Постанова Велика Палата ВС № 104415079

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 року м. Київ Провадження № 11-97сап21 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючої Рогач Л. І., судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П., за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П., учасники справи: представник скаржника - Бойко Д. В., представниця Вищої ради правосуддя - Нарольська Т. С., розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 04 лютого 2021 року № 242/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20, та ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування 1. 04 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 04 лютого 2021 року № 242/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20 про притягнення судді Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що 14 квітня 2020 року до колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі суддів ОСОБА_1, Сіверіна В. І. та Терещенко О. І. надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (далі - ТОВ «Аксіома», ТОВ відповідно) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року про забезпечення позову у справі № 922/721/20. Апеляційну скаргу було обґрунтовано посиланням на факти зловживання позивачкою ОСОБА_2 своїми процесуальними правами та грубим порушенням суддею ОСОБА_3 норм процесуального права, вчинення нею протиправних дій на користь ОСОБА_2 , спрямованих на безпідставний арешт майна вартістю близько 1,5 млрд грн. З огляду на нескладний і типовий характер ухвали про відкриття апеляційного провадження підготовку її проєкту було доручено помічниці судді ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Помічниця судді не звернула уваги на те, що використаний нею шаблон ухвали, на відміну від справи № 922/721/20, стосувався відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення, а не ухвалу суду першої інстанції. Унаслідок технічної помилки помічниця судді з тексту проєкту ухвали від 21 квітня 2020 року не видалила пункт 5, яким було зупинено виконання судового рішення суду першої інстанції, і передала ухвалу на підпис суду. При підписанні ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 21 квітня 2020 року колегія суддів не звернула уваги на пункт 5, яким було зупинено ухвалу суду першої інстанції. 07 травня 2020 року суддя ОСОБА_1 самостійно виявив указану описку, внаслідок чого за власною ініціативою суду було постановлено ухвалу від 07 травня 2020 року про виправлення описки, якою зазначений пункт 5 було видалено з метою виправлення технічної помилки та приведення резолютивної частини ухвали від 21 квітня 2020 року у відповідність з її мотивувальною частиною.

3. ОСОБА_1 указав, що скаржниця в дисциплінарному провадженні ОСОБА_2 не зверталася до суду із заявами або клопотаннями щодо ухвал від 21 квітня та 07 травня 2020 року, а також не оскаржувала цих ухвал у касаційному порядку. Крім того, у своїй дисциплінарній скарзі ОСОБА_2 узагалі не посилалася на порушення прав людини й не наводила відомостей про порушення таких прав. На переконання ОСОБА_1 , це є доказом того, що ОСОБА_2 не вважала свої права порушеними і навіть не намагалася їх відстояти в порядку процесуального оскарження, натомість звернулася з дисциплінарною скаргою на дії лише одного судді зі складу колегії суддів, яка постановила вказані вище ухвали.

4. Скаржник також зазначив, що в матеріалах дисциплінарної справи немає жодного обґрунтування, підтвердження або доказів порушення матеріального права цивільного характеру ОСОБА_2 за підсумками постановлення Східним апеляційним господарським судом зазначених вище ухвал. У тексті рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20 також не зазначено, яке саме матеріальне право цивільного характеру ОСОБА_2 було порушено особисто суддею ОСОБА_1, не наведено обґрунтування, підтвердження або посилання на докази такого порушення або його наслідки для ОСОБА_2 . До того ж суд першої інстанції (суддя Суслова В. В.), який ухвалою від 19 березня 2020 року вжив заходів забезпечення позову, у своєму рішенні по суті цієї справи від 18 червня 2020 року фактично встановив відсутність у ОСОБА_2 права на позов у матеріально-правовому сенсі і на цій підставі повністю відмовив у задоволенні позовних вимог. У подальшому Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову у справі № 922/721/20, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області - без змін. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції встановив, зокрема, повну відсутність порушення суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу ОСОБА_2 .

5. На думку ОСОБА_1 , зазначене підтверджує, що постановлення Східним апеляційним господарським судом ухвал від 21 квітня та 07 травня 2020 року у справі № 922/721/20 не порушувало і не могло порушити право цивільного характеру ОСОБА_2 унаслідок відсутності у неї такого права.

