Постанова 4873 № 910/16554/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" жовтня 2022 р. Справа№ 910/16554/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Євсікова О.О. Попікової О.В. за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О. за участю представників згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022, повний текст складено 20.06.2022 у справі №910/16554/21 (суддя Нечай О.В.) за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Акціонерного товариства "Київський радіозавод" про стягнення 265 353,78 грн та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Київський радіозавод" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Київський радіозавод" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 265353,78 грн, з яких 205798,45 грн заборгованості, 46,07 грн пені, 20579,85 грн штрафу, 25826,80 грн інфляційних втрат та 13102,61 грн 3% річних на підставі ст. ст. 526, 527, 625, 882 ЦК України та ст. ст. 12, 20, 42,45,46, 58, 123, 124, 230 ГК України. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 10542/5-02 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 24.05.2021, зокрема стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих послуг. 04.11.2021 Акціонерне товариство "Київський радіозавод" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про зобов`язання вчинити певні дії, зокрема провести перерахунок вартості послуг з 01.02.2019 по 31.07.2021 та скласти акт звірки розрахунків згідно з тарифами, встановленими НКРЕКП для АТ "Київський радіозавод" як ліцензіата з централізованого водопостачання та водовідведення. Зустрічний позов мотивовано тим, що позивач за зустрічним позовом є ліцензіатом з централізованого водопостачання та водовідведення, натомість ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" було надано розрахункові документи до АТ "Київський радіозавод" на послуги з приймання стічних вод у систему каналізації міста Києва за завищеними тарифами, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить суд зобов`язати ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" вчинити певні дії на підставі Постанов Кабінету Міністрів України №670 від 02.09.2015, №869 від 01.06.2011, №690 від 05.07.2019, постанови НКРЕКП №58 від 25.01.2019 та ст.ст. 20, 24, 27, 162, 172, 176, 232 ГПК України. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/16554/21 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Київський радіозавод" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1 грн 45 коп 3% річних та 0 грн 02 коп судового збору . В іншій частині первісного позову відмовлено. Витрати позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) по сплаті судового збору в розмірі 3 980,29 грн покладено на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал". У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Витрати позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн покладено на Акціонерне товариство "Київський радіозавод". Рішення мотивовано тим, що АТ "Київський радіозавод" є споживачем, який є суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а тому до нього слід застосовувати тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення як для споживача, який є суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/16554/21 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водовідведення для споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водовідведення формування тарифів на централізоване водовідведення відбувається з урахуванням категорій споживачів цієї послуги за ознакою приналежності споживача до суб`єктів господарювання у сфері централізованого водовідведення. Зазначив, що АТ "Київський радіозавод" надавав послуги з водовідведення своїм споживачам за тарифом 41,35 грн за 1 куб.м., в той час як купував цю послугу у ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" за 7,97 грн за 1 куб.м., і в зазначений тариф АТ "Київський радіозавод" в якості складової було закладено вартість послуг ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" з водовідведення саме у розмірі 7,97 грн за 1 куб.м., у звязку з чим отримав небачений дохід. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. В межах встановлених судом процесуальних строків від Акціонерного товариства "Київський радіозавод" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/16554/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Явка представників сторін. В судове засідання від 24.10.2022 з`явилися усі учасники справи. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16554/21 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/16554/21. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/16554/21. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 26.09.2022. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 19.09.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 19.09.2022. Явку учасників справи визнано необов`язковою. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, та Указом від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), дана постанова винесена у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та обґрунтування відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 24.05.