Постанова 4876 № 904/9651/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/9651/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Березкіної О.В., Кощеєва І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Бухтіярова Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі № 904/9651/21 за позовом: Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до відповідача: Фізичної особи підприємця Бухтіярова Олександра Володимировича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство Парковка та реклама Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення 10 668,89 грн ВСТАНОВИВ: Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бухтіярова Олександра Володимировича на свою користь 9 229,36 грн боргу, 277,70 грн 3% річних, 444,76 грн пені, 717,07 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди об`єктів нерухомості власності міста №8/17 від 03.07.2021 в частині сплати орендної плати до міського бюджету в період з лютого 2020 року по липень 2020 року, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 9 226,36 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі № 904/9651/21 позов задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бухтіярова Олександра Володимировича на користь Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області заборгованість з орендної плати в розмірі 9 229,36 грн, пеню в розмірі 444,76 грн, 3% річних у розмірі 277,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 717,07 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа підприємець Бухтіяров Олександр Володимирович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі №904/9651/21. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - претензії від 25.03.2021 №2503-03 та від 21.05.2021 №2105-7 надсилались відповідачу не позивачем, а третьою особою, тому вони не можуть бути належними доказами у справі; - судом не надано оцінку всім обставинам справи та доводам відповідача; - акт звірки розрахунків не підписаний орендарем та є недійсним без підтверджуючих первинних документів; - судом не розглянуто клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та не дотримані рекомендації Ради Суддів України щодо розгляду невідкладних справ в період дії воєнного стану лише за згодою всіх учасників судового провадження. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2022 для розгляду справи № 904/9651/21 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Орєшкіна Е.В., судді Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/9651/21; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження справи до Центрального апеляційного господарського суду. 04.05.2022 справа №904/9651/21 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, Фізичній особі підприємцю Бухтіярову Олександру Володимировичу наданий десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги та подання до апеляційного господарського суду: доказів сплати судового збору в розмірі 3 405,00 грн; доказів надіслання копії апеляційної скарги позивачу, третій особі (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек), клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі №904/9651/21. 31.05.2022 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими доказами сплати судового збору, надіслання копії апеляційної скарги позивачу, третій особі; клопотання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою обґрунтоване тим, що повне рішення апелянт отримав 09.04.2022. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.10.2022, поновлено Фізичній особі підприємцю Бухтіярову Олександру Володимировичу процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі №904/9651/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Бухтіярова Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі №904/9651/21; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі № 904/9651/21; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Позивач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, про розгляд апеляційної скарги був повідомлений апеляційним господарським судом шляхом надіслання копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 на електронну адресу, яка зазначена ним у позовній заяві. 11.10.2022 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. по справі №904/9651/21 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Березкіної О.В. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2017 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бухтіяровим Олександром Володимировичем (орендар) укладено договір оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста № 8/17 (надалі договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (нежитлове приміщення, вбудоване у підвал житлового будинку загальною площею 232,4 кв.м, розташований за адресою: вул. Криворіжсталі, 18, прим. 4, для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, балансоутримувачем якого є Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради. Згідно з п. 2.2 договору вступ орендаря у строкове платне користування об`єктом оренди настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі, який треба оформити в 5-денний термін з Комунальним підприємством "Парковка та реклама". Відповідно до акту приймання-передачі від 03.07.2017 відповідачу було передано об`єкт оренди, зазначений у пункті 1.1 договору. Пунктом 4.1 договору встановлено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує річну орендну плату в розмірі 18% від незалежної вартості об`єкту оренди. Орендна плата становить 3 567,92 грн без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - травень 2017. Орендна плата перераховується на спеціальний розрахунковий рахунок Комунального підприємства "Парковка та реклама" щомісячно не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного, з подальшим перерахуванням 70% коштів до міського бюджету. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати може бути переглянуто у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством. Згідно п. 4.5. договору оплаті підлягає весь період строкового користування орендарем об`єктом оренди від дня вступу у строкове користування до фактичного повернення об`єкта оренди орендодавцю по акту. Орендар вносить оренду плату за користування об`єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності (п. 4.6. договору). Оренда плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені згідно з діючим законодавством у розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня (п. 4.7 договору). У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі Комунальному підприємству «Парковка та реклами» (п. 4.8 договору). Договір оренди діє з 03.07.2017 по 03.06.2020 включно (п. 11.1 договору). У разі, якщо орендодавець не попередить орендаря протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах (п. 11.5 договору). У матеріалах справи відсутні докази попередження орендодавцем орендаря в порядку п. 11.5 договору. Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 24.07.2020 відповідачем повернуто третій особі об`єкт оренди. В цьому акті зазначено, що станом на 22.07.2020 заборгованість з оренди становить 13 768,02 грн та пені 3 336,64 грн, рахунок оплати за липень буде надано 10.08.2020 (у зв`язку з виходом індексу інфляції за липень 2020 року у серпні 2020 року). Акт підписаний відповідачем із запереченнями щодо непогодження із заборгованістю. Позивач посилається на те, що під час дії договору відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів у період з лютого 2020 року по липень 2020 року належним чином не виконував, в результаті чого у нього утворилася заборгованість в сумі 9 229,36 грн, яка на час звернення з позовом до суду не погашена, що і стало підставою для ініціювання цього спору. Окрім стягнення з відповідача боргу в сумі 9 229,36 грн позивачем також заявлені вимоги про стягнення 3% річних за період з 21.03.2020 по 27.05.2021 в сумі 277,70 грн, пені за період з 21.06.2020 по 20.02.2021 в сумі 444,76 грн та інфляційних втрат за період з 21.03.2020 по 27.05.2021 в сумі 717,07 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ст. ст. 11, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини з оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста, які регулюються умовами договору, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільним та Господарськими кодексами України. Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ч.4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Згідно ч.5 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Матеріалами справи №904/9651/21 підтверджується, що орендоване майно перебувало у користуванні відповідача в спірний період з лютого 2020 року по 24.07.2020, доказів сплати орендних платежів за цей період відповідачем не надано, тому, перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення боргу в сумі 9 229,36 грн. Посилання апелянта на те, що актом звіряння розрахунків, який також не підписаний з боку позивача, не може підтверджуватися заборгованість за відсутності первинних документів апеляційним господарським судом не приймаються до уваги з огляду на те, що первинним документами у справі №904/9651/21, які підтверджують користування відповідачем орендованого майна, є підписані відповідачем акти приймання передачі від 03.07.2017 та від 24.07.2020, тому при визначенні суми боргу позивачем враховувалися умови п. 4.1. договору. Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 4.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі підлягає індексації і стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені, у розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати орендних платежів, позивачем останньому нараховано пеню в розмірі 444,76 грн за період з 21.06.2020 по 20.02.2021 та 3% річних у розмірі 277,70 грн за період з 21.03.2020 по 27.05.2021, інфляційні втрати у розмірі 717,07 грн за період березень 2020 - травень 2021. Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для їх стягнення. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що господарським судом були порушені норми процесуального права та не розглянуто клопотання про витребування у позивача документів, що підтверджують право власності на підвальне нежитлове приміщення №4 по вул. Криворіжсталі, буд. 18, м. Кривого Рогу, а також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Відповідно до ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. З матеріалів справи №904/9651/21 вбачається, що 01.02.2022 відповідачем до суду першої інстанції були подані клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та витребування в позивача правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на підвальне нежитлове приміщення за зазначеною вище адресою станом на 03.07.2017. Місцевим господарським судом заявлені відповідачем клопотання вирішені не були, жодного процесуального документу не ухвалено, рішення суду також не містить ані опису, ані вирішення зазначених клопотань. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідачем вчасно з урахуванням строку, встановленого в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2021 та дати її отримання, подані відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів від 01.02.2022. Апеляційний господарський суд зазначає, що предметом розгляду у справі №904/9651/21 є стягнення заборгованості за оренду комунального майна, відносини сторін врегульовані договором №8/17 від 03.07.2017, в п.1.1. якого визначено балансоутримувача майна Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради, тому відсутні підстави для витребування доказів на підтвердження права власності щодо об`єкту оренди. Відповідно до ч. ч. 5,6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Враховуючи предмет спору та розмір заявленої до стягнення заборгованості, характер спірних відносин та предмет доказування у справі, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача від 01.02.2022 про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Згідно з усталеною практикою Європейського суду у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати своє рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя. Враховуючи викладене, нерозгляд місцевим господарським судом клопотань відповідача є порушенням норм процесуального права в частині обґрунтованості судового рішення. Разом з тим таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи, тому підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі № 904/9651/21 відсутні. Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 справа № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. Відповідно до частини 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Господарським процесуальним кодексом України не передбачене обов`язкове направлення претензії, що безумовно повинно передувати переданню спору на розгляд господарського суду. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі №15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. З огляду на викладене, надіслання відповідачу претензій 21.10.2020 від 25.03.2021, 21.05.2021 третьою особою не має значення для справи та не вливає на право позивача звернутися з позовом до суду. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі № 904/9651/21 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Бухтіярова Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі № 904/9651/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі № 904/9651/21 залишити без змін. Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 у справі № 904/9651/21. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Фізичну особу підприємця Бухтіярова Олександра Володимировича. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Березкіна