6. Скаржник вважає, що в цій справі немає трьох обов`язкових умов для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), а саме: у ОСОБА_2 немає матеріального права цивільного характеру, яке навіть гіпотетично могло бути порушене помилковим пунктом 5 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року або ухвалою від 07 травня 2020 року; немає справжнього та серйозного спору щодо належного ОСОБА_2 матеріального права цивільного характеру, на яке могли вплинути помилковий пункт 5 резолютивної частини вказаної ухвали від 21 квітня 2020 року або ухвала від 07 травня 2020 року про виправлення описки; вказані ухвали не мали й навіть гіпотетично не могли мати вирішального значення для вказаного матеріального права цивільного характеру ОСОБА_2 . Отже, у ВРП немає підстав для висновку про порушення суддею ОСОБА_1 права ОСОБА_2 , передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції, а тому немає й законних підстав для ухвалення оскаржуваного рішення.

7. На переконання ОСОБА_1 , обставини дисциплінарної справи свідчать про те, що в його діях як судді немає грубої недбалості, а саме: нормативно-правові підстави для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 власне грубої недбалості відсутні; матеріали дисциплінарного провадження, які розкривають обставини підписання спірної ухвали, вказують на те, що описка в пункті 5 ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року виникла внаслідок технічної помилки помічника судді, що дозволяє кваліфікувати це як помилку й унеможливлює кваліфікацію дій суду як грубу недбалість; допущену описку було виправлено самим судом, що свідчить про відповідальне ставлення судді до виконання своїх обов`язків, а тому виключає можливість кваліфікації дій суду як грубої недбалості; допущена описка не призвела і не могла призвести до будь-яких негативних правових наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2 чи будь-яких третіх осіб.

8. Посилаючись на рішення ВРП від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19 та від 28 січня 2021 року № 148/0/15-21, ОСОБА_1 вважає, що ВРП та її Третя Дисциплінарна палата застосували діаметрально протилежні підходи та правові наслідки щодо аналогічних обставин при вирішенні питання про притягнення суддів до відповідальності за дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), що не відповідає принципам рівності громадян перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

9. Скаржник зауважив, що ані рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20, ані оскаржуване рішення ВРП від 04 лютого 2021 року не містять жодного обґрунтування щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за колегіально ухвалені судові рішення саме судді ОСОБА_1 та обґрунтування висновку про звільнення інших суддів від відповідальності.

10. На переконання ОСОБА_1 , оскаржуване рішення ВРП було прийняте безпідставно, з використанням повноважень за межами мети, з якою це повноваження було надане, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, дискримінаційно та непропорційно. Притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності внаслідок позапроцесуальної оцінки судових рішень є порушенням принципу незалежності суддів, надмірним і невиправданим втручанням у правосуддя без необхідних для цього правових підстав.

11. Указані вище доводи скаржника, на його переконання, є підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП. Позиція ВРП 12. 09 червня 2021 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що не погоджується з її доводами та вважає ці доводи необґрунтованими.

13. ВРП зазначила, що: оскаржуване рішення від 04 лютого 2021 року № 242/0/15-21 прийнято повноважним складом ВРП і підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні; суддя ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання ВРП, на якому прийнято оскаржуване рішення; у рішенні містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

14. ВРП також указала, що, зупинивши дію ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, Східний апеляційний господарський суд (суддя ОСОБА_1 ) вийшов за межі своєї компетенції, проігнорувавши застереження, встановлені частиною восьмою статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), щодо неможливості зупинення ухвали про забезпечення позову, яка підлягає негайному виконанню. У подальшому, виключивши з резолютивної частини ухвали про відкриття апеляційного провадження посилання на зупинення дії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції (суддя ОСОБА_1) фактично змінив правову дію цього рішення на протилежну, що суперечить вимогам статті 243 ГПК України, яка регламентує порядок виправлення технічних описок, допущених у судовому рішенні. Отже, суддя ОСОБА_1 діяв не у спосіб, визначений господарським процесуальним законодавством, що не узгоджується з основним обов`язком судді під час здійснення судочинства.

15. На переконання ВРП, дії судді ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати як такі, що свідчать про порушення прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення суддею правосуддя з порушенням вимог процесуального законодавства, що полягає у постановленні судового рішення, на прийняття якого суд не уповноважений, не відповідає вимозі «суду, встановленого законом», а тому містить порушення гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий і публічний розгляд справи судом, установленим законом, а також указує на наявність у діях судді грубої недбалості.

