Постанова 4875 № 922/2475/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/2475/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддяЗубченко І.В. (доповідач) суддіРадіонова О.О., Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Романенко С.А. за участю представників: від позивача:Левченко В.В., ордер серія АР №1066136 від 19.10.2021р., свідоцтво ЗП 002383 від 22.10.2019р. від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м.Київ (вх.№3249 Х/3 від 27.10.2021р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене22.09.2021р. (повний текст складено та підписано 29.09.2021р. у м.Харкові) у справі№922/2475/21 (суддя Присяжнюк О.О.) за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг", с.Старовірівка Харківської області простягнення коштів В С Т А Н О В И В: Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд", м.Київ, позивач, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг", с.Старовірівка Харківської області, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків у розмірі 10.422.068,00грн., суму штрафу у розмірі 1.701.516,66грн. та суму пені у розмірі 626.756,49грн. Органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою: Сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де: А - кількість днів прострочки, починаючи з 29.05.2021р.; Б - вартість товару, поставку якого прострочено, а саме 8.507.583,32грн. (без ПДВ); В облікова ставка НБУ (%)*2; Г - кількість днів у році за період: з 29.05.2021р. і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 31.10.2020р.), і стягнути отриману суму пені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд». Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №60428236 від 18.08.2020р. у частині здійснення поставки товару - соняшника урожаю 2020р. у кількості 934,70 метричних тон. Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2021р. (повний текст складено та підписано 29.09.2021р.) у справі №922/2475/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено. В основу рішення покладено висновки суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків через відсутність причинного зв`язку між неправомірною поведінкою останнього та витратами позивача. Відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені та штрафу) пов`язана з наявністю обставин, які виключають вину відповідача. Не погодившись із зазначеним рішенням, Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2021р. у справі №922/2475/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На переконання скаржника, рішення місцевого господарського суду не містить мотивації неврахування аргументів позивача, як і не містить повного обсягу обставин, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору по суті. Скаржник у якості підстав для скасування рішення місцевого господарського суду називає наступні: - в оскаржуваному рішенні містяться суперечливі висновки щодо вини відповідача при порушенні господарського зобов`язання. Так, під час розгляду вимоги про стягнення збитків вина відповідача не спростована, тобто презюмується, а під час розгляду вимоги про стягнення неустойки суд визнав відповідача невинуватим; - висновки суду щодо відсутності причинного зв`язку не ґрунтуються на нормах права та суперечать загальноприйнятим правилам формальної логіки. Усупереч висновкам місцевого господарського суду, укладення договорів поставки на заміщення є обставиною, котра виникла внаслідок часткового невиконання договору поставки відповідачем, та яка не може виникати автоматично та невідворотно. Здійснення позивачем статутної господарської діяльності (зокрема, закупівля соняшника) не виключає можливості заміщення непоставленого недобросовісним контрагентом соняшника на соняшник іншого постачальника; - неприпустимим є висновок суду про необхідність доведення виникнення в позивача саме «критичної» потреби в заміщенні непоставленого відповідачем товару та про необхідність доведення позивачем мотивів, з яких йому потрібен товар за невиконаним договором; - ціни на товар за договорами заміщення є вищими за ціну, за якою соняшник мав поставити відповідач, проте вони були ринковими; - зазначаючи про те, що договори на заміщення товару укладені більше ніж через п`ять місяців від кінцевої дати поставки товару відповідачем, суд не враховує здійснені позивачем заходи з урегулювання порушень за договором та час, необхідний для пошуку контрагента; - воля сторін договору на закріплення відповідних умов про те, що цей договір укладається з метою заміщення, не може ігноруватись судом. Більш того, висновки суду щодо додаткових угод до договорів заміщення зроблені на підставі припущень, а не наявних у справі доказів. Поняття «зайвої конструкції» не відповідає умовам законодавства та фактично в ньому відсутнє; - усупереч висновкам суду першої інстанції, позивачем надані докази виконання зобов`язань за договорами заміщення, у зв`язку із чим відповідач мав об`єктивну можливість перевірити дійсність виконання зобов`язань його сторонами та висловити заперечення; - місцевий господарський суд не звернув уваги на умови п.