Постанова 4814 № 619/336/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 619/336/22 Номер провадження 22-ц/814/1578/24Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Малоданилівської селищної ради про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди УСТАНОВИВ: коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом до Малоданилівської селищної ради, відповідно до якого прохала: - визнати протиправним втручанням у її приватне життя з боку Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області в особі голови та інших виконавців в частині складання та видачі довідки сторонній особі - ОСОБА_2 про сімейний стан ОСОБА_1 та будь-яких сімейних відносинах з родиною Потоцьких та ОСОБА_3 ; - зобов`язати Малоданилівську селищну раду Харківського району Харківської області вилучити з обігу персональну інформацію про особу ОСОБА_1 та надати офіційне спростування інформації, викладеної у довідці від 12.10.2021 року за № 02-22/11/1633, виданої ОСОБА_2 про сімейний стан ОСОБА_1 , а також про дату її народження і дату реєстрації у вказаному в довідці будинку; - стягнути з Малоданилівської селищної ради моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначала, що в жовтні 2021 року під час отримання від Харківського апеляційного суду документів у справі № 619/1572/21 вона дізналася, що селищний голова Малоданилівської селищної ради Гололобов О.О. підписав довідку про зареєстрованих осіб у будинку АДРЕСА_1 , зазначивши, що вказана довідка видана ОСОБА_2 і в ній зазначено, що за вказаною адресою зареєстрована вона, ОСОБА_1 , яка є невісткою. Вказану довідку адвокат Потоцького С.О. використав під час слухання справи № 619/1572/20 в Харківському апеляційному суді, як доказ. Дізнавшись про видачу вказаної довідки, вона звернулась з відповідною заявою до селищного голови з приводу порушення прав під час виконання обов`язків селищного голови Малоданилівської селищної ради на підставі Закону України «Про захист персональних даних» з вимогою надати документи, на підставі яких селищний голова вважав її «невісткою» і кого саме, оскільки у шлюбі вона не перебуває. Вважає, що протиправними діями відповідача, які виразились у складанні та видачі вказаної довідки сторонній особі про її сімейний стан, що підлягала захисту відповідно до ст. 32 Конституції України, було порушено її конституційне право на конфіденційність інформації про особу, вимоги Закону України «Про захист персональних даних» та ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя. У подальшому, ця довідка була використана як доказ у справі № 619/1572/20, на підставі якої суд помилково встановив факт сімейних відносин між нею та родиною Потоцьких, внаслідок чого до її персональних даних відбувся доступ невизначеного кола осіб. Вважає, що такими діями селищного голови їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у сумі 50 000 грн, оскільки вона вимушена була спростовувати цей факт, витрачаючи свій час та гроші. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Малоданилівської селищної ради про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовлено. коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Із вказаним рішенням не погодилась позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позовних вимог. Вказувала, що рішення місцевого суду є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не було враховано практику Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, зокрема, у справі «Ейрі (Airey) проти Ірландії», «Пантелеєнко (Panteleyenko) проти України»; рішення Конституційного Суду України, зокрема: від 30.10.1997 у справі №5-зп/1997; від 20.01.2012 № 2-рп/2012; Великої Палати Конституційного Суду України від 11.10.2018 № 7-р/2018. Зазначала, що практика ЄСПЛ встановлює втручання у особисте та сімейне життя людини при відсутності згоди особи на розголошення конференційної інформації про таку особу. Суд не обґрунтував законність розголошення відповідачем інформації щодо неї (про її сімейний стан), яка не відповідає дійсності, і, більш того, використання такої інформації у суді в іншій справі сторонніми їй особами. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи; Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Місцевим судом установлено, що в жовтні 2021 року під час отримання від Харківського апеляційного суду документів по справі № 619/1572/21 ОСОБА_1 дізналася, що селищний голова Малоданилівської селищної ради Гололобов О.О. підписав довідку про зареєстрованих осіб у будинку АДРЕСА_1 ,зазначивши, що вказана довідка видана гр. ОСОБА_2 , і в ній зазначено, що за вказаною адресою зареєстрована, серед інших, ОСОБА_1 , яка є невісткою. (а.с. 11) Вказану довідку з інформацією, викладеною в ній, адвокат Потоцького С.О. використав під час слухання справи № 619/1572/20 в Харківському апеляційному суді, як доказ. (а.