16. ВРП також указала, що хоч у засіданні Дисциплінарної палати 09 грудня 2020 року адвокат Капустін В. В. як представник скаржниці ОСОБА_2 на запитання доповідача щодо виду, характеру та розміру спричиненої їй шкоди й повідомив про відсутність негативних наслідків у зв`язку з постановленням спірних ухвал Східним апеляційним господарським судом, однак допущення суддею вказаного вище дисциплінарного проступку не вимагає спричинення діями судді учасникам судового провадження чи будь-яким іншим особам такої шкоди, яку можна виразити у матеріальному аспекті. Крім того, саме у зв`язку з наявністю ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року у справі № 757/11398/20 ухвалення суддею ОСОБА_1 судового рішення від 21 квітня 2020 року не спричинило негативних наслідків, недопущення яких гарантовано інститутом забезпечення позову.

17. ВРП зауважила, що посилання судді на те, що за схожих правовідносин до інших суддів ВРП та її Третя Дисциплінарна палата застосували інші дисциплінарні стягнення, є безпідставними, оскільки мотиви дисциплінарних скарг та обставини дисциплінарних справ мають істотні відмінності, а їх оцінка ВРП має індивідуальний характер. При цьому оцінка дій судді у ззовні схожих ситуаціях не обмежується лише і виключно об`єктивними критеріями, а передбачає достатньо широкий розсуд членів ВРП та її дисциплінарного органу.

18. ВРП також зазначила, що, обираючи вид стягнення, який підлягав застосуванню до судді, Дисциплінарна палата врахувала всі обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII та частини п`ятої статті 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII); доводи скарги судді ОСОБА_1 не спростовують висновку Дисциплінарної палати про допущення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

19. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Рух скарги

20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 березня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 04 лютого 2021 року № 242/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20.

21. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 26 квітня 2021 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 22. 09 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли додаткові пояснення судді ОСОБА_1, у яких скаржник зазначив, що вжиті заходи забезпечення позову, а також допущене внаслідок описки в пункті 5 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року зазначення про зупинення їх дії, не зачіпає і не може зачіпати цивільне право або обов`язок скаржниці ОСОБА_2 , відповідно відсутні й підстави для можливості застосування ВРП пункту 1 статті 6 Конвенції для оцінки ухвал Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня та 07 травня 2020 року. Крім того, на порушення пункту 3 частини восьмої статті 50 Закону № 1798-VIII ВРП використала в оскаржуваному рішенні беззмістовні набори слів та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) прямо всупереч її дійсному змісту, що є створенням видимості обґрунтованого рішення за повної відсутності належного обґрунтування. Викладені в додаткових поясненнях відомості й аргументи ОСОБА_1 просить урахувати при розгляді й вирішенні його скарги.

23. У судовому засіданні 17 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 підтримав скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

24. Представниця ВРП заперечила проти задоволення скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві. Обставини, установлені матеріалами справи

25. Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002, зокрема, ОСОБА_1 призначено суддею Дзержинського районного суду міста Харкова. Постановою Верховної Ради України (далі - ВРУ) від 15 січня 2009 року № 887-VI, зокрема, ОСОБА_1 обрано на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова безстроково, а Постановою ВРУ від 09 вересня 2010 року № 2513-VI - на посаду судді Харківського апеляційного господарського суду. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 295/2018, зокрема, ОСОБА_1 переведено на посаду судді Східного апеляційного господарського суду. 26. 19 червня 2020 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 , подана адвокатом Капустіним В. В., на дії судді Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 під час розгляду справи № 922/721/20.

27. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 22 червня 2020 року за єдиними унікальним номером К-3748/0/7/20 скаргу передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 .

28. У поданій скарзі зазначалось про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисного істотного порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а також допущення поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя.

29. За результатами перевірки відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_2 на дії судді Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 , член Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 склав висновки від 23 липня та 14 серпня 2020 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи щодо цього судді.

30. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 19 серпня 2020 року № 2424/3дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини та основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

31. Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20 притягнула суддю Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

32. Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила такі обставини. 32.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову з урахуванням заяви про зміну предмета позову у справі № 922/721/20. Указаною ухвалою суду заборонено будь-яким органам та особам, що є суб`єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого нерухомого майна: - нежитлові приміщення № 16, 16а, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 24а, 24б (літ. «Ю-1») загальною площею 460,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2040312363101; - нежитлові приміщення № 1, 1а, 1б, 1в, 1г, 2, 2а, 2б, 3, 3а, 3б, 3в, 4, 5, 6, 7, 7а, 8, 9,10, 11, 12, 13, 13а, 13б, 14, 15, 15а, 15б, 15в, 15г, 24в, 25, 25а, 26, 27, 27а, 27в, 27г, 27д, 27е, 27ж, 27з, 27и, 27к, 28, 29, 29а, 29б, 29в (літ. «Ю-1») загальною площею 1929,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2040253763101; - нежитлова будівля (літ. «Ю-2-5») загальною площею 21 468,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22497263101; - нежитлова будівля (літ. «Я-2») загальною площею 19 886,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15940463101; - нежитлові приміщення загальною площею 6 021,3 кв. м, а саме: підвалу № 16, 17; 2-го поверху - № 9-:-11, 14-:-24, 25; 3-го поверху - № 1-14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21; 4-го поверху - № 1-7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22; технічного поверху - № 1-6 загальною площею 6 021,3 кв. м (літ. «Ю-4») за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11750863101; - нежитлова будівля літ. «АА-4» загальною площею 15 443,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2014663101. 32.2. Указане майно належить на праві власності ТОВ «Аксіома». 32.3. У судовому рішенні також зазначено, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. 32.4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Аксіома» про скасування заходів забезпечення позову у справі № 922/721/20. 32.5. Не погодившись із ухвалою суду від 19 березня 2020 року про забезпечення позову, ТОВ «Аксіома» оскаржило її до суду апеляційної інстанції. 32.6. Східний апеляційний господарський суд (головуючий суддя ОСОБА_1, судді Сіверін В. І., Терещенко О. І.) 21 квітня 2020 року ухвалив: - поновити апелянту строк на апеляційне оскарження; - відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Аксіома» у справі № 922/721/20; - учасникам справи встановити строк до 04 травня 2020 року, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам частини другої статі 263 ГПК України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи; - призначити справу до розгляду на 12 травня 2020 року о 12:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 115; - зупинити дію ухвали Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року у справі № 922/721/20; - повідомити сторони про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; - запропонувати учасникам справи визначитися зі своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутності представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; - явку представників учасників справи визнати необов`язковою; - повідомити учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційними засобами зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги»; - повідомити, що неявка представників учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання не перешкоджає розгляду справи; - інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за вебадресою http://court.gov.ua/fair/. 32.7. Ухвалою від 07 травня 2020 року суд за власною ініціативою виправив описку в резолютивній частині ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року у справі № 922/721/20, виключивши з тексту резолютивної частини пункт 5.

33. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що, зупиняючи дію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, суддя Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 не врахував застережень статті 140 ГПК України щодо неможливості зупинення виконання судового рішення про забезпечення позову незалежно від його апеляційного оскарження; виключаючи з резолютивної частини ухвали про відкриття апеляційного провадження посилання на зупинення дії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції (суддя ОСОБА_1 ) фактично змінив правову дію цього рішення на протилежну, що суперечить вимогам статті 243 ГПК України.

34. Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що посилання судді ОСОБА_1 на те, що ухвала Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року не реалізована шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є безпідставними, оскільки така заборона вже існувала на підставі судового рішення в іншій справі, а саме ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року у справі № 757/11398/20.

35. Дисциплінарна палата також указала, що відсутність негативних наслідків у зв`язку з ухваленням судового рішення від 07 травня 2020 року про виправлення описки, на що вказує суддя ОСОБА_1 у своїх поясненнях, жодним чином не впливає на встановлені Третьою Дисциплінарною палатою ВРП порушення вимог процесуального законодавства, допущені цим суддею під час здійснення судочинства.

36. Третя Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що, постановляючи ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 21 квітня 2020 року в частині, що стосується зупинення дії оскаржуваного судового рішення, та ухвалу про виправлення описки від 07 травня 2020 року, суддя ОСОБА_1 діяв не у спосіб, визначений господарським процесуальним законодавством, що не узгоджується з основним обов`язком судді під час здійснення судочинства.

