Ухвала КГС ВС № 910/1807/21

УХВАЛА 01 квітня 2022 року м. Київ cправа № 910/1807/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Банаська О.О. перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" та додані до неї матеріали на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/1807/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 6 964, 80 грн,- ВСТАНОВИВ: До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/1807/21, разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Перевіривши касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/1807/21 позов ТОВ "Грейнсвард" задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Грейнсвард" грошові кошти в розмірі 6 964,80 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/1807/21 залишено без змін. За змістом положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо, зокрема, касаційну скаргу подано на судове рішення , що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270 грн. Згідно з п. 1 ч. 1 ст.163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у даній справі є стягнення 6 964,80 грн а оскільки зазначена сума є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (2 270,00 грн х 100 = 227 000 грн), то у розумінні ГПК України справа № 910/1807/21 є малозначною. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до вимог підпунктів "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Разом з тим, визначені підпунктами "а"-"г" п. 2 ч.3 ст. 287 ГПК України випадки для відкриття касаційного провадження є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип «правової визначеності». Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність та не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Звертаючись із касаційною скаргою, AT «Укрзалізниця» зазначає, що касаційна скарга подається на підставі, передбачених підпунктами "а" та "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, при цьому, зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції призводить до порушення фундаментальних принципів Правил користування вагонами і контейнерами, Правил видачі вантажів а відтак і правового інституту надання послуг на залізничному транспорті, оскільки забезпечується задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у вантажних перевезеннях, а також ефективне функціонування та розвиток залізничного транспорту. Крім того, станом на 04.11.2021 кількість укладених договорів з замовниками послуг, складала 7 089 та не обмежується у кількості в майбутньому, що свідчить про необхідність формування єдиної правозастосовної практики з вищеозначених питань, оскільки відсутність такої та нівелювання судами встановлених Правилами норм може призвести до значних матеріальних втрат AT «Укрзалізниця» стратегічного підприємства України. Крім того, в обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на п. З ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначаючи, що на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень абз. 2 п. 2 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затв. Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень п. З Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України) затв. Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 Однак саме лише зазначення про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування таких доводів не може бути визнано судом підставою, що підпадає під дію підпунктів "а" та "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Касаційна скарга АТ "Українська залізниця" не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію пп "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких підстав не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" немає. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. Відтак, з урахуванням наведеного та відсутністю аргументів та доводів заявника на підтвердження наявності підстав, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/1807/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/1807/21, то клопотання про поновлення пропущеного строку яке міститься в касаційній скарзі, колегією суддів не розглядається. На підставі викладеного та керуючись ч.5 ст. 12, ст. 234, 235, п. 2 ч. 3 ст. 287, п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/1807/21. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г. Судді Жуков С.В. Банасько О.О.