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київський радіозавод" (абонент) було укладено Договір №10542/5-02 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір). В подальшому найменування сторін були змінені на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Акціонерне товариство "Київський радіозавод" відповідно. За умовами пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у системі каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеним у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - умови), а абонент зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (надалі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (надалі - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, зареєстрованими в Головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903 (надалі - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. Відповідно до пункту 1.3 Договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною часиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод. За змістом підпунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.4 Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. Зняття показань засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до правил користування. Абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника (пп. 2.1.5 Договору). Відповідно до підпункту 2.1.6 Договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним із моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом. У пункті 2.2 Договору визначено порядок розрахунків. Так, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги - доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (пп. 2.2.1). У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівкові формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (пп. 2.2.2). У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг (пп. 2.2.3). У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (пп. 2.2.4). Згідно з пунктом 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі. Відповідно до пункту 4.6. Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника. 24.05.2012 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору на водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів. Згідно з п. 1 цієї Додаткової угоди сторони домовилися доповнити Договір додатковими умовами щодо водовідведення додаткового об`єму стічних вод від абонента, які потрапляють у комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів, а саме постачальник надає абоненту послуги з водовідведення додаткового об`єму стічних вод від об`єкта абонента за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, 9, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення, в порядку передбаченому Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190; ДСТУ 3013-95 Гідросфера «Правила контролю за відведенням дощових і снігових вод з території міст і промислових підприємств», затвердженим наказом Держстандарту України від 23.02.1995 № 58, та даними гідрометеослужби і паспорту водного господарства абонента. Вартість послуг розраховується постачальником щомісячно (в інших випадках на квартал або рік) в залежності від об`ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення встановлених уповноваженими органами згідно з чинним законодавством України, і величини рівня атмосферних опадів за даними Гідрометцентру України. Звертаючись до суду з позовом, ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" вказує, що він надав АТ "Київський радіозавод" послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі у період з 01.02.2019 по 31.07.2021 загальною вартістю 795 766,91 грн, які останній прийняв, натомість власні зобов`язання щодо їх оплати виконав частково, сплативши лише 636 421,69 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 205 798,45 грн (з урахуванням коригувань на суму 46 453,23 грн), що і стало підставою для звернення до суду. У свою чергу АТ "Київський радіозавод", заперечуючи проти задоволення вимог первісного позову та заявляючи зустрічний позов, зазначає, що ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" надавало йому розрахункові документи на оплату наданих послуг виходячи із тарифів для споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, в той час як АТ "Київський радіозавод" є ліцензіатом з централізованого водопостачання та водовідведення. Так, до 22.01.2019 АТ "Київський радіозавод" діяло на підставі ліцензії серії АВ № 597528 на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, виданої Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 615 від 20.05.2014, а з 22.01.2019 АТ "Київський радіозавод" здійснює господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на підставі Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 109 від 22.01.2019, про що внесено відомості до реєстру суб`єктів господарської діяльності по видах господарської діяльності Київської міської державної адміністрації та реєстру суб`єктів природних монополій у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. У зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом просить суд зобов`язати ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" провести перерахунок розрахунків з 01.02.2019 по 31.07.2021 та скласти акт звірки розрахунків згідно тарифів встановлених НКРЕКП для АТ "Київський радіозавод" як ліцензіата з централізованого водопостачання та водовідведення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Спір у справі, що стосується первісного позову виник через незгоду позивача щодо повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, наданих ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» у період з 01.02.2019 по 31.07.2021. Позивач за первісним позовом, посилаючись на укладений з Акціонерного товариства "Київський радіозавод" договір № 10542/5-02 від 24.05.2012 стверджує, що він надав АТ "Київський радіозавод" послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі у період з 01.02.2019 по 31.07.2021 загальною вартістю 795 766,91 грн, які останній прийняв, натомість власні зобов`язання щодо їх оплати виконав частково, сплативши лише 636 421,69 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 205 798,45 грн (з урахуванням коригувань на суму 46 453,23 грн), що і стало підставою для звернення до суду. В частині законності проведених позивачем за первісним позовом нарахувань, в контексті спірних правовідносин та відповідного правового регулювання апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, та відповідно відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність в судовому рішенні правової еквілібристики, а у діях відповідача методів відмивання коштів шляхом використання водних ресурсів виходячи з наступного. Місцевим господарським судом правильно встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 10542/5-02 від 24.05.2012 є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002 № 2918-III (далі - Закон № 2918-III) врегульовані правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, які спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою. Дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення (стаття 2 Закону № 2918-III). За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2918-III, питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод; централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення; підприємство питного водопостачання - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води; підприємство централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів/систем централізованого водовідведення. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 2918-III договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Однією з істотних умов договору про надання послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, згідно ч. 1 ст. 20 Закону № 2918-III, є розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення. Споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 2918-III). За приписами статті 32 Закону № 2918-III за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об`єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення. Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону № 2918-III органом державного регулювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тобто, тариф (ціна) на послуги з водопостачання та водовідведення, які ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" надає за Договором АТ "Київський радіозавод", є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 189, ст. 191 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 3 ч. 2 та п. 6 ч. 3 ст. 3 Закону № 1540-VIII основним завданням Регулятора є, серед іншого, реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг. Статтею 17 Закону № 1540-VIII визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до її компетенції. Рішення (постанови, розпорядження) Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 9 ст. 14 Закону № 1540-VIII). 16.06.2016 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову № 1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», якою встановлено тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення для постачальників цих послуг в залежності від того чи є споживач цих послуг суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення (ліцензіатом), чи ні. Згідно пункту 2 частини 2 статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 307 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, згідно пунктів 1.4, 1.5 яких Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання (виробництво та/або транспортування та/або постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічної води) у разі, якщо системи централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення суб`єктів господарювання розташовані в одному чи декількох населених пунктах у межах території однієї або більше областей (включаючи місто Київ), сукупна чисельність населення яких становить більше ніж сто тисяч осіб та обсяги реалізації послуг яких становлять відповідно: з централізованого водопостачання - більше ніж триста тисяч метрів кубічних на рік; з централізованого водовідведення - більше ніж двісті тисяч метрів кубічних на рік. Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання (виробництво та/або транспортування та/або постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічної води) для суб`єктів господарювання, що не підпадають під критерії регулювання НКРЕКП, визначені пунктом 1.4 цих Ліцензійних умов. Скаржник зазначає про те, що ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" до 28.11.2019 застосував до АТ "Київський радіозавод" чинні тарифи, встановлені постановами НКРЕКП від 04.10.2018 №1168 у розмірі 8,796 грн за куб. м з ПДВ та від 25.01.2019 №58 у розмірі 9,564 грн за й куб. м. з ПДВ. При цьому, АТ "Київський радіозавод" надавав пслуги з водовідведення своїм споживачам за тарифом 41,35 грн за 1 куб. м. без ПДВ, в той час як купував цю послугу у ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" за 7,97 грн за 1 куб. м. без ПДВ (9,57 грн з ПДВ). Доводи скаржника про те, що АТ "Київський радіозавод" отримав небачений дохід, оскільки він не здійснює виробництво цих послуг, оскільки їх виробником є ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" колегія відхиляє з огляду на наступне. Як було вірно встановлено судом першої інстанції, 04.06.2014 Акціонерному товариству "Київський радіозавод" Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано ліцензію серії АВ №597528 зі строком дії з 20.05.2014 по 20.05.2019. В подальшому, Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 109 від 22.01.2019 переоформлено вказану ліцензію на ліцензію на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом, безстроково. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що АТ "Київський радіозавод" є споживачем, який є суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Тобто, до 22.01.2019 АТ "Київський радіозавод" діяло на підставі ліцензії серії АВ № 597528 на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, виданої Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 615 від 20.05.2014, а з 22.01.2019 АТ "Київський радіозавод" здійснює господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на підставі Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 109 від 22.01.2019, про що внесено відомості до реєстру суб`єктів господарської діяльності по видах господарської діяльності Київської міської державної адміністрації та реєстру суб`єктів природних монополій у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. (а.