Постанова КГС ВС № 908/2465/21

? ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2022 року м. Київ cправа № 908/2465/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю. - головуючого, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 (головуючий суддя Іванов О. Г., судді Березкіна О. В., Дармін М. О.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 (суддя Боєва О. С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славойл» до Запорізької міської ради про визнання договору оренди землі поновленим, за участю Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, за участю представників: позивача - Комлик Д. С. (адвокат, взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції), відповідача - не з`явився, прокурора - Савицької О. В. СУТЬ СПОРУ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Славойл» (далі - ТОВ «Славойл») та Запорізька міська рада (далі - Запорізька міськрада) уклали договір оренди земельної ділянки комунальної власності.

2. ТОВ «Славойл» відповідно до умов вказаного договору оренди звернулося до Запорізької міськради з листом про поновлення договору. Проте у визначений законодавством строк відповіді на своє звернення не отримало.

3. У зв`язку з цим ТОВ «Славойл» звернулося до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк, на тих самих умовах в редакції, викладеній у позовній заяві.

4. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено повністю. Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - прокурор) не погодився із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій та звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

5. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

6. У серпні 2021 року ТОВ «Славойл» звернулося до суду з позовом до Запорізької міськради з урахуванням заяви про зміну предмета позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк, на тих самих умовах в редакції, викладеній у позовній заяві.

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Славойл» є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:019:0093 (далі - спірна земельна ділянка) згідно з договором від 20.02.2006, укладеним із Запорізькою міськрадою (зареєстрований в Державному реєстрі земель 27.02.2006 за № 040626100130) (далі - договір оренди землі). Договір укладено строком на 10 років. До закінчення строку дії договору позивач листом від 10.12.2015 № 41 повідомив орендодавця - Запорізьку міськраду про намір поновити договір оренди землі. Разом з листом на поновлення договору оренди землі ТОВ «Славойл» надало проект додаткової угоди на підпис Запорізької міськради. З боку Запорізької міськради у встановлений законодавством строк були відсутні будь-які заперечення, у тому числі у формі листів-повідомлень та/або рішень міської ради про відмову в поновленні договору. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 8. 20.02.2006 між Запорізькою міськрадою (орендодавець) та ТОВ «Славойл» (орендар) було укладено договір оренди землі.

9. Згідно з пунктами 1, 2 вказаного договору оренди землі орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,8827 га для розташування культурно-оздоровчого центру, яка знаходиться: м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль, яка надана відповідно до рішення двадцять дев`ятої сесії четвертого скликання Запорізької міськради від 25.01.2006 № 55/25.

10. Згідно з пунктами 3, 4 договору оренди землі земельна ділянка вільна від забудови, інші об`єкти інфраструктури відсутні.

11. Відповідно до пункту 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 786 165, 11 грн (в цінах 2006 року).

12. Договір укладається на десять років (пункт 8 договору оренди землі).

13. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід`ємним додатком до договору. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 19 договору оренди землі).

14. Відповідно до пункту 39 договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

15. Договір оренди землі зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.02.2006 за № 040626100130.

16. За актом прийому-передачі 27.02.2006 Запорізька міськрада передала ТОВ «Славойл» в оренду спірну земельну ділянку за договором оренди землі.

17. Відповідно до пунктів 14, 15 договору оренди землі, які містяться в розділі «Умови використання та цільове призначення земельної ділянки» визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розташування культурно-оздоровчого центру; цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі житлової та громадської забудови.

18. У подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 29.12.2007 та додатковий договір від 30.09.2011 до договору оренди землі, які є його невід`ємними чистинами та які стосувались внесення змін та доповнень до пунктів 3.1, 9, 10, 11, 12 договору оренди землі щодо розміру, порядку обчислення та внесення орендної плати.

19. Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 рішення Запорізької міськради від 25.01.2006 № 55/25 «Про передачу в оренду ТОВ «Славойл» земельної ділянки по Прибережній магістралі для розташування культурно-оздоровчого центру» зобов`язано ТОВ «Славойл» після закінчення строку оренди землі договір поновити в установленому законодавством порядку.

20. У пункті 30 договору оренди землі встановлено, що орендар зобов`язаний, зокрема, після закінчення строку договору оренди землі договір поновити або повернути земельну ділянку орендодавцю за його вимогою в належному стані.

21. На обґрунтування позовних вимог позивач ТОВ «Славойл» посилається на те, що листом від 10.12.2015 № 41 він повідомив орендодавця - Запорізьку міськраду про намір поновити договір, разом з листом на поновлення договору оренди землі ТОВ «Славойл» було додано проект додаткової угоди.

22. До матеріалів справи позивачем надано завірену копію зазначеного листа ТОВ «Славойл» від 10.12.2015 № 41, відповідно до змісту якого ТОВ «Славойл» просило продовжити термін дії договору оренди землі на 10 років. Також позивачем надано копію проекту додаткової угоди про внесення змін до вказаного договору оренди землі.