с. 12-18) 14.01.2022 ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою до голови Малоданилівської селищної ради з приводу порушення ним прав під час виконання обов`язків селищного голови Малоданилівської селищної ради на підставі Закону України «Про захист персональних даних» з вимогою надати документи, на підставі яких селищний голова вважав позивачку «невісткою» і кого саме, оскільки у шлюбі вона не перебуває. Мета такого втручання в особисте життя позивачки з боку органів місцевого самоврядування і надання недостовірних відомостей ними про неї стороннім особам не відома. (а.с. 10) Місцевим судом також установлено, що Малоданилівською селищною радою надається відповідна інформація при оформленні соціальних виплат, пільг та при інших окремих питаннях, де виникає потреба надання довідок про склад сім`ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. На виконання законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 1 червня 2000 року № 1768-III, постанови «Про удосконалення порядку надання житлових субсидій» від 28 лютого 2015 р. № 106, рішенням XIV сесії VII скликання Малоданилівської селищної ради від 07 серпня 2018 року № 10 було визначено перелік адміністративних та інших послуг Малоданилівської селищної ради, які надаються через Центр надання адміністративних послуг, зокрема, видача довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Звернутися має право фізичні особи, а саме: власник/співвласник; наймач; особа, місце проживання якої зареєстровано за адресою відповідного житла; законний представник або представник за довіреністю, про осіб, зареєстрованих за відповідною адресою. За запитами органів державної влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), осіб, уповноважених на виконання функцій держави/органів місцевого самоврядування, адвокатів, приватних нотаріусів та приватних виконавців. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що селищною радою жодним чином не відбувалося втручання в особисте життя позивачки ОСОБА_1 . Стосовно питання конфіденційної інформації, місцевим судом зазначено, що згідно з частиною 2 статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Інформація, яка зберігається в Малоданилівській селищній раді не є конфіденційною за результатами відсутності обмеження доступу до такої. Як зазначалося у довідці № 02-22/1633 від 12.10.2021, виданою Малоданилівською селищною радою Харківського району Харківської області, що гр. ОСОБА_1 являється невісткою, гр. ОСОБА_2 . Невістка - дружина сина, брата, дівера: дружина стосовно сім`ї чоловіка: до його батьків (свекра та свекрухи), брата (дівера), сестри (зовиці) і чоловіка зовиці (зятя). Отже, можна дійти висновку, що зазначення інформації стосовно сімейного стану та інформації щодо зазначення невістки/зятя дещо різниться між собою, а отже не може бути предметом даного спору. Позивачем у позовній заяві зазначена вимога про стягнення з Селищної ради моральної шкоди у сумі 50 000,00 гривень та судові витрати, однак жодних підтверджень, документів, квитанцій тощо, не надано у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Отже, необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок щодо відшкодування шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) зазначено, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) дійшла висновку про те, що необхідною умовою для притягнення Держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається зі змісту позовних вимог предметом спору у даній справі - є визнання протиправними дій відповідача щодо складання та видачі довідки № 02-22/1633 від 12.10.2021, що, як вважає позивач, становить неправомірне втручання у її приватне життя, надання недостовірних відомостей щодо неї, а також відшкодування моральної шкоди, спричиненої цими діями та зобов`язання вчинити певні дії - вилучити з обігу персональну інформацію та надати офіційне спростування інформації щодо неї. З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що 12.10.2021 за підписом селищного голови Малоданилівської селищної ради О. Гололобова громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була видана довідка про те, що він зареєстрований в АДРЕСА_1 (з 20.11.2007 р.) і дійсно за вище вказаною адресою зареєстровані наступні особи: Потоцький Сергій Олександрович , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - брат (з 08.05.2007); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - невістка (з 29.02.2012); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дядько; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - дружина; Потоцький Сергій Олександрович , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - син. (а.