37. За висновком дисциплінарного органу, допущені суддею ОСОБА_1 дії, що призвели до порушення норм господарського процесуального законодавства, містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод. 38. 18 грудня 2020 року суддя Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20.

39. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 21 грудня 2020 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП ОСОБА_6 .

40. За результатами попередньої перевірки скарги судді Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності член ВРП ОСОБА_6 склав висновок з пропозицією скасувати повністю вказане рішення дисциплінарного органу та закрити дисциплінарне провадження.

41. Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 04 лютого 2021 року № 242/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20 про притягнення судді Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

42. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП погодилась з висновком дисциплінарного органу про те, що, постановляючи ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 21 квітня 2020 року в частині, що стосується зупинення дії оскаржуваного судового рішення, та ухвалу про виправлення описки від 07 травня 2020 року, суддя ОСОБА_1 діяв не у спосіб, визначений господарським процесуальним законодавством, що не узгоджується з основним обов`язком судді під час здійснення судочинства, оскільки, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон та надавати оцінку обставинам судової справи так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом.

43. На переконання ВРП, оцінюючи вказані дії судді ОСОБА_1, Дисциплінарна палата дійшла правильного висновку, що їх необхідно кваліфікувати як такі, що свідчать про порушення прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення суддею правосуддя з порушенням вимог процесуального законодавства, що полягає у прийнятті судового рішення, на прийняття якого суд не уповноважений, не відповідає вимозі «суду, встановленого законом», а отже, містить порушення гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий і публічний розгляд справи судом, встановленим законом.

44. ВРП дійшла висновку, що доводи скарги судді ОСОБА_1 не спростовують висновку Дисциплінарної палати про допущення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обираючи вид стягнення, що підлягав застосуванню до судді, Дисциплінарна палата врахувала всі обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII та частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIII. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

45. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

46. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

47. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

48. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

49. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

50. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

51. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

52. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

53. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

54. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

55. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, у якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

56. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

57. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

58. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

59. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

60. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

61. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

62. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

63. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

64. Наявна в матеріалах справи ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП від 04 лютого 2021 року № 242/0/15-21 свідчить про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її членами, які брали участь у його ухваленні (11 членів). При цьому в скарзі ОСОБА_1 цей факт під сумнів не ставиться.

65. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

66. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

67. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

68. Згідно із частиною дев`ятою статті 51 Закону № 1798-VIII розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

69. Частиною четвертою статті 49 Закону № 1798-VIII передбачено, що в разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

70. Як убачається з матеріалів справи, листом секретаріату ВРП від 22 січня 2021 року № 1689/0/9-21 суддю Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд його скарги відбудеться 04 лютого 2021 року о 10 годині. Вказану інформацію було також своєчасно оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.

71. З матеріалів справи також убачається, що 01 лютого 2021 року представник судді ОСОБА_1 - адвокат Бойко Д. В. надіслав до ВРП клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції. 72. 04 лютого 2021 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20 в режимі відеоконференції взяв участь представник судді ОСОБА_1 - адвокат Бойко Д. В. Суддя ОСОБА_1 у засідання ВРП не прибув, клопотання про відкладення розгляду скарги не надіслав. При цьому представнику судді на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право вказаного судді на участь у прийнятті рішення.

73. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 8 засідання ВРП від 04 лютого 2021 року.

74. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

75. Оцінюючи рішення ВРП від 04 лютого 2021 року № 242/0/15-21 щодо наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до відповідальності.

76. ВРП та її дисциплінарний орган установили, що в квітні 2020 року до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Аксіома» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року у справі № 922/721/20, якою задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову з урахуванням заяви про зміну предмета позову та заборонено будь-яким органам та особам, що є суб`єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна ТОВ «Аксіома». Указану справу передано судді ОСОБА_1

77. Відповідно до частини восьмої статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

78. Згідно із частинами першою, четвертою, п`ятою статті 262 ГПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

79. Таким чином, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. При цьому якщо апеляційну скаргу подано з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

80. Водночас оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

81. З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 21 квітня 2020 року Східний апеляційний господарський суд під головуванням судді ОСОБА_1 постановив ухвалу, якою, серед іншого, поновив ТОВ «Аксіома» строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову; відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою у справі № 922/721/20; призначив справу до розгляду; зупинив дію ухвали Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року у справі № 922/721/20.

82. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

83. Як установили ВРП та її дисциплінарний орган, ухвалою від 07 травня 2020 року Східний апеляційний господарський суд за власною ініціативою виправив описку в резолютивній частині своєї ухвали від 21 квітня 2020 року у справі № 922/721/20, виключивши з тексту резолютивної частини пункт 5, яким було зупинено дію ухвали Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року про забезпечення позову.

84. ВРП та її Третя Дисциплінарна палата дійшли висновків, що суддя ОСОБА_1, постановляючи ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 21 квітня 2020 року, пунктом 5 резолютивної частини якої зупинено дію оскарженої в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, що суперечить приписам частини восьмої статті 140 ГПК України, а також постановляючи ухвалу про виправлення описки від 07 травня 2020 року, якою з тексту резолютивної частини ухвали про відкриття апеляційного провадження за ініціативою суду виключено пункт 5 (про зупинення дії ухвали про забезпечення позову), що суперечить нормам статті 243 ГПК України, діяв не у спосіб, визначений господарським процесуальним законодавством, не як «суд, встановлений законом», при цьому характер порушень указує на те, що вони виходять за межі простої суддівської помилки.

85. Вказані дії судді ОСОБА_1 , пов`язані з порушенням норм господарського процесуального законодавства, кваліфіковано ВРП та її дисциплінарним органом за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

86. Водночас, за змістом пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, обов`язковою умовою для кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку, за який суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, є порушення внаслідок дій судді прав людини і основоположних свобод, визначених Конвенцією.

87. На переконання Великої Палати Верховного Суду, порушення прав людини і основоположних свобод мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні внаслідок цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров`ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі.

88. Проте в оскаржуваному рішенні ВРП та рішенні її Третьої Дисциплінарної палати не зазначено про настання внаслідок дій судді ОСОБА_1 конкретних порушень прав позивачки у справі № 922/721/20 та її основоположних свобод у розумінні Конвенції.

89. Натомість в оскаржуваному рішенні ВРП указано, що в засіданні Дисциплінарної палати 09 грудня 2020 року представник скаржниці - адвокат Капустін В. В. на запитання доповідача щодо виду, характеру і розміру шкоди, яку було спричинено скаржниці, повідомив про відсутність конкретних порушень прав позивачки та її основоположних свобод у зв`язку з постановленням спірних ухвал Східним апеляційним господарським судом під головуванням судді ОСОБА_1 Зазначене вже саме по собі є достатнім для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

90. Не є слушними посилання ВРП в оскаржуваному рішенні й на те, що саме у зв`язку з наявністю ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року у справі № 757/11398/20 ухвалення суддею ОСОБА_1 судового рішення від 21 квітня 2020 року не спричинило негативних наслідків, оскільки Господарський суд Харківської області рішенням від 18 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21 вересня 2020 року, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність порушених прав позивачки у справі № 922/721/20.

91. Отже, якщо ВРП вважала, що існує факт порушення прав людини і основоположних свобод унаслідок грубої недбалості судді ОСОБА_1, то вона мала навести такі порушення в розумінні Конвенції у зв`язку з діями судді, а також навести мотиви власних висновків про існування прямого, неминучого причинового зв`язку такого порушення з недотриманням суддею правових норм.

92. Посилання ж ВРП в оскаржуваному рішенні на те, що порушення суддею ОСОБА_1 вимог процесуального законодавства містить порушення гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий і публічний розгляд справи судом, установленим законом, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи. При цьому в оскаржуваному рішенні ВРП не вказано, який суд, на думку цього органу, як не Східний апеляційний господарський суд, мав розглядати апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області.

93. Таким чином, відповідач, констатувавши наявність підстави дисциплінарної відповідальності судді, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, не навів переконливих мотивів прийнятого рішення, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII є підставою для скасування цього рішення. Оцінка висновків ВРП та висновки Великої Палати Верховного Суду

94. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Керуючись статтями 266, 344, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 04 лютого 2021 року № 242/0/15-21 задовольнити.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 04 лютого 2021 року № 242/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20 про притягнення судді Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувати. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча Л. І. Рогач Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко І. В. Желєзний І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик