Постанова 4855 № 320/13316/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/13316/23 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Єжелі А.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року, суддя Войтович І.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання ЩДГУ судді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 , як судді у відставці до стажу судді, який дає право на відставку та отримання ЩДГУ суді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 р., а саме - 2 роки 5 місяців, а також 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.) та з урахуванням загального стажу судді 39 років 5 місяців 24 дні здійснити перерахунок і виплату ЩДГУ судді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Апеляційного суду м. Києва № 72/0403/20 від 04.06.2020 р. з 19 лютого 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1513-VІІІ позивачку було звільнено з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку за п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України у зв`язку із поданням заяви про відставку. Згідно наказу голови Апеляційного суду міста Києва від 21.09.2016 №284-ос припинено трудовий договір та виключено позивача зі штату суду з 08.09.2016. З 09.09.2016 позивачу було призначено та виплачувалось довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі ст.ст. 133, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ та з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016. У зв`язку зі зміною складових суддівської винагороди, рішення Конституційного Суду України №11-рп/2018 від 04.12.2018, позивачу проводився неодноразово перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. ОСОБА_1 вказує, що зверталась 27.01.2020 та 11.06.2020 до Пенсійного фонду із заявами про проведення перерахунку її довічного грошового утримання з 01.01.2020 відповідно до довідки Апеляційного суду м. Києва №6/0403/20 від 23.01.2020 про розмір суддівської винагороди визначеної станом на 01.01.2020 та з 19 лютого 2020 року згідно довідки № 72/0403/20 від 04.06.2020 р. про розмір суддівської винагороди визначеної станом на 18.02.2020, враховуючи наявність рішення Конституційного Суду України №2-рп/2020 від 18.02.2020. Також позивачка зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/31461/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді зазначеної у довідці Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020 з урахуванням фактично виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року, але відповідач рішення апеляційної інстанції виконує частково, при проведенні перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці Пенсійним фондом не враховано період навчання (денна форма), а саме 2 роки 5 місяців на юридичному факультеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.). Посилаючись на Закон України «По статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ, на п. 11 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453, ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016, ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», позивачка наполягає на праві зарахування до стажу половини навчання у вищому навчальному закладі 2 роки 5 місяців та 5 років на посаді консультанта, старшого консультанта колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР. Дії пенсійного органу вважає протиправними, стаж її роботи на посаді судді перевищує показник 39 років, розмір спірного щомісячного довічного грошового утримання має складати 88 відсотків та спірне довічне грошове утримання має бути належним чином перераховано за вказаною довідкою апеляційного суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка 2 роки 5 місяців з 01.09.1970 по 25.06.1975 р. та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 , як судді у відставці до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка 2 роки 5 місяців за період з 01.09.1970 по 25.06.1975 р. та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.), з урахуванням загального стажу судді 39 років 5 місяців 24 дні. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з урахуванням загального стажу судді 39 років 5 місяців 24 дні здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Апеляційного суду м. Києва № 72/0403/20 від 04.06.2020 р. з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До укладення шлюбу 26.07.1986 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мала прізвище « ОСОБА_3 », що вбачається із наданої до справи копії свідоцтва НОМЕР_2 (актовий запис реєстрації шлюбу №423). ОСОБА_1 відповідно до наданої копії диплому НОМЕР_3 від 25.06.1975 за прізвищем « ОСОБА_3 » здобула вищу освіту в 1975 році, закінчила Київський орден Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Згідно архівної довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 010-17/518 від 05.10.2022 вбачається зарахування ОСОБА_4 з 01.09.1970 до складу студентів курсу денного відділення юридичного факультету Київського ордену Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка (наказ №336 від 22.08.1970), зазначення про те, що в червні 1975 року закінчення повного теоретичного та практичного курсу за спеціальністю «Правознавство», здобуття кваліфікації «юрист» та отримання диплому з відзнакою НОМЕР_3 від 25.06.1975, реєстраційний номер №758 (наказ № 314 від 25.06.1975). Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_5 працювала на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР - з 17.01.1975 по 25.08.1984 (записи 1-7, накази №12 від 17.01.1975, №8 від 13.01.1981, № 2 від 19.01.1981, № 6 від 30.01.1981, №21 від 09.02.1981, № 101 від 15.07.1982, №117 від 24.08.1984). ОСОБА_1 працювала суддею Київського міського суду з 27.08.1984 відповідно до наказу №73 від 27.08.1984 (запис в трудовій книжці № 8). З 05.07.2001 відповідно до наказу №189/2-к від 11.10.2001 призначена суддею Апеляційного суду міста Києва (запис в трудовій книжці № 14). Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1513-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку відповідно до п. 9 частини 5 статті 126 Конституції України, у зв`язку із поданням заяви про відставку. Наказом голови Апеляційного суду міста Києва від 21.09.2016 року №284-ос припинено трудовий договір у зв`язку зі звільненням з посади у відставку та виключено ОСОБА_1 зі штату Апеляційного суду міста Києва з 08.09.2016 (запис в трудовій книжці № 15, наказ № 284 о/с від 21.09.2016). Відповідно до подання Апеляційного суду міста Києва від 21.09.2016 №1268/0318/15 про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відповідний документів (розрахунків стажу судді, довідок, наказу про звільнення, постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 №1513-VI, трудової книжки та інше) ОСОБА_1 визначено стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання - 32 роки 24 дні, заробітну плату для обчислення такого утримання вказано - 28 710,00 грн. Зауваження відповідача до записів трудової книжки та наявної копії навчального диплому та довідки навчального закладу відсутні. Так, з наявних в матеріалах пенсійної справи документів вбачається, що 09.09.2016 ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі ст. ст. 133, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України №4 - рп/2016 від 08.06.2016. Як вказує позивачка та не заперечується відповідачем, у зв`язку зі зміною складових суддівської винагороди ОСОБА_1 на підставі відповідних довідок Апеляційного суду міста Києва було проведено перерахунок та виплату спірного утримання, зокрема за останньою довідкою № 72/0403/20 від 04.06.2020. Позивачка зазначає, що за наслідками перерахунку розмір довічного грошового утримання судді у відставці Пенсійним фондом було невірно обраховано та як наслідок ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свої порушених прав та інтересів. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року по справі № 640/31461/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/31461/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 11 червня 2020 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді зазначеної у довідці Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020 з урахуванням фактично виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/31461/20 набрала законної сили 12.07.2022. На виконання вказаної постанови апеляційної інстанції, відповідачем по справі було проведено перерахунок та виплату спірного утримання ОСОБА_1 , але при такому перерахунку Пенсійним фондом не враховано до її стажу половини строку навчання 2 роки 5 місяців на юридичному факультеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 та 5 років роботи (досвіду) на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР з січень 1975-серпень 1984 р.р., що є одними із складових винагороди судді та дає право на визначення належного розміру довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді зазначеної у довідці Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020. У грудні 2022 року позивачка звернулась до Пенсійного фонду із відповідною заявою. Листом від 19.01.2023 №1809-30705/Б-02/8-2600/23 відповідачем із роз`ясненням та посиланням на норму ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, зазначенням про те, що спірний період не передбачений в переліку вказаної норми статі Закону, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, судді, якого було призначено вперше на посаду судді, стаж рахується з дня обрання на посаду судді. Вказано також про порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3-1, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає перерахунок суддівського стажу суддів у відставці, тому вимоги ОСОБА_1 визнано безпідставними. Оскільки відповідач відмовився зарахувати до стажу на посаді судді період навчання на юридичному факультеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 (2 роки 5 місяців половини строку навчання) та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР з січень 1975-серпень 1984 р.р., що є складовими суддівської винагороди та як наслідок має значення для визначення належного відсоткового розміру від суддівської винагороди для призначення та виплати довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Стаття 126 Конституції України визначає, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а, від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а. Відповідно, з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Законом № 1402 було запроваджено різний правовий підхід та порядок грошового забезпечення суддів у відставці, а саме по-різному визначено порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, залежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання суддів, без урахування, при цьому, періоду виходу у відставку (до запровадження кваліфікаційного оцінювання, чи після цього). Так, положення Закону № 1402 у цій частині 18.02.2020 визнані КС України неконституційними, а тому не підлягають до застосування з вказаної дати і, відповідно, з дня ухвалення КС України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Таким чином, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20, а також від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а та від 04 травня 2022 року у справі №580/3131/20. Як убачається із матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року по справі № 640/31461/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/31461/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 11 червня 2020 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді зазначеної у довідці Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020 з урахуванням фактично виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року. Вказана постанова набрала чинності 12.07.2022 та на підставі останньої відповідачем було проведено перерахунок довічного грошового утримання судді з 19.02.2020, враховуючи висновки викладені в рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020. За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402 (далі - Закон №1402-VIІІ), який набув чинності 30 вересня 2016 року, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина третя). У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта). Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п`ята). Абзацом сьомим пункту 1 розділу III "Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року №5-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891) установлено, що до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додається розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4). Визначення стажу судді врегульоване статтею 137, абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII. Так, пунктом 11 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.10.2010 №2453-VІ (у відповідній редакції), який втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, на підставі Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Вказаний Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року. У відповідності до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України. Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України. Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» чинної на час набуття ОСОБА_1 стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років (у відповідній редакції до 20.03.2008) відповідно до досліджених судом записів трудової книжки та відсутніх заперечень відповідача, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, зокрема, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Як вірно зазначено судом першої інстанції, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів. Разом з тим, статтею 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Разом з тим, ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якості закону та не вступає в колізію з іншими нормами законів. При цьому, абзацом 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (у відповідній редакції, чинні до набрання чинності Закону №2453-VІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до ст. 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку із прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 №2509-VІІІ статтю 137 Закону №1402-VІІІ доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Згідно з ст. 69 Закону № 1402-VІІІ на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови. Стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти (п. 2 ч. 6 ст. 69 Закону №1402-VІІІ). З матеріалів справи вбачається, що позивачка має стаж 5 років за професійною діяльністю, який отримала під час заняття посади консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.) та має підтвердження отримання вищої юридичної освіти одержаної під час навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 р., та відповідно зарахування вказаного періоду діяльності на посаді в судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР та половини строку навчання до стажу судді. Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду роботи консультантом судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР, є неправомірним. Згідно з пунктом 2 розділу 1 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 № 200/14891 (далі - Порядок, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2) заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи. Пунктом 1 розділу IV Порядку визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Пунктом 6 розділу IV Порядку визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку. Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (пункт 9 розділу IV Порядку). Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 р., а саме - 2 роки 5 місяців, а також 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.). Колегія суддів зазначає, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є протиправним. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.12.2019 справа №592/2737/17, від 13.02.2020 справа №592/5433/17, від 24.03.2020 справа №559/512/17, від 29.04.2020 справа №426/12415/16-а. Таким чином, враховуючи зміст положень абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII (у редакції, чинній на час подання позивачем заяви про відставку), стаж роботи судді ОСОБА_1 , призначеного на посаду до набрання чинності цим Законом, має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення суддею. Отже, стаж позивача на посаді, з якого має обчислюватись довічне грошове утримання, становить 39 років 5 місяців 24 дні (32 роки 24 дні стажу на час звільнення з посади судді + 2 роки 5 місяців стажу навчання та 5 років стажу роботи за спеціалізацією). Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Враховуючи, що загальний стаж роботи позивачки, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 39 років 5 місяців 24 дні, розмір довічного грошового утримання має складати 88 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Водночас, колегія судідв звертає увагу, що положеннями Закону № 1402 не передбачено обмеження відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді максимальним розміром. Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя Окрім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 1 1 жовтня 2005 року № 8-ргі/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року. У рішенні Конституційного Суду Україні! від 03 червня 2013 року № З-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо). Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом. Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4). Згідно із пунктом 54 Рекомендації СМ/Яес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці". З огляду на зазначене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка 2 роки 5 місяців з 01.09.1970 по 25.06.1975 р. та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.). Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах. Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року, кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. З огляду на вищевказане, суд апершої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 , як судді у відставці до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка 2 роки 5 місяців за період з 01.09.1970 по 25.06.1975 р. та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.), з урахуванням загального стажу судді 39 років 5 місяців 24 дні, а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з урахуванням загального стажу судді 39 років 5 місяців 24 дні здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Апеляційного суду м. Києва № 72/0403/20 від 04.06.2020 р. з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.