Постанова 4818 № 616/49/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 07 листопада 2023 року м. Харків справа № 616/49/21 провадження № 22-ц/818/141/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря - Сізонової О.О. учасники справи: позивач - Фермерське господарство «Гниличанська Нива», відповідачі - Фермерське господарство «Вікторія 777», ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Гниличанська Нива» до Фермерського господарства «Вікторія 777», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Гниличанська Нива» на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року, постановлене під головуванням судді Грошової Н.М., в с т а н о в и в: У січні 2021 року Фермерське господарство «Гниличанська Нива» звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Вікторія 777», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі. Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року у задоволенні позову Фермерського господарства «Гниличанська Нива» до Фермерського господарства «Вікторія 777», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено. В апеляційній скарзі Фермерське господарство «Гниличанська Нива» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що у разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним орендодавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому орендарю. На підставі викладеного апелянт вважає, що саме з моменту укладення договору, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна. Зазначає, що укладений 10.12.2019 року між ОСОБА_1 і ФГ «Глиничанська Нива» договір оренди землі містить всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Відсутність державної реєстрації указаного договору не свідчить про те, що позивач не набув прав орендаря, оскільки своє волевиявлення на укладення договору учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Не проведення державної реєстрації указаного договору не свідчить про те, що його не укладено. Посилаючись на те, що договір оренди землі між ФГ «Гниличанська Нива» і ОСОБА_1 було укладено раніше, ніж новий договір оренди землі між ОСОБА_1 і ФГ «Вікторія 777», апелянт вважає, що суд першої інстанції мав відновити порушене право позивача шляхом задоволення його позовних вимог. У письмових поясненнях ФГ «Вікторія 777» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Гниличанська Нива» від 10.12.2019 року настає з моменту державної реєстрації цього договору, тобто починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Зазначений договір зареєстрований у встановленому порядку не був. В той час, як договір оренди землі від 29.11.2020 року, укладений між ОСОБА_1 і ФГ «Вікторія 777», набрав чинності після його державної реєстрації - 30.11.2020 року. Враховуючи, що за договором оренди землі від 10.12.2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ «Гниличанська Нива», сторони не набули взаємних прав та обов`язків, оскільки не зареєстрували право оренди, тобто фактично не реалізували договір, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 6321481000:02:000:0256, площею 7,0202 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30 травня 2018 року, яке видано державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І. (спадкова справа №45/2017, зареєстровано в реєстрі за №1175), ОСОБА_1 , який є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , успадкував земельну ділянку, площею 7,0202 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, яка належала померлій на підставі Державного акта серія ХР №125513 на право власності на земельну ділянку, виданого Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області 29 вересня 2003 року, згідно розпорядження № 50 від 28 лютого 2003 року цієї ж РДА. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 427, кадастровий номер: 6321481000:02:000:025 6 (т.1 а.с.67). Відповідно до договору оренди землі від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 (орендодавець) передав Фермерському господарству «Гниличанська Нива» в особі голови Капусти С.В. (орендар) належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 7,0202 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1564765963214, кадастровий номер: 6321481000:02:000:0256, строком на 15 років (т.1 а.с.9-11). В договорі від 10.12.2019 року у пункті 39 розділу «Прикінцеві положення» визначено що цей договір набуває чинності після підписання його сторонами. В п.18 договору зазначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди. З матеріалів справи вбачається, що право оренди земельної ділянки за договором від 10.12.2019 року не зареєстровано. Представник ФГ «Гниличанська Нива», в суді першої інстанції, зазначав, що саме наявність договору з ФГ «Вікторія 777» завадило ФГ «Гниличанська Нива» здійснити реєстрацію. 29.11.2020 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вікторія 777» в особі голови Бєлашова О.М. укладено договір оренди землі №133, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ФГ «Вікторія 777» в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 7,0202 га, кадастровий номер: 6321481000:02:000:0256, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.05.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №1175. Договір укладено на 10 років, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Пунктом 13.1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т.1 а.с. 64-66). Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 242871721 від 03.02.2021 року за ФГ «Вікторія 777» 30.11.2020 року зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 7,0202 га, кадастровий номер: 6321481000:02:000:0256, підстава для державної реєстрації договір оренди землі №133, виданий 29.11.2020 року, видавник: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Вікторія 777». Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки здійснено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. (а.с.68). На обґрунтування свої позовних вимог ФГ «Гниличанська Нива» посилалось на те, що 10.12.2019 року між ФГ «Гниличанська Нива» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № б/н, згідно умов якого останній передав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 7,0202га, що належить на праві власності орендодавцеві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1564765963214, кадастровий номер 6321481000:02:000:0256. Згідно п.7 Договору оренди він укладений строком на 15 років. Після закінчення строку дії договору, Орендар має переважне право поновити його на новий строк. Сторонами було узгоджено всі інші суттєві умови, встановлені законодавством для такого типу договорів, що підтверджується змістом самого договору оренди. Однак, 24.12.2020 року, маючи на меті здійснення державної реєстрації договору оренди, позивач дізнався про те, що державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить запис № 39559825, яким здійснено державну реєстрацію іншого договору оренди вищевказаної земельної ділянки - з Фермерським господарством «Вікторія 777». Відповідно до інформації з Державного реєстру, приватним нотаріусом Решетняк І.