п.10.1, 10.5 договору. Так, відповідач не надав відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України, а тому посилання суду на доведеність несприятливих погодних умов є надуманими. Надані відповідачем документи, на підставі яких суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача, містять виключно загальну інформацію та не можуть свідчити про форс-мажорні обставини за конкретним договором; - в обґрунтування рішення щодо звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання судом не застосовано ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), яка підлягала застосуванню; - купівля відповідачем насіння соняшнику різних сортів та добрив, надання відповідачем накладних до цих договорів та доповідних записок агронома про стан посівів не свідчить про вжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання зобов`язання, а свідчить лише про підготовку відповідача до посівної; - фактично через тиждень після укладення договору поставки з позивачем відповідачу могло бути відомо про труднощі у виконанні такого договору, така інформація була у володінні відповідача ще до початку строку поставки і до закінчення такого строку, але відповідні докази були надані відповідачем лише під час розгляду справи в суді разом із відзивом; - лист відповідача від 16.10.2020р. свідчить, що відповідач повідомив позивача про неможливість поставки лише через два місяці після того, як йому стало відомо про такий ризик, при чому повідомлення не було підкріплене жодним доказом; - під час періоду поставки товару за договором з позивачем відповідач уклав договори на поставку товару з іншими контрагентами та виконав їх у повному обсязі, що свідчить про недобросовісність відповідача у взаємовідносинах з позивачем. Для розгляду вищевказаної апеляційної скарги згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2021р. (повний текст складено та підписано 29.09.2021р.) у справі №922/2475/21, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" у строк до 16.11.2021р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу (з урахуванням ухвали суду від 03.11.2021р. про виправлення описки). Через канцелярію суду апеляційної інстанції 16.11.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документу; у межах визначеного судом строку) від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно резолютивної частини якого заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін. За коротким змістом відзиву відповідач зауважує на наступному: - під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем, усупереч твердженням апелянта, заперечувалася відповідність заявлених до стягнення сум поняттю збитків; - висновки суду першої інстанції щодо відсутності причинного зв`язку, як одного із елементів складу правопорушення, які критично оцінює апелянт, зроблені за внутрішнім переконанням суду та на підставі наявних у матеріалах справи доказів; - місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо не доведення позивачем належними та допустимими доказами наявності прямого, безпосереднього зв`язку із нібито понесеними позивачем витратами щодо придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Трейд» та частковим невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором; - під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач вказував, що позивачем не було надано доказів реального, фактичного здійснення поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті Трейд» за договорами поставки. Ухиляння позивача від самостійного надання доказів реальності поставки за договорами заміщення навіть після надання відповідачем відзиву на позовну заяву, що містить заперечення щодо реальності таких договорів, додатково свідчить про штучність заявлених позивних вимог про стягнення збитків; - господарським судом Харківської області встановлено не наявність форс-мажору як такого, а наявність обставин, що виключають вину особи, яка порушила зобов`язання (свідчать про отримання відповідачем нижчої, аніж прогнозована ним, урожайності соняшника 2020р.), як одного із складових елементів цивільного правопорушення; - хибним є твердження апелянта про незастосування судом ст.617 ЦК України, оскільки судом до спірних правовідносин застосовано, зокрема, норми ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України; - не відповідають дійсності твердження позивача про те, що суд під заходами, які вживалися відповідачем для виконання зобов`язання, визнав необхідні зусилля на вирощення обумовленої продукції. Так, судом встановлено, що відповідачем вживалися заходи щодо виконання зобов`язання у частині, фіксування та встановлення факту наявності обставин, що виключають його вину, а також заходи щодо повідомлення позивача про такі обставини; - фактично лише під час збирання врожаю соняшника відповідачу стало достеменно відомо, що погодні умови періоду квітня-серпня 2020р. на території Красноградського району Харківської області призвели до формування врожаю соняшника в обсягах, менших ніж середньо статистичні, про що повідомлено позивача; - обставини укладання та виконання договорів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" з іншим контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «ОптімусагроТрейд» не стосуються предмету спору. Докази, на які посилається апелянт, не були ним надані разом із заявами по суті справи. Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.11.2021р. призначив справу №922/2475/21 до розгляду на 08.12.2021р. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.11.2021р. задоволено отримане на електронну адресу суду клопотання (з накладенням кваліфікованого електронного підпису) Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення «EasyCon». У судовому засіданні 08.12.2021р., проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Керуючись приписами ч.2 ст.216 ГПК України, з метою повного та всебічного дослідження матеріалів справи в їх сукупності, судова колегія Східного апеляційного господарського суду оголосила перерву в судовому засіданні до 20.12.2021р. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021р. задоволено отримане на електронну адресу суду клопотання (з накладенням кваліфікованого електронного підпису) Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення «EasyCon». У судовому засіданні 20.12.2021р., проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача просив рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2021р. у справі №922/2475/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд завчасно не повідомив. Однак, враховуючи належне та своєчасне повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, визнання їх явки у судове засідання необов`язковою, приймаючи до уваги викладення позиції відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні 08.12.2021р., беручи до уваги достатність наявних матеріалів справи та тривалість строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" за наявними матеріалами у справі. Суд апеляційної інстанції відповідно до ст.269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу, складено протокол. У судовому засіданні 20.12.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 08.12.2021р. та представника позивача у судовому засіданні 20.12.2021р., перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.08.2020р. між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» (далі - продавець) укладено договір поставки №60428236 (далі - договір), за умовами п.п.1.1, 1.3 якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар - соняшник урожаю 2020р. у кількості 3.000 метричних тон з опціоном +3,0/-3,0 % за вибором продавця. Відповідно до п.5.2 договору продавець зобов`язується поставити весь об`єм товару за реквізитами поставки, вказаними в п.5.1, у строк з 01.09.2020р. до 30.11.2020р., обидві дати включно. Господарським судом Харківської області встановлено та сторонами не заперечується, що обсяг поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» товару становить 2065,3 метричних тон (у встановлені договором строки). Відповідач листом №16/10-2 від 16.10.2020р., до настання кінцевого строку поставки (30.11.2020р.) повідомив позивача про неможливість поставки товару по договору у зв`язку із погодними умовами у регіоні та недоотриманням підприємством врожаю на 30% від прогнозованих обсягів. Листом №10-508 від 24.02.2021р. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» повідомило продавця (відповідача) про право застосування передбачених договором заходів відповідальності нарахування пені та штрафу у разі невиконання зобов`язань за договором, а також попередило про вимушене укладення договорів поставки із іншими продавцями на заміщення недопоставленого товару та понесення у зв`язку із цим збитків (за рахунок різниці у ціні), які також будуть пред`явлені до стягнення з продавця. За змістом позовної заяви Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» посилається на те, що протягом квітня 2021р., з метою відновлення свого порушеного права на отримання товару та задоволення свого майнового (господарського) інтересу, покупець (позивач) уклав ряд договорів поставки на заміщення недопоставленого продавцем (відповідачем) за договором товару (934,70 метричних тон), зокрема договори поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті Трейд» №60473939 від 06.04.2021р. та №60473661 від 02.04.2021р. на загальну суму 18.985.721,43грн. (без ПДВ). Згідно тверджень позивача, закупка товару у інших контрагентів здійснена за ринковими цінами на момент укладення договорів заміщення. З метою підтвердження того, що договори поставки з іншими постачальниками укладені Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» виключно з метою добросовісного заміщення недопоставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» товару та подальшого виконання взятих на себе зобов`язань, позивач долучив до матеріалів справи довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроконсалт-Девелопмент» щодо ринкових цін, які існували на ринку зернових, №07/6/21 від 02.02.2021р. та №34/6/21 від 26.04.2021р. Внаслідок того, що ціна на соняшник урожаю 2020р. зросла у порівнянні з ціною, яка передбачена у договорі з відповідачем, позивач стверджує, що зазнав збитків на суму 10.422.068,00грн. (додаткові витрати на закупівлю недопоставленого товару), докуповуючи об`єм товару за договором, який не поставив продавець (відповідач). Розмір завданих збитків позивач обраховує виходячи з того, що вартість однієї метричної тони товару за договором з відповідачем складає 9.101,94грн. без ПДВ за одну метричну тону (п.4.1 договору). Об`єм товару в кількості 934,70 метричних тон згідно умов договору обійшовся б позивачу у 8.507.583,32грн. Різниця між ціною товару за контрактами заміщення, яку сплатив позивач (18.929.651,32грн.), та ціною товару за умовами договору з відповідачем (8.507.583,32грн.) становить 10.422.068,00грн. без ПДВ. Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд», разом з іншим, заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» штрафу та пені на підставі пункту 7.3.1 договору, яким передбачено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п.5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка). Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне. У контексті приписів ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч.1 ст.224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч.1 ст.623 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу лише за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою і заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №920/715/17 та від 14.04.2020р. у справі №925/1196/18. Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. З аналізу положень ст.1166 ЦК України вбачається, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора; вина боржника. Господарським судом Харківської області встановлено відсутність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача (недопоставка товару) та витратами позивача (які заявлені до стягнення у вигляді збитків). Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що витрати за договорами заміщення знаходяться у причинному зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки, враховуючи наступне. Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. З наведених норм убачається, що між порушенням зобов`язання у вигляді прострочення поставки товару та шкодою кредитора має існувати прямий і безпосередній причинний зв`язок. Постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, які прямо викликані його (постачальника) бездіяльністю в частині передачі товару. Тобто, витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв`язку з порушенням боржника. З огляду на зазначене, позивач повинен надати докази того, що: укладення ним договорів заміщення об`єктивно є прямим та невідворотнім наслідком не поставки відповідачем товару за договором; цей наслідок суб`єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин. Проте, як вірно зазначено господарським судом Харківської області, зазначені факти Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» не доведені. Так, укладення позивачем договорів поставки на заміщення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті Трейд» не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті часткового невиконання відповідачем договору поставки №60428236 від 18.08.2020р. Укладення таких договорів на заміщення та визначення їх істотних умов здійснювалося позивачем на його власний розсуд, у своїх комерційних інтересах і повністю залежало від волі позивача. Об`єктивна необхідність укладення таких договорів, саме як наслідок часткового невиконання відповідачем обов`язків з поставки товару, не підтверджена належними та допустимими доказами у контексті норм чинного ГПК України. Зазначений висновок можна зробити на підставі наступного. Закупівля соняшника з метою його подальшої переробки та перепродажу входить до звичайного комплексу господарських операцій Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд», здійснюється останнім у різних постачальників на постійній основі. При цьому договори на заміщення товару укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті Трейд» більше ніж через 5 місяців від граничної дати поставки товару, визначеної у п.5.2 договору №60428236 від 18.08.2020р. В обґрунтування апеляційної скарги позивач наголошує на тому, що тривалість укладення договорів на заміщення стала наслідком здійснених позивачем заходів з урегулювання порушень за договором та необхідності часу для пошуку контрагента. Однак у відсутність належних доказів обґрунтованості значної тривалості пошуку контрагентів наведене викликає сумніви в твердженнях апелянта щодо необхідності негайного заміщення товару та щодо наявності дійсного причинного зв`язку. Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбачених договорами на заміщення (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо), як і не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби у врожаї соняшника 2020р. (у разі її наявності) могло б потягнути за собою негативні для нього наслідки, зокрема застосування штрафних санкцій з боку контрагентів, зупинку ліній виробництва, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, тощо. До того ж позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договорами на заміщення за завищеними цінами (як зазначає сам позивач), має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі. При цьому Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» не долучено до матеріалів справи доказів відсутності у підприємства можливості придбати аналогічний товар за тими ж цінами, що були узгоджені в договорі поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг». В обґрунтування апеляційної скарги позивач визнає, що ціни на товар за договорами заміщення є вищими за ціну, за якою соняшник мав поставити відповідач, проте зазначає, що такі ціни були ринковими. Однак судова колегія звертає увагу, що позивачем не доведено неможливості придбати такий товар раніше до підвищення на нього цін. Отже, ризик економічної неефективності чи збитковості договорів заміщення згідно зі статтею 42 ГК України лежить на позивачеві, правові підстави для перекладення такого ризику на відповідача відсутні. Щодо посилань позивача на додаткові угоди, якими договори на заміщення, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті Трейд», були доповнені застереженнями про існування причинного зв`язку між цими договорами та договором, укладеним з відповідачем, судова колегія зауважує наступне. Укладення додаткових угод до договорів на заміщення із посиланням на причину укладання договорів саме по собі не свідчить про достовірне існування причинного зв`язку, а лише відображає волю сторін договору на закріплення погоджених умов договору. Крім того додаткові угоди були підписані в один день із договорами і не свідчать про намір сторін врегулювати реальні права та обов`язки сторін. Між тим, відповідно до положень ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На переконання суду апеляційної інстанції, зазначені обставини разом з іншими обставинами справи дійсно вказують лише на штучний характер додаткових угод. Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Харківської області про відсутність причинного зв`язку між такою, що мала місце, на думку позивача, неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача. Зазначене свідчить про правомірність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» 10.422.068,00грн. збитків. Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне. Частиною 1 ст.509 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У контексті приписів ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України). Частиною 1 статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України). Частиною 4 ст.231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). За умовами п.7.3.1 договору за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п.5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка). Матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» зобов`язань за договором №60428236 від 18.08.2020р., а саме недопоставки товару, що у контексті вищенаведених норм чинного законодавства є підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення неустойки. Разом з тим, відмова місцевого господарського суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» пені та штрафу мотивована відсутністю вини відповідача, оскільки часткове невиконання відповідачем зобов`язання з поставки соняшника врожаю 2020р. стало результатом несприятливих погодних умов, що унеможливило вироблення (вирощення) врожаю соняшника 2020р. у необхідних обсягах особисто продавцем як сільськогосподарським підприємством-виробником. При цьому судом першої інстанції враховано, що відповідачем вживалися заходи щодо виконання зобов`язання у частині, фіксування та встановлення факту наявності обставин, що виключають його вину, а також заходи щодо повідомлення позивача про такі обставини. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України, на які посилається місцевий господарський суд, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Пунктом 10.1 договору передбачено, що жодна із сторін не нестиме відповідальності перед іншою стороною чи вважатися такою, що порушила цей договір у зв`язку із будь-якою затримкою у виконанні чи у зв`язку з невиконанням будь-якого свого зобов`язання за цим договором, якщо така затримка чи невиконання були спричинені перешкодою, яка знаходиться поза розумним контролем сторони, включаючи, але не виключно наступні події форс-мажору: а) повна чи часткова заборона експорту чи прийняття виконавчим чи законодавчим органом іншого нормативного акту, який впливає на виконання цього договору, чи (б) блокада, чи (в) терористичний акт, війна або дії подібні до воєнних або загроза війни, чи (г) заворушення, (д) страйк, локаут чи дії профспілок, чи (е) бунт чи громадянські заворушення, чи (є) поломка обладнання , чи (ж) льодова компанія, чи (з) стихійні лиха, чи (и) непереборні перешкоди для здійснення транспортування, чи (і) епідемії, пандемії чи (ї) пожежа, повінь, чи (й) будь-які інші події, які підпадають під визначення поняття «форс-мажор». У випадку неможливості виконання зобов`язань за цим договором частково чи іншим чином у зв`язку з подією форс-мажору, виконання цього договору повинне бути призупинене на період дії форс-мажору, за умови, що сторона, на чиє виконання впливає подія форс-мажору, надала іншій стороні повідомлення протягом 7-и календарних днів після настання такого форс-мажору та повідомила про характер та масштаби впливу такої події. У разі, якщо подія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна сторона матиме право відмовитися від невиконаної частини договору шляхом надання іншій стороні повідомлення не пізніше ніж на кінець першого робочого дня, який настане після спливу 30-и денного періоду (п.10.3 договору). З аналізу названих умов договору вбачається, що пунктом 10.1 договору встановлено підстави звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов`язання в результаті форс-мажорних обставин, а пунктом 10.3 договору визначено порядок призупинення виконання зобов`язання на період дії форс-мажору. При цьому відповідно до п.10.5 договору достатнім доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності. Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1). Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2). За висновками місцевого господарського суду, наявність обставин, що виключають вину відповідача, та свідчать про отримання відповідачем нижчої, аніж прогнозована ним, урожайності соняшника 2020р., підтверджується наступними документами: - довідкою Харківського регіонального центру з гідрометеорології №9920-04.3/585 від 29.07.2021р., наданої на запит Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» про надання інформації про агрометумови, які склалися в період 1 квітня - 31 серпня 2020р. на території Красноградського району Харківської області; - звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020р. за формою №29-сг з квитанцією про його прийняття; - звітом про збирання урожаю сільськогосподарських культур на 01.10.2020р. за формою №37-сг; - звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2019р. за формою №29-сг з квитанцією про його прийняття; - звітом про збирання урожаю сільськогосподарських культур на 01.10.2019р. за формою №37-сг з квитанцією про його прийняття; - доповідною запискою агронома від 21.08.2020р., якою повідомлено про виявлення можливості утворення недорозвинених кошиків з напівпустим та пустим