с. 11) Вказана довідка за своєю сутністю та змістом є довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї) і не є довідкою про сімейний стан ОСОБА_1 , як вважає остання, під якою слід розуміти інформацію про перебування особи у шлюбі. Щодо правомірності дій відповідача з видачі даної довідки. Стаття 37-1 Закону України «Про місцево самоврядування в Україні» визначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, серед іншого, формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначає поняття «орган реєстрації», як виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Пунктом сьомим частини 4 статті 42 Закону України «Про місцево самоврядування в Україні» визначено, що сільський, селищний, міський голова здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про публічну інформацію» (в редакції, що діяла станом на час видачі довідки № 02-22/1633 від 12.10.2021) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Пунктом другим частини 1 статті 3 Закону України «Про публічну інформацію» визначено, право на доступ до публічної інформації гарантується, серед іншого, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє. Пунктом другим частини статті 5 Закону України «Про публічну інформацію» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Відповідно до Положення про відділ «Центр надання адміністративних послуг» Малоданилівської селищної ради (Додаток 1 до рішення XIII сесії Малоданилівської селищної ради від 21 червня 2023 року № 17) відділ «Центр надання адміністративних послуг» Малоданилівської селищної ради є виконавчим органом, в якому надаються адміністративні послуги згідно з визначеним переліком. До адміністративних послуг також прирівнюються надання витягів і виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб`єкту звернення, а також об`єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт. Згідно з Порядком роботи та опрацювання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Малоданилівська селищна рада, затвердженим розпорядженням Селищного голови № 02-03/3/1 від 03.01.2020 визначено (розділ ІІ Порядку пункт 1), що запитувач має право звернутися до Малоданилівської селищної ради із запитом незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Згідно з пунктом 3, 5 розділу І вказаного Порядку, доступ до публічної інформації в Малоданилівській селищній раді забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію; доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Малоданилівська селищна рада, забезпечується шляхом надання інформації за запитами на отримання публічної інформації, в тому числі за запитами на отримання публічної інформації у формі відкритих даних. Відповідь на запит надається за підписом селищного голови (розділ ІІІ Порядку пункт 8). З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що дані про зареєстрованих осіб (членів сім`ї) за адресою, що відноситься до відання відповідної територіальної громади, законно обробляються, зберігаються та використовуються розпорядником таких даних, яким, у даному випадку, є Малоданилівська селищна рада. Суб`єктом надання адміністративної послуги з видачі довідки про склад сім`ї, є Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Малоданилівської селищної ради. Довідку про склад сім`ї № 02-22/1633 від 12.10.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , видано особі - гр. ОСОБА_2 , місце проживання якого зареєстровано за вказаною адресою, в межах повноважень Малоданилівської селищної ради, яка є законним розпорядником цих даних. Таким чином, дії Малоданилівської селищної ради з приводу складення та видачі даної довідки є законними і доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують. Щодо поширення недостовірної інформації. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно із статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Частиною 4 статті 277 ЦК України визначено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Частиною 5 статті 277 ЦК України передбачено, що якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. (ч. 2 ст. 264 ЦПК України). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що суд першої інстанції не обґрунтував законність розголошення відповідачем інформації щодо неї (про її сімейний стан), яка не відповідає дійсності, тобто є недостовірною. Позовних вимог до відповідача у справі (Малоданилівської селищньої ради) про визнання інформації недостовірною і такою, що порушує її особисті немайнові права та про відкликання виданої Малоданилівською селищньою радою довідки, ОСОБА_6 не заявляла у даній справі. Щодо доводів про порушення статті 32 Конституції України та Закону України «Про захист персональних даних» Згідно зі статтею 32 Конституції України визначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012 Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012 в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так: - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; - збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно Закону України «Про публічну інформацію» (стаття 6) інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Статтею