Постанова 4813 № 507/1054/19

Номер провадження: 22-ц/813/1769/22 Номер справи місцевого суду: 507/1054/19 Головуючий у першій інстанції Гнатюк В. О. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.01.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Поворозко І.Ю., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: позивача ОСОБА_1 , відповідача Одеської обласної прокуратури (до зміни назви прокуратури Одеської області), представника Елісашвілі О.М., від відповідача Державної казначейської служби України не з`явились, переглянувши справу №507/1054/19 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області (після зміни назви Одеська обласна прокуратура), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями прокуратури, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року у складі судді Гнатюка В.О., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись у 2019 році до суду з вищеназваним позовом, вказав, що прокуратурою у відношенні нього 28 березня 2011 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України, 29 березня 2011 року він був затриманий з подальшим перебуванням під вартою до 27 травня 2011 року. Кримінальне провадження №42017160000000542 закрито постановою слідчого прокуратури 11 квітня 2019 року, всього під слідством та судом знаходився з 28 березня 2011 року по 11 квітня 2019 року, тобто протягом восьми років. До моменту затримання та арешту проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом №148 о/с ГУ МВС України в Одеській області від 7 квітня 2011 року був звільнений з посади заступника начальника начальника слідчого відділення Любашівського РВ ГМВС України в Одеській області та з органів внутрішніх справ. Після уточнення позовних вимог позивач ОСОБА_1 остаточно просив стягнути на відшкодування майнової шкоди 1082585,11 грн., з них втрачений заробіток 964768,60 грн., 3% річних 57814,51 грн.; послуги адвоката 50000,00 грн.; витрати на проїзд 10000,00 грн., стягнути на відшкодування моральної шкоди 5000000,00 грн. (т.1 а.с.214-215). Відповідач прокуратура Одеської області позов не визнав. Відповідач Державна казначейська служба України позов не визнав. Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідних рахунків на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 458131,00 грн., у відшкодуванні майнової шкоди відмовлено (т.1 а.с.240-244). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі (т.1 а.с.254-260). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права полягає в наступному. Шкоду завдано незаконними рішеннями, діями прокуратури, розмір відшкодування моральної шкоди визначено судом без урахування перенесених страждань, принижень, негативних переживань. Через незаконні дії прокуратури був звільнений із займаної посади, втратив заробіток та наразі не має стажу для подальшого призначення пенсії тощо. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю (т.1 а.с.245-250). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права полягає в наступному. Державна казначейська служба України є окремою юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, суд безпідставно ототожнив Державну казначейську службу України з Державним бюджетом України та особою, яка завдала шкоду. Судова практика орієнтує на те, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України і зазначення у судових рішеннях відомостей про суб`єкта його виконання не є необхідним, рівно як і залучення Державної казначейської служби України чи її територіального органу до участі у справі, оскільки відповідачем є держава, а не казначейська служба. Відповідно до пункту 3 розділу П «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 1 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому, розмір відшкодування моральної шкоди має розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2020 рік встановлено з 1 липня у розмірі 2118,00 грн. Обов`язок доказування наявності шкоди та обґрунтування її розміру покладено на позивача. Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями посадових осіб прокуратури Одеської області та моральною шкодою, а також її настання, то існують підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. В апеляційних скаргах не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без задоволення апеляційної скарги Казначейства з огляду на наступне. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, передбачено статтею 1176 ЦК України, відповідно до положень якого шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч.1 ст.1176 ЦК): Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК України). Відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон №266/94-ВР) відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (п.1 ч.1 ст.1 Закону); завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч.2 ст.1 Закону). Випадки, у яких виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом №266/94-ВР, визначено у статті 2 Закону, згідно пункту 2 частини 1 даної статті право на відшкодування шкоди виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримати. Стаття 3 Закону №266/94-ВР визначає, що у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (п.1 ч.1 ст.3 Закону); моральна шкода (п.5 ч.1 ст.3 Закону). Відповідно до статті 4 Закону №266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету; розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, зокрема, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади). Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч.5 ст.4 Закону). Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психологічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.6 ст.4 Закону). Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року №6/5/3/41, розмір сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного, зокрема, за час відсторонення від роботи (посади) (п.8 Положення); середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється, зокрема, для робітників і службовців у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 5 травня 1995 року №348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100» (п.п.1 п.9 Положення); розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством; відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом; відшкодування провадиться за рахунок коштів державного бюджету (п.17). ОСОБА_1 був затриманий 29 березня 2011 року та перебував під вартою до 27 травня 2011 року, міру запобіжного заходу підписку про невиїзд обрано 27 травня 2011 року, постанова про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення винесена 11 квітня 2019 року. ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 28 березня 2011 року по 11 квітня 2019 року 8 років 12 днів, з них під вартою майже 2 місяці. Законом «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ мінімальна заробітна плата на період з 1 січня 2019 року по 31 серпня 2019 року встановлена у розмірі 4723,00 грн. Виходячи з мінімального розміру заробітної плати 4723,00 грн. на момент розгляду справи судом першої інстанції та часу перебування під слідством та судом 8 років 12 днів, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 458131,00 грн. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен день перебування під слідством та судом, цей розмір є гарантованим мінімумом. ОСОБА_1 розмір відшкодування моральної шкоди визначив рівним 5000000,00 грн., судом стягнуто на відшкодування моральної шкоди 458131,00 грн., що є гарантованим мінімумом, підстав для перегляду судом апеляційної інстанції розміру відшкодування моральної шкоди в частину його збільшення не вбачається. Апеляційна скарга Казначейства в частині визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди безпідставна, приймаються лише доводи в тій частині, що Державна казначейська служба України є окремою юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями та не відповідає за зобов`язаннями держави. Отже, до стягнення на відшкодування моральної шкоди залишається визначений судом першої інстанції розмір відшкодування 458131,00 грн., шкода підлягає відшкодуванню державою за рахунок коштів Державного бюджету України. ОСОБА_1 був затриманий 29 березня 2011 року з подальшим перебуванням під вартою до 27 травня 2011 року. Наказом №148 від 7 квітня 2011 року Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ОСОБА_1 звільнено з 11 квітня 2011 року з посади заступника начальника начальника слідчого відділення Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області та з органів внутрішніх справ. Згідно довідки Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 , який займав посаду заступника начальника, мав нараховану у лютому 2011 року заробітну плату в розмірі 4282,77 грн., у березні 2011 року заробітну плату в розмірі 4282,77 грн. Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування втраченого заробітку становить: 4282,77 грн. + 4282,77 грн. = 8565,54 грн. : 59 = 145,178 грн. Втрачений заробіток за 47 днів (з 11 квітня 2011 року по 27 травня 2011 року) становить: 145,178 грн. х 47 днів = 6822,99 грн. Доводи апеляційної скарги Казначейства щодо розрахунку розміру моральної шкоди із прожиткового мінімуму для працездатних осіб не приймаються. Щодо інших складових майнової шкоди, то доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 таких не містять. Судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст.367, 368, п.п.1,2 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями прокуратури, залишити без змін. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України про відшкодування втраченого заробітку скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України про відшкодування втраченого заробітку задовольнити частково. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) втрачений заробіток за період з 11 квітня 2011 року по 27 травня 2011 року включно в сумі 6822 грн. 99 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 березня 2022 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Г.Я.Колесніков Є.С.Сєвєрова