23. Запорізька міськрада проти позову заперечила, зазначила, що ТОВ «Славойл» було повідомлено про неможливість укладення додаткової угоди до договору оренди землі листом Управління з питань земельних ресурсів Запорізької міськради (далі - Управління земресурсів) від 25.12.2015 за вих. № 3323. Вказаний лист-повідомлення Управління земресурсів, як стверджує Запорізька міськрада, є відповіддю на звернення ТОВ «Славойл» про поновлення договору оренди згідно з листом від 10.12.2015 № 41.

24. Запорізька міськрада зазначила, що оскільки позивач ТОВ «Славойл» відповіді на лист від 25.12.2015 за вих. № 3323 не надав, Запорізька міськрада вважає, що переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі припинилось, а договір оренди землі був припинений у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

25. Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 246208339, сформованого 26.02.2021, 24.02.2021 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер рішення (номер запису про інше нерухоме майно) - 56840437 від 26.02.2021 про проведення державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Славойл» до 27.02.2026 на підставі договору оренди землі від 20.02.2006, листа від 10.12.2015 №

41. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

26. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022, позов задоволено.

27. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що належних доказів про направлення Запорізькою міськрадою на адресу ТОВ «Славойл» заперечень у поновленні договору оренди землі у порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» із зазначенням будь-яких об`єктивних підстав для такої відмовим, матеріали справи не містять. Запорізькою міськрадою не заявлялися вимоги щодо повернення земельної ділянки, що свідчить про відсутність заперечень орендодавця на поновлення спірного договору оренди землі. Короткий зміст вимог касаційної скарги

28. У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора, в якій скаржник просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

29. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

30. На обґрунтування підстави касаційного оскарження прокурор посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) та від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) щодо застосування положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», статей 73, 74, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах. При застосуванні статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

31. ТОВ «Славойл» направило до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

32. Інші учасники справи правом на подання відзиву, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

33. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

35. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, прокурор оскаржує постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

36. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання, застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

37. Так, прокурор в касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, щодо застосування положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», статей 73, 74, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах.

38. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає вказані твердження прокурора необґрунтованими з огляду на таке.

39. У постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків про необов`язковість повідомлення орендарем про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсилання проекту додаткової угоди для виникнення підстави для поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

40. У зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що аналіз норм статті 33 Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що в ній було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах від умисного й безпідставного ухилення орендодавцем від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

41. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі») повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

42. У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

43. При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

44. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

45. Крім того, в пункті 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 вказано, що Велика Палата Верховного Суду, враховуючи, зокрема, внесені зміни до Закону України «Про оренду землі» (доповнення його статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі» та викладення статті 33 у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк») і до Земельного кодексу України (доповнення його статтею 126-1 «Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови»), вважає, що відсутні вагомі підстави для відступу від висновку стосовно застосування частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка існувала до її зміни. Процедура поновлення договору оренди землі та процедура укладення такого договору на новий строк справді мали би відрізнятися, причому у разі поновлення договору мав би існувати спеціальний порядок державної реєстрації права оренди на новий строк. Але стаття 33 Закону України «Про оренду землі» до зміни її редакції вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проектом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало.

46. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

47. Частини п`ята та шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин: за загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду. Спеціальне правило, викладене у частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

48. Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

49. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк.

50. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

51. Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 908/2465/21 враховано наведені правові висновки, викладені у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, про що безпосередньо зазначено в оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій.

52. При цьому правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, є подібними з висновками у вищевказаних постановах і також враховані судами попередніх інстанцій у судових рішеннях у справі № 908/2465/21, незважаючи на відсутність безпосереднього посилання в тексті цих судових рішень на вказану постанову.

53. У зв`язку з цим колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 908/2465/21 враховано правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилається прокурор в касаційній скарзі, та ухвалено обґрунтовані та законні судові рішення.

54. Стосовно посилань прокурора на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, щодо застосування норм статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, то суд касаційної інстанції зазначає наступне.

55. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц).

56. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

57. Так, у справі № 696/1693/15-ц предметом позову була вимога фізичної особи до дочірнього сільськогосподарського підприємства (далі - підприємство) про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки. Позов було обґрунтовано тим, що фізична особа є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, згідно з договором оренди вказана фізична особа передала зазначену земельну ділянку в оренду підприємству строком на 5 років. За місяць до закінчення строку оренди власник земельної ділянки направила орендарю лист про те, що не має наміру в подальшому продовжувати дію договору оренди землі, однак підприємство після закінчення строку дії договору оренди продовжує користуватись її земельною ділянкою та відмовляється у добровільному порядку повернути цю земельну ділянку.

58. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що під час вирішення справи № 696/1693/15-ц судами взагалі не застосовувалися положення статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, а Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у даній справі, на яку посилається прокурор в касаційній скарзі, відповідно не викладала жодних правових висновків щодо застосування вказаних норм права.

59. Таким чином, правовідносини у справі № 696/1693/15-ц та у справі № 922/3758/20 не є подібними за підставами та предметом позову, встановленими фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням.

60. Ураховую викладене, касаційна скарга прокурора з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою.

61. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

63. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

64. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Щодо судових витрат

65. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги прокурора без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 і рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 у справі № 908/2465/21 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Судді: Є. В. Краснов Г. М. Мачульський