Закону України «Про публічну інформацію» визначено, що конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Також, поняття конфіденційної інформації визначено у частині 2 статті 21 Закону України «Про інформацію»: конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Згідно із статтями 1, 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; об`єктами захисту є персональні дані; персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Частиною 6 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Позивачка вважала, що зазначення у довідці Малоданилівської селищньої ради про склад сім`ї № 02-22/1633 від 12.10.2021 її статусу відносно власника домоволодіння, як «невістка», є конфіденційною інформацію щодо неї, а саме персональною інформацією про її сімейний стан. Такі доводи є необґрунтованими, адже, поняття «сімейний стан особи» та відомості про статус особи, наприклад: «невістка/зять», є різними поняттями. Перше поняття відноситься до відомостей наявність/відсутність у особи законних шлюбних відносин, а визначення статусу особи як «невістка/зять» - є даними, що можуть свідчити про відносини немайнового характеру між певними особами. Така інформація може бути віднесена до персональних даних, з урахуванням змісту вказаної довідки, однак це не свідчить про автоматичне її віднесення до конфіденційної. Місцевий суд дійшов вірного висновку, що інформація про позивачку, як «невістка», зазначена у довідці Малоданилівської селищної ради про склад сім`ї № 02-22/1633 від 12.10.2021, не є конфіденційною інформацією. Доводи скаржниці про порушення її права на невтручання в особисте і сімейне життя, гарантоване статтею 32 Конституції України, та на захист персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», не знайшли свого підтвердження. Вимоги позивача про зобов`язання Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області вилучити з обігу персональну інформацію про неї та надати офіційне спростування інформації, викладеної у довідці від 12.10.2021 року за № 02-22/11/1633, виданої ОСОБА_2 про сімейний стан ОСОБА_1 , а також про дату її народження і дату реєстрації у вказаному в довідці будинку, є безпідставними, оскільки Малоданилівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який на законних підставах здійснює обробку персональних даних про осіб, які проживають чи зареєстровані на території, що відноситься до її відання. Крім того, якщо особа вважає, що персональні дані про неї, що законно обробляються є недостовірними, вона має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни своїх персональних даних. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 про незастосування судом першої інстанції рішень Конституційного суду та судової практики ЄСПЛ, на які вона посилалась в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що це не призвело до неправильного вирішення справи. Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Посилання в апеляційній скарзі на рішення ЄСПЛ у справі «Ейрі (Airey) проти Ірландії», «Пантелеєнко (Panteleyenko) проти України» є нерелевантним за фактичними обставинами із даною справою. Щодо відшкодування моральної шкоди Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Одним із найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди. З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати протиправними дії Малоданилівської селищної ради, разом із тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд зазначив, що: «позивачем у позовній заяві зазначена вимога про стягнення з Селищної ради моральну шкоду в сумі 50 000,00 гривень та судові витрати, однак жодних підтверджень, документів, квитанцій тощо, не надано у відповідності до вимог чинного законодавства». Місцевий суд належним чином не мотивував підстави відмови у задоволенні позовних вимог. Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є недоведеність незаконності дій відповідача, відповідно, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, як похідні. висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. (ч. 2 статті 376 ЦПК України). Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Місцевий суд вірно відмовив в задоволенні позову, однак помилився з мотивами відмови у частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому, враховуючи висновки, викладені у мотивувальній частині вказаної постанови, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині мотивів відмови відшкодування моральної шкоди. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ч. 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2023 рокузмінити в частині мотивів відмови відшкодування моральної шкоди, виклавши їх відповідно до мотивувальної частини даної постанови. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 квітня 2024 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді В.П. Пікуль Т.В. Одринська