с. 157, т. 1). Також, колегія не враховує посилання позивача за первісним позовом на «Порядок формування тарифу на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення», оскільки даним порядком затверджено правила формування тарифів, а не правило їх застосування/використання при здійсненні розрахунків. Відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1864 від 17.10.2018 у редакції від 24.04.2019 №742, для Акціонерного товариства "Київський радіозавод" встановлено тариф за водопостачання за 1куб. м води - 43,50 грн з ПДВ та за водовідведення - 49,62 грн з ПДВ, за яким останній зобов`язаний надавати послуги з водопостачання та водовідведення для своїх споживачів (юридичних осіб) (а.с. 284-285, т.1). Суб`єктам господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, зокрема до Акціонерного товариства "Київський радіозавод" встановлено інші тарифи ніж до звичайних споживачів. За таких обставин, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі судова колегія вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції. У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Окрім того, колегія враховує, що між сторонами не існує спору щодо обсягу наданих послуг, для розрахунку грошових зобов`язань АТ "Київський радіозавод" суд виходить із обсягу послуг, зазначеному в первісному позові, а тому суд першої інстанції вірно встановив вартість послуг з централізованого водовідведення, наданих за Договором Акціонерному товариству "Київський радіозавод" у спірний період у розмірі 508 281,34 грн. В той же час, АТ "Київський радіозавод" сплачено на користь ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 636 421,68 грн, що вказує на відсутність заборгованості з наданих за Договором послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі. За умовами пп. 2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівкові формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. На виконання умов зазначеного пункту Договору, позивачем за первісним позовом виставлено платіжні документи до банківських установ за спірний період, що підтверджується реєстрами дебетових повідомлень та довідками ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та АТ «Альфа-Банк» щодо надсилання на адресу АТ "Київський радіозавод" дебетових повідомлень. Судом першої інстанції досліджено реєстри дебетових повідомлень, що надсилались АТ "Київський радіозавод" за період з 01.02.2019 по 05.10.2020 та встановлено, що 25.02.2019 ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" сформувало розрахунковий документ на оплату послуг з водовідведення за лютий 2019 року у сумі 45 296,00 грн, який оплачено АТ "Київський радіозавод" 06.03.2019, натомість, виходячи з умов Договору, граничним днем для оплати послуг за лютий 2019 року було 04.03.2019. За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається. Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання зобов`язання з оплати послуг за лютий 2019 року на 1 день. Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Згідно з ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Так, з наданого позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) розрахунком позовних вимог, пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання за лютий 2019 року не заявлялась, що з огляду на принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу виключає можливість нарахування та стягнення пені за це правопорушення. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, описане вище порушення є підставою для стягнення 3% річних від простроченої суми, у зв`язку з чим з АТ "Київський радіозавод" підлягає стягненню на користь ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1,45 грн 3% річних. Поряд із цим підстав для стягнення інфляційних втрат та штрафу, нарахованого на підставі п. 4.6 Договору за вказане порушення немає, оскільки інфляційні втрати нараховуються за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, а відповідальність у вигляді штрафу наступає за відмову оплатити виставлений рахунок. Що стосується іншого періоду, то слід зазначити, що у розрахунку грошового зобов`язання з оплати послуг з водовідведення за лютий 2019 року ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" застосовано помилковий тариф, у зв`язку з чим розмір грошового зобов`язання вказано у більшому розмірі. Таким чином, сплативши 06.03.2019 45 296,00 грн, у відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) утворилась переплата, яка мала бути зарахована в рахунок майбутніх платежів. АТ "Київський радіозавод" у спірний період зайво сплачено 128 140,34 грн, що виключає можливість стягнення як боргу, так і неустойки, а також 3% річних та інфляційних втрат. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в іншій частині первісного позову. Рішення в частині щодо вимог зустрічного позову про зобов`язання ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" провести перерахунок вартості послуг з 01.02.2019 по 31.07.2021 та скласти акт звірки розрахунків згідно з тарифами, встановленими НКРЕКП для АТ "Київський радіозавод" як ліцензіата з централізованого водопостачання та водовідведення, апелянт не оскаржує. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає. Судові витрати. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника). Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270,273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/16554/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2022. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.О. Євсіков О.В. Попікова