Постанова 4818 № 646/7619/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «28» травня 2024 року м. Харків справа № 646/7619/23 провадження № 22ц/818/1422/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Волобуєва О.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», представниці відповідача Пелих С. С., ОСОБА_2 , треті особи - Харківська міська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, представниця третьої особи Вірич М. Є. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2024 року в складі судді Благої І.С. в с т а н о в и в: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», треті особи: Харківська міська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про поновлення на роботі, який в подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що наказом №1530 від 26 жовтня 2023року його звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вважав, що його звільнення відбулося незаконно, оскільки сталося в порушення статті 5-1 КЗпП України під час перебування в провадженні суду цивільної справи про мобінг (цькування) його на робочому місці, а припинення трудової діяльності працівником не допускається на період розгляду провадження у суді. Посилався на те, що Акціонерне товариство «Харківміськгаз» перейшов під управління НАК «Нафтогаз України» та інтегрувався до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». Просив поновити його на роботі електрогазозварником 6 розряду в Акціонерному товаристві «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» чи згідно інтеграції, яка відбулася з дотриманням усіх законів, у Харківській міській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі. Так, судом першої інстанції не досліджено трудовий/колективний договір. Не з`ясовано судом, чи пропонував йому відповідач іншу роботу, як того вимагає стаття 40 КЗпП України. Посилався на те, що з 01 серпня 2023 року він вже працював/підпорядковувався до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» і звільняти чи скорочувати його мав на то повноваження з 01 серпня 2023 року інший суб`єкт господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. 20 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав додаткові пояснення, в якій зазначив, що згідно постанови НКРЕКП №1387 з 01 серпня 2023 року цілісний майновий комплекс (ЦМК), який належав відповідачу передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» і тому до01 серпня 2023 року він вважався робітником Акціонерного товариства «Харківміськгаз». Таким чином, Акціонерне товариство «Харківміськгаз» не мало права звільнити його після 01 серпня 2023 року, оскільки він вже не був його працівником, а був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». 28 березня 2024 року до суду апеляційної інстанції від Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи. 28 березня 2024 року через систему «Електронний суд» Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подав до суду пояснення, в яких зазначив, що на момент подачі ОСОБА_1 позову до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про поновлення на роботі, ОСОБА_1 не звертався до Міжрегіонального управління у зв`язку з порушенням вимог законодавства під час звільнення його з посади електрогазозварника 6 розряду. 28 березня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав заперечення на клопотання (заяву), в яких посилався на те, що він звертався до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та отримав відповідь. Просив відмовити Північно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань в задоволенні заявленого клопотання про розгляд справи без участі Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в повному обсязі; розглянути додані додатки та винести окрему ухвалу згідно статті 262 ЦПК України про введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (стаття 384 КК України) неправдивою інформацією, наданою у поясненні 28 березня 2024 року представницею ОСОБА_3 до суду про те, що він не звертався до Міжрегіонального управління у зв`язку з порушенням вимог законодавства під час звільнення його з посади електрогазозварника 6 розряду. 11 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» подав до суду додаткові пояснення, в яких посилався на те, що ОСОБА_1 був звільнений з Акціонерного товариства «Оператор ГРМ Харківміськгаз» за пунктом 1статті 40 КЗпП України.28 серпня 2023року позивач отримав повідомлення відповідача про заплановане звільнення від 25 серпня 2023року №015-1/538. Цим повідомленням відповідач попереджав позивача про наступне звільнення з посади газозварника групи з припинення та відновлення розподілу природного газу у зв`язку зі скороченням штату працівників Акціонерного товариства «Харківміськгаз» (наказ від 23 серпня 2023року №Но-310-0823) на підставі пункту 1 статті 40КЗПпП України, яке відбудеться через два місяці з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Також відповідач повідомляв позивача про відсутність вакантних посад, які відповідають кваліфікації позивача.31 жовтня 2023року позивач був звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України на підставі наказу №1530/01.5.1-з від26 жовтня 2023року. Вказав, що із Постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 28 липня 2023 року № 1387 з 01 серпня 2023 року вбачається, що зупинено Акціонерному товариству «Оператор ГРМ «Харківміськгаз» дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 червня 2017 року № 842 у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання,який отримав відповідну ліцензію. Згідно Постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 28 липня 2023 року № 1387 з 01 серпня 2023 року «Про внесення змін до додатку до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу внесено зміни до додатку до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії здійснює розподіл природного газу з 01 серпня 2023 року та не є правонаступником Акціонерного товариства «Оператор ГРМ «Харківміськгаз». Ці підприємства абсолютно різні, незалежні юридичні особи, та не пов`язані між собою ніякими зобов`язаннями. Після того, як Акціонерне товариство «Харківміськгаз» з 01 серпня 2023 року припинило здійснення розподілу природного газу, звісно, потреби на підприємстві щодо кількості працівників змінились. ОСОБА_1 працював електрогазозварником в групі припинення та відновлення розподілу природного газу. Але, з 01 серпня 2023 року припинення та відновлення розподілу природного газу співробітниками Акціонерного товариства «Харківміськгаз» неможливе. В зв`язку з чим, 23 серпня 2023 року Акціонерним товариством «Харківміськгаз» прийнято наказ «Про зміни в організації виробництва і праці», повідомлено про заплановане звільнення ОСОБА_1 та отримано протокол засідання профспілкового комітету про надання згоди. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про захист честі, гідності, та ділової репутації 08 вересня 2023 року вже після отримання наказу «Про зміни в організації виробництва і праці» та повідомлення відповідача від 25 серпня 2023 року №015-1/538. Крім того, звільнення позивача не пов`язане з іншими фактами, які позивач розцінює як мобінг (цькування) та які викладені ним у позовній заяві від 08 вересня 2023року, за якою Червонозаводським районним судом м. Харкова відкрите провадження у справі №646/5128/23, а саме, порушеннями правил безпеки праці, образливими висловами у відношенні позивача, підробленням протоколу зборів монтажних бригад колективу, відправлення у простій тощо. Станом на сьогодні факт мобінгу не доведений. 11 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав заперечення на клопотання (заяву), в яких посилався на те, що адвокат Пелих С.С. порушила форму заяви, а саме не вказала своє місце перебування чи проживання, зазначила лише м. Харків; вказала не його електронну адресу та не його номер телефону, чим може ввести суд в оману та в подальшому хтось може отримувати замість нього кореспонденцію від суду, у зв`язку з чим необхідно постановити ухвалу про повернення цих додаткових пояснень. Зазначив, що відповідач не мав права припиняти трудові відносини, оскільки в суді у справі 646/5128/23 розглядається його позов про мобінг, в якій відповідач також є відповідачем і згідно статті 5-1 КЗпП України він не мав права припиняти трудові відносини з позивачем на період розгляду провадження у справі. Акцентував увагу суду на тому, що він просив поновити його на роботі електрогазозварником 6 розряду на Акціонерному товаристві «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» чи згідно інтеграції, яка відбулась с дотриманням усіх законів України на Харківській міській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». Вказав, що Харківська міська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» не сплачувала йому з 01 серпня 2023 року заробітну плату та вважав, що сума, яку повинен відповідач йому сплатити за період з 01 серпня 2023рокустановить (28 787,75грн х 9міс) 259 089,75грн. 30 квітня 2024 року, 20 травня 2024 року, 22 травня 2024 року, 23 травня 2024 року, 24 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав додаткові письмові пояснення, клопотання з додатками, в яких просив задовольнити його позов, ухвалити окрему ухвалу щодо Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та залучити до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Офіс Генерального прокурора, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і Бюро економічної безпеки України. Надані додаткові пояснення є тотожними та спрямовані на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Додаткові пояснення долучені до матеріалів справи, клопотання вирішені. 20 травня 2024 року, 24 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення відповідача з додатками, які долучені до матеріалів справи. В цих поясненнях відповідач зазначив, що підставами зміни в організації виробництва і праці товариства було зупинення ліцензії на розподіл природного газу. З наказом ОСОБА_1 ознайомлено 23 серпня 2023 року. Повідомлення він отримав 28 серпня 2023 року. Разом з додатковими поясненнями надано штатний розпис. Вказав, що виключення з штатного розпису професій/посад відбулося з 01 листопада 2023 року. Акцентував увагу на тому, що вакантних посад не було, тому ОСОБА_1 не запропоновано посади. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення, просив задовольнити апеляційну скаргу, ухвалити окрему ухвалу щодо Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та залучити до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Офіс Генерального прокурора, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і Бюро економічної безпеки України. Посилався на порушення відповідачем при його звільненні норм трудового законодавства, оскільки йому не було запропоновано вакантні посади та не виплачено заробітну плату. В свою чергу представниці відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні. Підтримали додаткові пояснення, вважали, що порушень трудового законодавства при звільненні позивача не було. Його завчасно попередили, що вакантних посад немає та надали штатний розпис щодо цього. Нових працівників відповідач не приймав ані під час ознайомлення позивача з наказом, ані під час його звільнення і також на теперішній час. Будь яких інших вакансій у відповідача не було, про що йому було повідомлено. Після отримання повідомлення він до відповідача не звертався. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач при звільненні позивача не допустив порушень визначеної законодавством процедури звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, які б могли стати підставою для поновлення його на роботі. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом №593/01.5.1-к від 18 травня 2021 року ОСОБА_1 переведений електрогазозварником 6 розряду до групи з припинення та відновлення розподілу природного газу служби експлуатації систем газопостачання в Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (а.с.21 том 1). 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 отримав повідомлення відповідача про заплановане звільнення від 25 серпня 2023року №015-1/538. Цим повідомленням відповідач попереджав позивача про наступне звільнення з посади газозварника групи з припинення та відновлення розподілу природного газу у зв`язку зі скороченням штату працівників Акціонерного товариства «Харківміськгаз» (наказ від 23 серпня 2023року №Но-310-0823) на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться через два місяці з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Також відповідач повідомляв позивача про відсутність вакантних посад, які відповідають кваліфікації позивача (а.с.120 та 142 зворот том 1). 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України на підставі наказу №1530/01.5.1-з від 26 жовтня 2023року (а.с.21, 24 том 1). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 28 липня 2023року №1387 зі змінами зупинено Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 червня 2017 року № 842 у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.Зобов`язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» до 31 грудня 2023 року передати грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на праві власності для забезпечення виконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» зобов`язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходу державного контролю НКРЕКП діяльності Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» у 2021 2023 роках, зокрема: кошти, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю; на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»вузли обліку природного газу, що є на балансі Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», у тому числі тих, що були встановлені (замінені) (а.с.9-13,106 том 1). 08 вересня 2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про припинення мобінгу (цькування) на робочому місці, захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди (а.с.3-8 том 1). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництваі праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. У відповідності до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Враховуючи наведені вище законодавчі положення, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, а власник буде вважатися таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Разом із тим, вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого у порядку пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суд зобов`язаний у першу чергу перевірити наявність підстав для звільнення(чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), дотримання відповідної процедури і не досліджує питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників. Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17) та від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження№ 61-1214св18) суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в тому числі має право зменшити чисельність посад, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад. Верховний Суд, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, неодноразово наголошував на тому, що, вирішуючи питання дотримання норм трудового законодавства у спірних правовідносинах, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі№ 212/7513/20, від 12 серпня 2021 року у справі № 487/989/20,від 24 березня 2021 року у справі № 757/46273/17-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 235/4593/19. У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20) зазначено про те, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (частина друга статті 5 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом. У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд правильно встановив, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме: скорочення чисельності штату працівників. ОСОБА_1 попереджався про наступне вивільнення за два місяці з дати його попередження. З моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення у відповідача були відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу за його кваліфікацією та освітнім рівнем, про що йому було належним чином повідомлено. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 695/2511/18 (провадження № 61-10154св23), від 05 квітня 2024 року у справі № 569/7794/23 (провадження № 61-16940св23). Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади електрогазозварника 6 розряду до групи з припинення та відновлення розподілу природного газу служби експлуатації систем газопостачання в Акціонерному товаристві «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» у зв`язку зі скороченням штату відбулося на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог, викладених у статтях 43, 49-2 КЗпП України. Твердження ОСОБА_1 про заборону звільняти працівника під час знаходження в провадженні суду справи про мобінг (цькування) на робочому місці, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного. Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності на підставі судового рішення, що набрало законної сили. Однак звільнення ОСОБА_1 відбулося у зв`язку зі скороченням штату працівників Акціонерного товариства «Харківміськгаз» та стосувалося не лише позивача, отже не мало ознак мобінгу. Крім того, звільнення позивача не пов`язане з іншими фактами, які позивач розцінює як мобінг (цькування) та які викладені ним в позовній заяві від 08 вересня 2023 року, за якою Червонозаводським районним судом м. Харкова відкрито провадження у справі №646/5128/23. Факти пов`язані з порушеннями правил безпеки праці, підробленням протоколу зборів монтажних бригад колективу, відправлення у простій тощо. Доводи ОСОБА_1 щодо того, що він з 01 серпня 2023 року вже працював/підпорядковувався до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» і звільняти чи скорочувати його мав інший суб`єкт господарювання, який отримав відповідну ліцензію колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» не є правонаступником Акціонерного товариства «Харківміськгаз». Це незалежні юридичні особи, які не пов`язані між собою ніякими зобов`язаннями. Посилання ОСОБА_1 на те, що йому не пропонувалося вакантних посад судова колегія не приймає. Як вбачається з наданих матеріалів справи ОСОБА_1 28 серпня 2023 року отримав повідомлення відповідача про заплановане звільнення від 25 серпня 2023року №015-1/538 та відсутність вакантних посад, які відповідають кваліфікації позивача (а.с.120 та 142 зворот том 1). 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників. В штатному розписі станом на 26 серпня 2023 року зазначено посади (код 7212) електрогазозварник 4 розряду (3), 5 розряду (6), 6 розряду (3), електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 6 розряду (10), електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 4 розряду (20), електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 5 розряду (7) відповідно у адміністративно господарському відділі, службі автотранспорту, відділі обслуговування вузлів обліку газу, службі експлуатації систем газопостачання, групі експлуатації мереж, відділі капітального будівництва, відділі технічного обслуговування. За штатним розписом станом на 01 листопада 2023 року були скорочені наступні посади електрогазозварник 4 розряду (1) у адміністративно господарському відділі, електрогазозварник 4 розряду (2) у службі автотранспорту, електрогазозварник 6 розряду (4) у аварійно диспетчерській службі, електрогазозварник 5 розряду (2) у відділі обслуговування вузлів обліку газу, електрогазозварник 5 розряду (6), електрогазозварник 6 розряду (3) у службі експлуатації систем газопостачання, електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 6 розряду (8) у групі експлуатації мереж, електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 4 розряду (19, 30) електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 5 розряду (6, 50) електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 6 розряду (1, 80) у відділі капітального будівництва. Таким чином, вакантних посад не було. Станом на 01 листопада 2023 року всі працівники за його кваліфікацією були звільнені. Про це в суді апеляційної інстанції підтвердили і представниці відповідача. Нових працівників відповідач на роботу не приймав. Вакантних посад за кваліфікацією позивача немає і на теперішній час. Станом на 01 листопада 2024 року залишилися працювати у відділі капітального будівництва електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 6 розряду (0,20) електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 5 розряду (0, 50) електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 4 розряду (0, 70). Твердження позивача щодо того, що його скоротили, не врахувавши його першочергове право на залишення на роботі судова колегія не приймає, оскільки як вбачається з наданих матеріалів скорочені були всі працівники за його кваліфікацією. Будь яких вакантних посад взагалі не було. Доводи позивача щодо виплати йому заробітної плати за період з 01 серпня 2023 року в розмірі (28787,75грн х 9міс) 259 089,75 грн судовою колегією не приймаються, оскільки такі вимоги викладені тільки в апеляційній скарзі. В суді першої інстанції такі вимоги не були предметом розгляду. Одночасно судова колегія зазначає про межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, які передбачені статтею 367 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позовні вимоги позивача базувалися тільки на порушення статті 5-1 КЗпП України, а не порушення пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Разом з тим, оскільки суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги (частина 4 статті 367 ЦПК України), зазначає, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог трудового законодавства. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Також колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали стосовно Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, адже порушення законодавства з боку Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці при розгляді цієї справи відсутні, виходячи з вимог статті 262 ЦПК України. А неявка до суду апеляційної інстанції Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, який в ній є третьою особою, відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 30 травня 2024 року.