Ухвала КЦС ВС № 332/858/15-ц

У х в а л а І м е н е м У к р а ї н и 14 червня 2023 року м. Київ справа № 332/858/15-ц провадження № 61-7917ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А, розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2023 року в справі за скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кеніх Оксани Йосипівни щодо виконання судового рішення у справі № 332/858/15-ц, В с т а н о в и в: 21 липня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - банк) звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кеніх О. Й. щодо виконання судового рішення у справі № 332/858/15-ц. Подана скарга обґрунтована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2015 року по справі № 332/858/15-ц задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Із останнього стягнуто заборгованість у розмірі 4 752,50 доларів США, що за курсом 15,76 за 1 долар США, відповідно до розпорядження НБУ від 22 січня 2015 року, складало 74 899,40 грн, а також судові витрати в розмірі 749 грн. 10 червня 2015 року Заводським районним судом м. Запоріжжя у вказаній справі було видано виконавчий лист і 04 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження за № НОМЕР_1. 17 лютого 2022 року головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кених О. Й. було винесено постанову, з якою банк зміг ознайомитися лише 19 липня 2022 року, згідно з якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 332/858/15-ц, виданого 10 червня 2015 року Заводським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості в розмірі 75 648, 40 грн, на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено, у зв`язку з повним виконанням рішення суду. Не погоджуючись з наведеною вище постановою державного виконавця, заявник зазначав, що під час примусового виконання виконавчого листа виданого на підставі рішення суду від 05 травня 2015 року у справі № 332/858/15-ц, державний виконавець повинен був керуватися, зокрема частиною 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», і стягнути з боржника заборгованість за кредитним договором саме в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні, оскільки між сторонами за вказаним договором існували валютні грошові зобов`язання і саме в іноземній валюті судом була стягнута заборгованість. Отже, стягнення державним виконавцем заборгованості у гривневому еквіваленті не є належним та повним виконанням судового рішення, на що зокрема зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц та від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16. На підставі викладеного, заявник просив визнати незаконною (протиправною) та скасувати постанову головного державного виконавця Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кеніх О. Й. від 17 лютого 2022 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Направити виконавчий лист по справі № 332/858/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 4 752,50 доларів США до Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для подальшого стягнення боргу. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні скарги АТ КБ «ПриватБанк» на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кених О. Й. щодо виконання судового рішення у справі № 332/858/15-ц. Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково і ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року, скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою суду від 27 березня 2023 року замінено по даній справі особу, дії якої оскаржуються з головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кеніх О. Й. на головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Кеніх О. Й. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року скаргу АТ КБ «Приватбанк» на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Кеніх О. Й. щодо виконання судового рішення у справі № 332/858/15-ц задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кеніх О. Й. від 17 лютого 2022 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Виконавчий лист, виданий 10 червня 2015 року Заводським районним судом м. Запоріжжя по справі № 332/858/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 4 752,50 доларів США, направлено до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для подальшого стягнення боргу. Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року у цій справі - без змін. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішення суду не виконано належним чином та у повному обсязі, відповідно відсутні підстави для закриття виконавчого провадження. Належним виконанням рішення є стягнення суми в іноземній валюті з перерахуванням за курсом на дату платежу, у випадку ж виконання частинами з перерахуванням в долари США, за курсом на дату кожного з платежів. 24 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (далі - представник) звернувся до Верховного Суду засобами поштового зв`язку із касаційною скаргою на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2023 року. У касаційній скарзі представник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що 10 червня 2015 року Заводським районним судом м. Запоріжжя у вказаній справі було видано виконавчий лист та 04 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження за № НОМЕР_1. Відповідно до заяви стягувача АТ КБ «Приватбанк», стягувач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості в розмірі 75 648, 40 грн саме в гривні, не зазначаючи еквівалент в доларі США та необхідність у стягненні суми в іноземній валюті з перерахуванням стягнення на валютний рахунок стягувача. Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кених О. Й. від 17 лютого 2022 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 332/858/15-ц, виданого 10 червня 2015 року Заводським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості в розмірі 75 648, 40 грн, на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено, у зв`язку з повним виконанням рішення суду. Крім того, суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2017 року у справі № 556/1838/15-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 213/861/18. Розглянувши касаційну скаргу представника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке. Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 травня 2015 року Заводським районним судом м. Запоріжжя в рамках цивільної справи № 332/858/15-ц (провадження № 2/332/431/15), ухвалено рішення, за яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено і з останнього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 4 752,50 доларів США, що за курсом 15,76 за 1 долар США, відповідно до розпорядження НБУ від 22 січня 2015 року, складало 74 899, 40 грн, а також судові витрати в розмірі 749 грн. 10 червня 2015 року в порядку примусового виконання вказаного вище рішення суду Заводським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист. 04 листопада 2015 року на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кеніх О. Й. від 17 лютого 2022 року виконавче провадження № НОМЕР_1, на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішенням суду, а саме сплатою суми боргу в розмірі 75 648,40 грн. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За статтею 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а, також, платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Водночас правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями у її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. У разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця (стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження»). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що: «особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Саме таким чином необхідно діяти у випадку примусового виконання грошового зобов`язання, визначеного в іноземній валюті, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). З наведених підстав вказівка в резолютивній частині рішення суду першої інстанції про стягнення відповідних сум з конвертацією цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу є помилковою, тому з резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід виключити слова «з конвертацією цієї суми у національну валюту на день здійснення платежу» у всіх випадках їх застосування)». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказано, що «правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Із матеріалів справи убачається, що, ухвалюючи рішення у справі, Шевченківський районний суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про необхідність відступити від правової позиції Верховного Суду України щодо застосування пункту 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17». Судами попередніх інстанцій встановлено, що Заводський районний суд м. Запоріжжя, ухвалюючи рішення 05 травня 2015 року, визначив суму боргу в іноземній валюті. Поруч здійснено її перерахунок у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом Національного банку України еквівалент у національній валюті України. Ураховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що належним виконанням рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2015 року є стягнення суми в іноземній валюті з перерахуванням за курсом на дату платежу, у випадку ж виконання частинами з перерахуванням у долари США за курсом на дату кожного з платежів. Посилання заявника на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 213/861/18, відхиляються касаційним судом, оскільки правовідносини у вказаній справі не є подібними із правовідносинами у справі № 332/858/15-ц та стосуються вирішення питань про солідарне стягнення збитку, спричиненого внаслідок різниці курсу на день ухвалення судового рішення про стягнення боргу в доларах США в гривневому еквіваленті та на момент його фактичного виконання, а також стягнення заборгованості по пені. Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи. При цьому, судом першої інстанції вірно вказано, що посилання щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2017 року у справі № 556/1838/15-ц, щодо обґрунтованості стягнення державним виконавцем заборгованості саме в гривневому еквіваленті, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, відступила від таких висновків. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та зводяться до неправильного тлумачення представником норм процесуального права. Доводи представника свідчать лише про його незгоду із рішеннями судів і не спростовують обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції. Висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленим судами на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження наданих доказів. У зв`язку із вищезазначеним, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2023 року. Із змісту касаційної скарги, вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2023 року. У відповідності до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись частинами четвертою-шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, У х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2023 року в справі за скаргою Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Кеніх Оксани Йосипівни щодо виконання судового рішення у справі № 332/858/15-ц. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук