ухвалено рішення суду у справі № 916/82/21, яке набрало законної сили. 4.28. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позов у справі № 916/5012/23 в частині позовних вимог ФОП Бичек Л. В. про стягнення заборгованості в сумі 875 529,37 грн основного боргу за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 916/82/21, яке було ухвалено судом в межах спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в цій справі. Наведене є підставою для закриття провадження у справі саме в цій частині позовних вимог на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. 4.29. Колегія суддів зазначає, що відмінність фактичних обставин у справах № 916/82/21, № 916/25/22 та у справі № 916/5012/23, про які зазначив суд апеляційної інстанції, порівнюючи підстави позову у цих справах, зокрема, факт направлення засобами поштового зв`язку відповідачу як замовнику проектно-кошторисної документації у справах № 916/82/21, № 916/25/22 та факт вручення відповідачу проектно-кошторисної документації у справі № 916/5012/23, не свідчать про відмінність підстав позову ФОП Бичек Л. В. у справі № 916/5012/23 та підстав позову у справах № 916/82/21, № 916/25/22. Так, звертаючись до суду, ФОП Бичек Л. В. у справах № 916/82/21, № 916/25/22 та у справі № 916/5012/23 посилалася на невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати виконаних нею робіт за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ. Тому в цьому випадку відбулося лише доповнення позову у справі № 916/5012/23 новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин. Разом із тим відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. 4.30. Отже, доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 про закриття провадження у справі № 916/5012/23 за позовом ФОП Бичек Л. В. до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості в сумі 875 529,37 грн основного боргу за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ підтвердилися. 4.31. Водночас суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу № 916/5012/23, зауважив, що на відміну від справ № 916/82/21 та № 916/25/22, у справі № 916/5012/23 позивач доповнив предмет позову вимогами про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та пені. 4.32. Колегія суддів установила, що наведені вимоги не були предметом позову у справах № 916/82/21, № 916/25/22, тому підстави для закриття провадження у справі № 916/5012/23 в частині зазначених вимог на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні. 4.33. Доводи скаржника про неврахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/4590/19, про те, що "зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою", не можуть бути враховані з огляду на таке. Колегія суддів установила, що у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо юрисдикції справ, спір у яких виник за позовом платника податків про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4590/19, зазначаючи, що вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною є вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, дійшла висновку, що такий спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Провадження у справі № 910/4590/19 суд першої інстанції закрив на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, дійшовши висновку про те, що справа не належить до юрисдикції господарських судів, а є справою адміністративної юрисдикції. Водночас у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду не вирішувала питання щодо наявності підстав для закриття провадження, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу 4.34. Отже доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України при скасуванні ухвали Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 про закриття провадження у справі № 916/5012/23 за позовом ФОП Бичек Л. В. до Одеського квартирно-експлуатаційного управління в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 364 520,21 грн, 3 % річних у розмірі 72 537,01 грн та пені в розмірі 800 281,83 грн за наведених обставин не підтвердилися. 4.35. Інші доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі № 916/5012/23 за позовом ФОП Бичек Л. В. до Одеського квартирно-експлуатаційного управління в частині вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 364 520,21 грн, 3 % річних у розмірі 72 537,01 грн та пені в розмірі 800 281,83 грн, та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в зазначеній частині, тому в цій частині оскаржувану постанову слід залишити без змін. 4.36. За наведених обставин за результатами перегляду постанови апеляційного господарського суду у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про часткове скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі № 916/5012/23 за позовом ФОП Бичек Л. В. до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості в сумі 875 529,37 грн основного боргу за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ, проте в частині скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі № 916/5012/23 за вимогами про стягнення інфляційних витрат у розмірі 364 520,21 грн, 3 % річних у розмірі 72 537,01 грн та пені в розмірі 800 281,83 грн оскаржувану постанову слід залишити без змін.

5. Висновки Верховного Суду 5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 5.2. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. 5.3. За змістом положення статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. 5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції частково підтвердилися, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати частково, залишивши частково в силі ухвалу суду першої інстанції, а в іншій частині оскаржувану постанову - залишити без змін. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 916/5012/23 в частині скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 про закриття провадження у справі № 916/5012/23 за позовом Фізичної особи - підприємця Бичек Ліліани Віталіївни до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості в сумі 875 529,37 грн основного боргу за договором підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.04.2020 № 2-КРБ скасувати, в цій частині залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/5012/23.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 916/5012/23 в частині скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 про закриття провадження у справі № 916/5012/23 за позовом Фізичної особи - підприємця Бичек Ліліани Віталіївни до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення інфляційних витрат у розмірі 364 520,21 грн, 3 % річних у розмірі 72 537,01 грн та пені в розмірі 800 281,83 грн залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак