Ухвала КГС ВС № 920/754/22

УХВАЛА 01 серпня 2023 року м. Київ cправа № 920/754/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О.А., Студенця В. І., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Мальченко А.О., Чорногуза М.Г., Агрикової О.В. від 14.06.2023 (повний текст складено 16.06.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Сумська міська рада про стягнення 329 426,22 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» 05.07.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 (повний текст складено 16.06.2023) у справі № 920/754/22. Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023. Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» , колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» цієї норми. За змістом частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. У пункті 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у справі № 920/754/22 є вимога про стягнення 329 426,22 грн, що становить менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (1 240 500,00 грн). У пункті 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для учасника справи та становить значний суспільний інтерес. Наведені у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень не дають підстав для висновку про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення саме для Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми», яке подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судом попередньої інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійснені судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, а також те, що результат вирішення цього спору виходить за межі звичайних наслідків вирішення такого роду спорів, що свідчить про відсутність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у справах з ціною позову менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню. Посилання скаржника на підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи № 920/669/23 не приймаються Верховним Судом, з огляду на таке. Предметом спору у справі № 920/669/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» до Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області є стягнення з відповідача 32 973, 15 грн, з яких 26 870, 67 грн інфляційних втрат, 6 102, 48 грн - 3% за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за період лютий-серпень 2022 року відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 28.04.2020 № 1613647. У цій справі № 920/754/22 предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення 329 426, 22 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 28.04.2020 № 1613647 за період з грудня 2021 року до вересня 2022 року. Суд апеляційної інстанції приймаючи постанову від 14.06.2023 у цій справі зазначив, що: матеріалами справи у відповідача підтверджується наявність заборгованості з постачання електричної енергії за грудень 2020 року у розмірі 45 487,74 грн, ця сума підлягає стягненню з відповідача, відповідно у цій частині позов підлягає задоволенню; що стосується вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2021 року по вересень 2022 року, то, у цій частині колегія суддів приходить до висновку, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки договір, яким Товариство обґрунтовує свої вимоги, припинив свою дію у листопаді 2020 року, а власником спірного майна з листопада 2020 року є Сумська міська рада, відповідно саме на ній лежить обов`язок із відшкодування вартості отриманих мешканцями гуртожитку комунальних послуг у спірний період, у тому числі, постачання електричної енергії, у межах фактично спожитих обсягів електроенергії, за вартістю, встановленою постачальником електричної енергії. Отже, скаржник не обґрунтував та належним чином не довів, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовим рішенням, при розгляді іншої справи. Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997). Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на викладене, враховуючи, що наведені скаржником доводи не можуть бути визнані такими що обґрунтовують наявність обставин, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 (повний текст складено 16.06.2023) у справі № 920/754/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 (повний текст складено 16.06.2023) у справі № 920/754/22.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець Судді О. Кролевець В. Студенець