Постанова 4855 № 580/5730/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5730/22 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Грибан І.О., Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу з 01.04.2019 пенсії з обмеженням максимальним розміром десятьма розмірами прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; - зобов`язати відповідача здійснювати з 01.04.2019 виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.04.2019. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідач після перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 обмежив її розмір десятьма розмірами мінімальних пенсій за віком. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром, проте відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром. Позивач вважає, що має право на пенсію без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, тому дії відповідача щодо обмеження розміру його пенсії є протиправними. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснювати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром десять прожиткових мінімумумів для осіб, які втратили працездатність починаючи з 22 травня 2022 року з урахуванням раніше проведених виплат; - позовні вимоги за період з 01 грудня 2019 року по 21 травня 2022 року залишено без розгляду. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині залишення позовної заяви без розгляду, позивачем подано апеляційну скаргу, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо протиправності дій відповідача не здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки СБУ, рішенням суду по справі №580/727/21 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії. Проте після перерахунку пенсії було з`ясовано, що перерахунок пенсії здійснено з обмеженням 10 прожитковими мінімуму, що і стало підставою для звернення до суду з новим позовом. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги. Судом повторно було надіслано на адресу сторін ухвалу суду про відкриття апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існувала необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року по справі №580/727/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки управління Служби безпеки України в Черкаській області від 31.07.2020 №21/526 про розмір грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно перерахунку пенсії по пенсійній справі №2302002188-СБУ від 09.06.2021 розмір пенсії позивача складає 26907 грн 71 коп., проте з урахуванням обмеження максимального розміру пенсія виплачується позивачу у розмірі 18540 грн. Так, 16 вересня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром. Відповідач листом №6056-5869/Г-02/8-2300/22 від 13.10.2022 повідомив позивача, що підстави для виплати йому пенсії без обмеження максимальним розміром відсутні. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром позивач звернувся до суду. Приймаючи рішення в частині залишення позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції виходив, з того, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03, пункт 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013, заява №49069/11). Зважаючи на ту обставину, що порушення, допущені відповідачем при перерахунку пенсії позивача, є триваючими, і залишення позову без розгляду призводить до їх легітимізації, суд першої інстанції вважав позовні вимоги за період з 01.12.2019 по 21.05.2022 залишити без розгляду. Колегія суддів звертає увагу, що сторонами не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, а отже судом апеляційної інстанції не надається оцінка даним обставинам. Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не спростовано, що перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі №580/727/21 здійснений 09.06.2021, а з позовом до суду першої інстанції позивач звернувся 22.11.2022. Отже, позивач звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку від дати перерахунку пенсії. Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Ухвалою суду першої інстанції від 26 січня 2023 року позивачу був наданий строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску. Колегія суддів звертає увагу, що копія ухвали суду від 26 січня 2023 року була направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте було повернуто до суду першої інстанції 03.03.2023 за закінченням терміну зберігання. Приписами Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовано наслідки повернення рекомендованого поштового відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі. При цьому, згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). З огляду на зазначені приписи суд застосовує частину 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 від 25 квітнтя 2018 року зазначила, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю органу, а тому не може свідчити про порушення з його боку. Таку ж позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 щодо того, що належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано доказів того, що він звертався до відділення Укрпошти для отримання листів, а йому було відмовлено. Також, в матеріалів справи не містять доказів підтвердження зацікавленості позивача в отриманні відповіді (чи зателефонував, писав на електронну адресу позивач до відповідача/розпорядника інформації з метою дізнатися про направлення відповіді на запит). Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що останній не отримав копію ухвали суду першої інстанції від 26 січня 2023 року з незалежних від суду причин, вважається що копія ухвали отримана позивачем належним чином. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Суд першої інстанції звернув увагу, що зважаючи на ту обставину, що порушення, допущені відповідачем при перерахунку пенсії позивача, є триваючими, і залишення позову без розгляду призводить до їх легітимізації, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в межах строку звернення до суду, тобто з 22.05.2022, а за період з 01.12.2019 по 21.05.2022 - залишити без розгляду. Враховую вищевикладене, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом в даній частині, враховуючи недоведеність існування обставин для визнання причин пропуску строку поважними, а отже, наявність підстав для залишення позовної заяви в частині без розгляду. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду в частині залишення без розгляду від 09 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: І.О. Грибан Є.О. Сорочко