Постанова 4873 № 910/20477/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" серпня 2022 р. Справа№ 910/20477/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Чорногуза М.Г. Мальченко А.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 910/20477/21 (суддя Босий В.П.) За позовом Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" про стягнення 97 144,13 грн., - В С Т А Н О В И В : У 2021 році Національний науковий центр "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" про стягнення 97 144,13 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару за договором про закупівлю палива за державні кошти №106 від 30.03.2020, у зв`язку з чим позивач просить повернути на його користь грошові кошти у розмірі 97 144,13 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" на користь Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" заборгованість у розмірі 97 144 грн. 13 коп., судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 9 750 грн. 00 коп. Рішення мотивовано тим, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі більшому ніж передбачено умовами Договору в результаті протиправного завищення відповідачем ціни на товар, що спричинило зменшення обсягів закупівлі палива для збереження загальної ціни договору при збільшенні вартості одиниці продукції. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не міститять доказів існування будь-яких правових підстав для встановлення відповідачем позивачу ціни товару за Договором у розмірі більшому ніж передбачено його умовами. Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що при подачі позовної заяви позивачем не дотримано вимог передбачених статтями 162 та 164 ГПК України, оскільки довіреність від 04.01.2021, яка видана директором позивача Адамчуком В.В., на підставі якої підписана позовна заява адвокатом Олександровим О.П., втратила чинність 05.11.2021 року, тому що з 05.11.2021 року позивач перебуває в стані припинення. Також, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку щодо поставки відповідачем товару за ціною вищою ніж передбачено умовами Договору, а також про помилковість посилання суду на порушення Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки істотні умови договору, такі як «ціна пального» та «сума договору» сторонами погоджені, а обмеження встановлені Законом України «Про публічні закупівлі» дотримані. При цьому скаржник зазначає що позивачем обраний хибний спосіб захисту, адже чинний договір є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (отримання коштів). Поряд з цим, відповідач також зазначає, про безпідставність та надмірність стягнення судових витрат в частині правової допомоги. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20477/21. 20.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/20477/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 01.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 04.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл", відповідача у справі, надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. 11.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл", відповідача у справі, надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. 12.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства", позивача у справі, надійшло заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та додаткові пояснення по справі. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.03.2020 між ННЦ "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" (замовник/покупець) та ТОВ "Авто Ойл" (учасник/постачальник) був укладений договір про закупівлю палива за державні кошти №106 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого учасник/постачальник протягом строку дії договору зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк у власність покупця/замовника дизельне паливо, бензин, в асортименті, кількості та за цінами, що визначені в договорі та його додаткових угодах, а покупець/замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його у відповідності до умов цього договору. Пунктом 1.2 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 28.05.2020, передбачено, що найменування товару: палива: дизельне паливо, бензин А-92 та А-95(ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистиляти). Кількість, ціна, найменування товару, який постачається визначено нижче:

1. Бензин марки А-92 (у талонах), запропонована кількість 12 000 літрів, ціною за одиницю 22,98 грн. з ПДВ, загальною вартістю 275 760,00 грн. з ПДВ;

2. Бензин марки А-95 (у талонах), запропонована кількість 12 000 літрів, ціною за одиницю 24,00 грн. з ПДВ, загальною вартістю 288 000,00 грн. з ПДВ;

3. Паливо дизельне (наливом), запропонована кількість 49 834 літрів, ціною за одиницю 18,96 грн. з ПДВ, загальною вартістю 944 852,64 грн. з ПДВ. Загальна вартість товару/ціна договору: 1 508 612,64 грн. (один мільйон п`ятсот вісім тисяч шістсот дванадцять гривень 64 копійки) у томи числі ПДВ: 251 435,44 грн. (двісті п`ятдесят одна тисяча чотириста тридцять п`ять гривень 44 копійки). Згідно з п. 3.4 Договору при зміні ціни на товар (не більше як 10%), постачальник/замовник зобов`язаний завчасно в письмовій формі інформувати про це іншу сторону. У якості обґрунтування зміни ціни товару, постачальник/замовник підтверджує рівень цін, що встановились на ринку нафтопродуктів в Київській області шляхом надання відповідної довідки уповноваженого на надання такої інформації органу. Інформація щодо рівня цін на ринку повинна містити умови договору (опт чи роздріб, умови оплати, відстань доставки). Відповідно до п. 3.5 Договору постачальник не має права ініціювати збільшення ціни на товар раніше ніж відбудеться поставка товару на суму не менше ніж 70% відсотків від загальної суми договору. Пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку, якщо поставка/приймання-передача товару була здійснена без дотримання до замовлених у заявці замовником даних про обсяг, дату поставки, тощо (окрім ціни) або взагалі без заявки, однак сторонами були попередньо оформлені та підписані супровідні документи на товар (видаткові накладні та/або акти приймання-передачі, ТТН), то кількість та строки поставленої партії товару вважаються погодженими сторонами і такими, що відповідають умовам цього договору. Згідно з п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з дня підписання цього договору і діє до 31 грудня 2020 року. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 11.6 Договору). 24.12.2020 між сторонами укладена додаткова угода №2 до Договору, відповідно до п. 1 якої згідно п. 11.6 договору поставки №6 від 30.03.2020 та керуючись ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовились продовжити дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2021 року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в 2020 році. (т. 1 а.с. 12). 24.03.2021 між ННЦ "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" та ТОВ "Авто Ойл" укладена додаткова угода №3 до Договору, відповідно до п. 1 якої згідно з п. 11.6 договору поставки №106 від 30.03.2020 та керуючись ч. 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна цієї додаткової угоди складає 301 722,53 грн. (триста одна тисяча сімсот двадцять дві гривні 53 копійки), у т.ч. ПДВ: 50 287,09 грн. (п`ятдесят тисяч двісті вісімдесят сім гривень 09 копійок), що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному в 2020 році. (т. 1 а.с. 6). На виконання умов Договору, відповідач поставив, а позивач прийняв товар, дизельне паливо (наливом), загальною кількістю 4 790 літрів, вартістю 23,30 грн. без ПДВ, загальною вартістю 301 722,53 грн. з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною №48 від 04.03.2021. (т. 1 а.с. 11). В свою чергу, позивач сплатив відповідачу за поставлене дизельне паливо 301 722,53 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача. (т. 1 а.с. 5). ННЦ "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" звернувся до ТОВ "Авто Ойл" із вимогою №355 від 05.10.2021 (т. 1 а.с. 13-15), в якій позивач зазначає про те, що ціна у розмірі 23,30 грн., отриманого за видатковою накладною №48 від 04.03.2021 дизельного палива, не відповідає умовам Договору оскільки була встановлена на рівні 18,96 грн. за літр, у зв`язку з чим останній запропонував відповідачу повернути грошові кошти в сумі 301 722,53 грн. із поверненням отриманого позивачем дизельного палива, поставити залишок непоставленого дизельного пального в кількості 5 123,63 літрів або повернути безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 97 144,13 грн. Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором, а саме поставка товару за ціною, яка не відповідає умовам Договору та є завищеною, у зв`язку з чим позивач просить повернути йому безпідставно отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 97 144,13 грн. Так, доводи апелянта, що позивачем не дотримано вимог передбачених статтями 162 та 164 ГПК України, оскільки довіреність від 04.01.2021, яка видана директором позивача Адамчуком В.В., на підставі якої підписана позовна заява адвокатом Олександровим О.П., втратила чинність 05.11.2021 року, тому що з 05.11.2021 року позивач перебуває в стані припинення не приймаються, при цьому колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 3 ст. 131-2 Конституції України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)") виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)") зазначене вище представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України). Частиною 1 ст. 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. Таким чином, суд апеляційної інстанції підкреслює, що правом на підписання позовної заяви від імені Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" наділений адвокат (професійна правнича допомога) або керівник чи член виконавчого органу (самопредставництво). При цьому, дану позовну заяву підписано представником за довіреністю №04/01/22-01, яка видана без права передоручення строком дії до 01 січня 2023 року, адвокатом Адвокатського об`єднання «Віртус» Олександровим Олексієм Петровичем, який діє на підставі договору про надання правової допомоги №04/01/22-01 від 04.01.2022 р. та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №001148 від 10.03.2017 р., а відтак представницто позивача підтверджено належним чином. Поряд з цим, доводи відповідача, що довіреність від 04.01.2021 року, яка підписана директором позивача Адамчуком Валерієм Васильовичем втратила чинність колегією суддів вважаються безпідставними, оскільки зміна керівника юридичної особи не несе за собою припинення виданих раніше довіреностей, строк дії яких не припинився. При цьому доказів, які б підтверджували припинення юридичної особи позивача або завершення реоргіназації позивача станом на дату зверненя останнього з позовом до Господарського суду міста Києва відповідачем до матеріалів справи не надано, а отже, доводи відповідача в цій частині колегією суддів відхиляються. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини виникли в сфері державних закупівель, які регулюються, зокрема, положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідно до ст. 183 ГК України укладання сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому ст. 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарського договору шляхом надання однією із сторін проекту договору іншій стороні. Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, з метою забезпечення ефективного, прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Пунктом 20 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з п. 5 ст. 1 "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари. Пунктами 9, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів. Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами, як добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Основні вимоги до договору про закупівлю, а також виключні підстави для внесення змін до істотних умов такого договору встановлені статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Згідно з п. 4 вказаної норми умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Таким чином, для зміни ціни за одиницю товару законодавець встановив наступні обов`язкові умови: - ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від встановленої ціни за одиницю товару в договорі; - відбулося коливання ціни такого товару на ринку; - зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Інших умов для збільшення ціни за одиницю товару Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено. Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила. Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: - відбувається за згодою сторін; - порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором; - підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); - ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; - загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/6861/17, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі. Тобто, задля дотримання вимоги щодо недопущення збільшення загальної суми договору, замовнику необхідно здійснити пропорційне зменшення обсягу закупівлі товару. При цьому, для прийняття такого рішення (зміни ціни за одиницю товару)у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції. Статтею 13 ЦК України унормовано, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам. Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду. Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін. У п. 11.1 Договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони оформлені письмово та підписані уповноваженими представниками. Суд апеляційної інстанції підкреслює, що матеріали справи не містять доказів досягнення між сторонами домовленостей про зміни умов Договору, зокрема в частині збільшення ціни за одиницю товару. Одночасно з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для встановлення позивачу ціни товару за Договором у розмірі більшому ніж передбачено його умовами, при цьому доказів зворотнього відповідачем до матеріалів справи не надано. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висноку, що дизельне паливо, поставлене відповідачем позивачу, за видатковою накладною №48 від 04.03.2021 на підставі Договору, за ціною вищою, ніж передбачено умовами Договору. Щодо застосування ст.1212 ЦК, колегія суддів зазначає, що грошові кошти, отримані стороною за договором, не можуть стягуватися на підставі ст. 1212 ЦК, виходячи з наступного. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212. Отже, зобов`язання сторін регулюються Договором з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 та №3. Поставка відповідачем позивачу дизельного палива загальною кількістю 10 790 літрів за ціною 23,30 грн., без ПДВ, на загальну вартість 301 722,53 грн. з ПДВ, однак, за умовами п. 1.2 Договору вартість за літр дизельного палива встановлена у розмірі 18,96 грн. з ПДВ, тобто позивач за відповідний обсяг повинен був сплатити 204 578,40 грн., натомість сплатив 301 722 ,53 грн. Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 97 144, 13 грн. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК, а не ст. 1212 ЦК. І поставка палива, і його оплата здійснювалися сторонами відповідно до умов укладеного Договору. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 97 144, 13 грн., сплачених позивачем за товар, який так і не був поставлений відповідачем, хоча й припустився при цьому помилкового мотивування щодо правових підстав для задоволення відповідної вимоги - застосувавши ст. 1212 ЦК замість ч. 1 ст. 670 ЦК. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості задоволення вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК. Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК, а ст. 1212 ЦК застосуванню до цих правовідносин не підлягає. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.11.2021 року у справі №927/563/20. З приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне. Як зазначалося вище, матеріали справи містять договір про надання правової допомоги №04/01/22-01 від 04.01.2022 р., укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Віртус" (адвокатське об`єднання), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу, юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокатське об`єднання надає клієнту правову допомогу через партнерів та адвокатів Адвокатського об`єднання. Пунктом 4.2 договору передбачено, що гонорар за цим договором складається з суми вартості всієї наданої правової допомоги (послуг) клієнту в межах узгодженого сторонами розміру вартості правової допомоги на 2021 рік, який становить 49 000,00 грн. із розрахунку 750,00 грн. за одну годину надання правової (правничої) допомоги (послуг). Відповідно до п. 4.6, 4.7 вказаного договору факт надання правової (правничої) допомоги (послуг) підтверджується актами надання правової допомоги, які є підставами для сплати гонорару (його частини). Клієнт сплачує гонорар протягом семи днів з моменту отримання акту надання правової допомоги. Позивачем надано до суду акт надання правової допомоги №4 від 20.12.2021 (т. 1 а.с. 35), з якого вбачається, що за на надання правової допомоги, що складається з підготовка вимог до ТОВ "Авто Ойл", вивчення наявних матеріалів щодо укладення та виконання договору про закупівлю палива за державні кошти №106 від 30.03.2020 на предмет достатності для подання позову, визначення необхідних додаткових доказів, вивчення законодавства, що регулює дані правовідносини, пошук судової практики з подібних правовідносин, визначення ефективного способу захисту, складання та подання позовної заяви через підсистему "Електронний суд", в т.ч. надсилання копії позовної заяви відповідачу та вчинення інших дій передбачених статтями 162-164 ГПК України та підготовка клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якому позивач просить відшкодувати суму 9 750 грн. Також, разом з клопотанням про стягнення судових витрат долучено виписку з 24.12.2021 по 24.12.2021, відповідно до якого позивачем сплачено гонорар за надання правової допомоги згідно договору № 04/01/21-02 від 04.01.21 у сумі 14 382 грн. Отже, з наданих доказів на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із розглядом справи вбачається, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення ним в місцевому господарському суді витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі та витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 9 750 грн. 00 коп., що є розумним розміром витрат позивача на послуги адвоката у даній справі. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що апелянтом зроблено не було. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 року у справі №910/19317/21 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає. Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 року у справі №910/20477/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 року у справі №910/20477/21 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20477/21. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді М.Г. Чорногуз А.О. Мальченко