Постанова 4818 № 646/6337/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2023 року м. Харків справа № 646/6337/18 провадження № 22-ц/818/1768/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач: Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортної пригоди, - за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 червня 2023 року, постановлене суддею Янцовською Т.М., в с т а н о в и в: У вересні 2018 року Комунальний заклад охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі Комунальне некомерційне підприємство Харківської області «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем подано заяву про поновлення строків позовної давності у відповідності до ст. 234 КЗпП України, зазначена заява не розглянута судом. Тому суд позбавив права позивача на право поновлення строку та підтримання заяви. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367ЦПК Українив межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до частин 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду 14.09.2018 р., тобто с пропуском строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, поважність причин пропуску строку звернення до суду позивачем не обґрунтовувалась. При цьому суд не застосував строк позовної давності, передбачений ЦК України, оскільки правовідносини між сторонами регулюються нормами Кодексу законів про працю України, а не Цивільного кодексу України. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що наказом № 186-к від 01.10-.2013 р. директора Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» відповідача ОСОБА_1 прийнято на посаду водія швидкої та невідкладної медичної допомоги 1 класу з 01.10.2013 р. Наказом № 224-к від 03.06.2022 р. відповідача ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів (швидкої та невідкладної медичної допомоги) Нововодолазького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги 03.06.2022 р. за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу PEUGEOT BOXER державний номер НОМЕР_1 власником даного транспортного засобу є Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». 17 вересня 2015 року об 11:30 на перехресті проспекту Гагаріна та Мереф`янське Шоссе в м.Харкові сталося зіткнення автобусу «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем швидкої допомоги «ПЕЖО БОКСЕР», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , з послідуючим зіткненням автобуса «Богдан» з нерухомим вантажем автомобілем «ДАФ». Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири швидкої допомоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження. Ухвалою Червонозаводського районного суду від 21.07.2017 р. кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито на підставі ст. 46 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Згідно звіту № 198/08-18 від 20.08.2018 р. про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Пежо», д.н. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 438139,45 гривень. Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок пошкодження автомобіля швидкої допомоги при дорожньої транспортній пригоді. Загальні підстави та умови притягнення працівників до матеріальної відповідальності викладено в ст.130 КЗпП України. Статтями 132, 133 КЗпП України визначено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, вичерпний перелік яких наведений в ч. 1 ст. 134 КЗпП України: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6)відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством. Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.92 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам слід мати на увазі, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.3 ст.134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства. Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом. Статтями 12, 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Вина відповідача ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 17.09.2015 р., встановлена ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.01.2017 р. Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтовану відмову суду у поновленні строку на звернення до суду, судова колегія зазначає наступне. Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких повивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Статтею 233 КЗпП Українипередбачені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Зокрема, ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Згідно зі ст. 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 06листопада 1992року «Про практику розгляду судами трудових спорів» строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233КЗпПмісячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», п. 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»). Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», тлумачення статті 233 КЗпП України, суд робить висновок, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав. Так, у статті 234КЗпП Українине передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Як вбачається з матеріалів справи, ДТП за участю належного позивачеві автомобілю PEUGEOT BOXER державний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача сталася 17.09.2015. Ухвалою Червонозаводського районного суду від 27.01.2017 р. кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито на підставі ст. 46 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Таким чином позивачу про наявність спричиненого матеріального збитку стало відомо 17.09.2015 року після настання ДТП, в подальшому у січні 2017 році позивач дізнався про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 . Натомість до суду позивач звернувся лише у вересні 2018 року. 06.06.2023 року позивачем було подано клопотання про визнання причин пропуску строку поважними. Клопотання не містить мотивів щодо причин пропуску такого строку та підстав, через які позивач не мав можливості вчасно звернутися до суду. Крім того, клопотання подане після закриття підготовчого провадження у справі. Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку. Даних про наявність поважних причин пропуску встановленого ст. 233 КЗпП України строку матеріали справи не містять. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском позивачем встановленого ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст.375ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю.Тичкова Повне судове рішення складено 22 листопада 2023 року.