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39559825 від 05.12.2020 року та зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321481000:02:000:0256 на підставі Договору оренди землі, серія та номер 133, виданий 29.11.2020 року, орендодавець: ОСОБА_1 , орендар: Фермерське господарство «Вікторія 777». Дата укладення договору - 29.11.2020 року, строк - 10 років, закінчення: 29.11.2030 року. Вказує, що відповідач ОСОБА_1 , власник земельної ділянки з кадастровим номером 6321481000:02:000:0256, площею 7,0202га, передав її в оренду Фермерському господарству «Вікторія 777», незважаючи на те, що він раніше вже розпорядився нею у спосіб укладення договору оренди тієї ж земельної ділянки із ФГ «Гниличанська Нива», який в свою чергу залишається чинним. Позивач, маючи договір оренди землі, що був укладений раніше з ОСОБА_1 позбавлений можливості здійснити його державну реєстрацію, оскільки в державному реєстрі міститься запис про державну реєстрацію іншого договору оренди, що укладений значно пізніше, ніж договір оренди позивача, що унеможливлює його реєстрацію. Позивач зазначає, що укладений 10.12.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Гниличанська Нива» договір оренди землі містить всі істотні умови, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі», а проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки є обов`язком власника земельної ділянки - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутність державної реєстрації вказаного договору не свідчить про те, що його не укладено, оскільки своє волевиявлення на укладення учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Також звертає увагу суду, що інтерес позивача у використанні на праві оренди спірної земельної ділянки виник раніше, ніж право та інтерес щодо цієї земельної ділянки у ФГ «Вікторія 777». Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судова колегія не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Гниличанська Нива», виходячи з наступного. У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України. Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV). Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним. У частині першій статті 14 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договору оренди) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. 05 грудня 2019 року Законом України № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX), частину першу статті 14 Закону № 161-XIV викладено в дещо іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договору оренди) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; 4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; 5) умови збереження стану об`єкта оренди; 6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; 7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; 9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 10) відповідальність сторін; 11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі могли бути зазначені інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення оспорюваного договору оренди) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі могли зазначатися інші умови. Виходячи з вище викладеного судова колегія приходить до висновку, що на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі. Договір оренди, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Гниличанська Нива» 10.12.2019 року, у письмовій формі. На час укладення договору оренди стаття 6 Закону № 161-XIV передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Станом на час його укладення вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди Законом встановлено не було. Таким чином договір оренди, укладений між позивачем та ОСОБА_1 набув чинності з моменту досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, тобто 10.12.2019 року. Даний висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19. Договір оренди земельної ділянки між ФГ «Гниличанська Нива» та ОСОБА_1 укладений на 15 років. Власник земельної ділянки - відповідач ОСОБА_1 не заявляв вимог ні про розірвання договору оренди з ФГ «Гниличанська Нива», ні про визнання його недійсним. Доказів на підтвердження доводів відповідача щодо непідписання ОСОБА_1 договору від 10.12.2019 року матеріали справи не містять. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19 та інші), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України). Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами. У статті 27 Закону № 161-XIV як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи у суді передбачалося, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Твердження апелянта про те, що непроведення державної реєстрації договору оренди землі від 10.12.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Гниличанська Нива» не свідчить про його неукладення, відповідають вимогам закону. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Вікторія 777». Даний висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № № 357/8277/19. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ФГ «Гниличанська Нива» про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 29.11.2020 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вікторія 777». Відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат має керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги задоволено, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2270,00 грн, а за подачу апеляційної скарги в розмірі 3405,00 грн, а всього в розмірі 5675,00 грн підлягає стягненню на користь Фермерського господарства «Гниличанська Нива» з Фермерського господарства «Вікторія 777», ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 2 837,50 грн з кожного. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. І ст.374, п.п.1,3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Гниличанська Нива» задовольнити. Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги Фермерського господарства «Гниличанська Нива» задовольнити. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321481000:02:000:0256, площею 7,0202га, який укладений 29.11 2020 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Вікторія 777». Стягнути з Фермерського господарства «Вікторія 777», ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 2 837,50 грн з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення виготовлено 09.11.2023 року.