насінням; - актом обстеження посівів соняшнику на земельних ділянках від 28.08.2020р., наказом про створення спеціальної комісії для обстеження посівів соняшнику від 21.08.2020р. та наказів про прийняття на роботу працівників. Однак, за висновками судової колегії, враховуючи викладені вище норми законодавства та узгоджені сторонами умови договору щодо підстав звільнення сторони від відповідальності за невиконання умов договору та доказів існування таких підстав, за відсутності у матеріалах справи сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є висновки господарського суду Харківської області про наявність обставин, які виключають вину відповідача і, як наслідок, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за порушення договірних зобов`язань. Наявність обставин докладання відповідачем зусиль, спрямованих на вирощення обумовленої договором продукції, та вчинення відповідачем дій щодо повідомлення позивача про неможливість поставити товар у зв`язку із погодними умовами та недоотриманням підприємством врожаю на 30% від прогнозованих обсягів, про що зазначає місцевий господарський суд, зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовує. Враховуючи доведеність матеріалами справи факту недопоставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» товару за договором №60428236 від 18.08.2020р., встановленню підлягає вартість недопоставленого товару, на підставі якої обраховується розмір штрафних санкцій. За умовами п.4.1 договору базова ціна товару без ПДВ складає 9.101,94грн. за одну метричну тону. Відповідно до п.3.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» зобов`язалося поставити 3.000 метричних тон з опціоном +3,0/-3,0% за вибором продавця. Таким чином, за висновками судової колегії, постачальник (відповідач) на власний розсуд міг поставити покупцю (позивачу) не 3.000, а 2.910 метричних тон товару. Як убачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, кількість поставленого відповідачем товару становить 2.065,3 метричних тон. За таких обставин обсяг недопоставленого товару становить 844,7 метричних тон, а не 934,7 метричних тон, як зазначає позивач. Отже, оскільки вартість 844,70 метричних тон товару складає 7.688.408,72грн., саме названа сама (7.688.408,72грн.) має бути базою для розрахунку розміру пені та штрафу (а не визначена позивачем сума 8.507.583,32грн.). Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу та пені, з урахуванням викладених вище висновків, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що належний до стягнення з відповідача на користь позивача розмір пені за період з 31.10.2020р. по 28.05.2021р. (з урахуванням періоду, визначеного позивачем у тексті позовної заяви при здійсненні розрахунку) на загальну вартість непоставленого товару в розмірі 7.688.408,72грн. становить 566.262,61грн., розмір штрафу 1.537.681,74грн. Крім того, відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу. З формулювання вказаної статті вбачається, що можливість нарахування пені до моменту виконання рішення суду передбачена не для рішення суду про стягнення саме пені, а для рішення суду про стягнення боргу, на який нараховується пеня. У свою чергу, у розглядуваній справі у відповідача відсутній перед позивачем борг, на який нараховується пеня. Визначена пунктом 7.3.1 договору пеня є штрафною санкцією за порушення негрошового зобов`язання, а саме за непоставку (недопоставку) товару у визначений договором строк. З огляду на викладене Східний апеляційний господарський суд зазначає про відсутність підстав для нарахування відповідачу пені із застосуванням положень ч.10 ст.238 ГПК України. Отже, з огляду на викладені вище висновки суду, приймаючи до уваги ухвалення оскаржуваного судового рішення за наслідками неповного з`ясування обставин справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, та при неправильному застосуванні норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" та скасування рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2021р. (повний текст складено та підписано 29.09.2021р.) у справі №922/2475/21 у частині відмови у стягненні пені в сумі 566.262,61грн. та штрафу в сумі 1.537.681,74грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м.Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2021р. (повний текст складено та підписано 29.09.2021р.) у справі №922/2475/21 задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2021р. (повний текст складено та підписано 29.09.2021р.) у справі №922/2475/21 скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 566.262,61грн. та штрафу в сумі 1.537.681,74грн. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" (Україна, 63254, Харківська обл., Нововодолазький р-н, с.Старовірівка, вул.Вишнева, буд.95; код ЄДРПОУ 39365736) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) пеню в розмірі 566.262,61грн. та штраф у розмірі 1.537.681,74грн. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2021р. (повний текст складено та підписано 29.09.2021р.) у справі №922/2475/21 залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" (Україна, 63254, Харківська обл., Нововодолазький р-н, с.Старовірівка, вул.Вишнева, буд.95; код ЄДРПОУ 39365736) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 31.559,17грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 47.338,75грн. Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. У судовому засіданні 20.12.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2021р. Головуючий суддя І.В. Зубченко Суддя О.О. Радіонова Суддя Л.Ф. Чернота