Постанова 4876 № 904/5627/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.12.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5627/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Подобєда І.М. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2021р. (суддя Бондарєв Е.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 28.08.2021р.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Ященко Андрія Миколайовича, м. Кобеляки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро", м. Дніпро про стягнення 118 020,00 грн. заборгованості за отримані послуги, 8 862,82 грн. пені, 11 943,62 грн. інфляційних втрат та 4 402,00 грн. 3% річних ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Фізична особа-підприємець Ященко Андрій Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 02.06.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" заборгованості на загальну суму 143 228,44 грн., з яких: 118 020,00 грн. заборгованість за отримані послуги; 8 862,82 грн. пеня за загальний період з 26.02.2020р. по 26.08.2020р.; 11 943,62 грн. інфляційні втрати за загальний період з березня 2020 р. по квітень 2021 р.; 4 402,00 грн. 3% річних за загальний період з 26.02.2020р. по 11.03.2020р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2021р. позовні вимоги задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" на користь Фізичної особи-підприємця Ященко Андрія Миколайовича 118 020,00 грн. заборгованості за отримані послуги, 8 862,82 грн. пені, 11 943,62 грн. інфляційних втрат та 4 402,00 грн. 3% річних, 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, наслідком чого є скасування останнього відповідно до положень ст. 277 ГПК України. Зокрема, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції невірно надав правову оцінку обставинам справи, неповністю та неналежним чином дослідив докази, не встановив обставин, що мають істотне значення для справи, оскільки позивачем не надано до позовної заяви Протоколу засновника юридичної особи як Замовника, щодо укладання відповідного Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВПАТ-006-ДА від 18.09.2019 р.. Скаржник зауважує на тому, що судом першої інстанції не встановлено, чи були надані повноваження директору Товариства на укладення вищевказаного договору, чи було погоджено укладення відповідного Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВПАТ-006-ДА від 18.09.2019р. учасниками товариства та чи є дійсною довіреність від нерезидента (не скасована) та чи не була визнана недійсною в судовому порядку та скасована на момент укладання вищезазначеного договору.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законними та обгрунтованими, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог. Позивач зазначає на тому, що доказів на підтвердження такої обставини як відсутність у керівника товариства достатніх повноважень на вчинення правочину скаржник не надав ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні до апеляційного суду.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Подобєд І.М.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2021р. у справі № 904/5627/21 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 405грн. 00 коп.. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, в порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Після усунення недоліків, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи Між Фізичною особою-підприємцем Ященко Андрієм Миколайовичем (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (далі замовник, відповідач) 18.09.2019р. укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №ВПАТ-006-ДА (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору, перевізник зобов`язується протягом усього строку дії цього договору, за завданням замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірений йому замовником вантаж, автомобільним транспортом до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу замовника, а замовник зобов`язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги. Пунктом 4.1 договору визначено, що надання послуг за цим договором фіксується двостороннім актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін, повинен містити наступну інформацію: найменування замовника; найменування вантажу; дата і маршрут(и)/відстань перевезення; марка автомобіля, державний реєстраційний номер автомобіля і причепу; номер товарно транспортної накладної; вартість перевезення. Згідно з п. 4.2 договору, загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (послуг). Пунктом 4.5 договору передбачено, що надані послуги з перевезення підтверджуються товарно транспортною накладною, актом виконаних робіт (послуг) і документами, що підтверджують передавання вантажу вантажоодержувачу з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу згідно чинного законодавства України. Згідно з п. 4.6 договору, замовник оплачує послуги з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку фактури протягом 7 банківських днів з момент передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно пункту 4.5 цього договору і з урахуванням п.п. 5.3, 5.4.1 цього договору. Пунктом 4.7 договору визначено, що підставою для виставлення рахунку - фактури є дані підписаного сторонами акту виконаних робіт (послуг), відмітки замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладення на перевізника матеріальної відповідальності. За приписами п. 5.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків, передбачених п.п. 4.9, 4.10 та розділом 6 цього договору, замовник зобов`язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пені від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Відповідно до п. 9.1 договору, договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020р.. Якщо за місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про його закінчення, договір вважається продовженим ще на один календарний рік без зміни його умов. На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 118 020,00 грн., що підтверджується актами про прийняття передачу виконання робіт: №13 від 16.02.2020 р., на суму 64 570,00 грн.; №14 від 28.02.2020 р., на суму 47 590,00 грн.; №16 від 01.03.2020 р., на суму 5 860,00 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них. Також позивачем надані товарно-транспортні накладні до кожного акту про прийняття передачу виконання робіт. Вказані товарно-транспортні накладні містять відмітки, які підтверджують здійснення позивачем відповідних перевезень. Свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг, відповідач не виконав. На підставі п. 5.5 договору, позивач нарахував відповідачу пеню, у розмірі 8 862,82 грн., за загальний період з 26.02.2020р. по 26.08.2020р.. Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 4 402,00 грн., за загальний період 26.02.2020р. по 11.03.2020р., а також інфляційні втрати у розмірі 11 943,62 грн. за період березень 2020р.- квітень 2021р., відповідно до ст. 625 ЦК України. Позивач зазначає, що Відповідачем вказану суму не оплачено, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення з позовом до суду. За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Фізичною особою-підприємцем Ященко Андрієм Миколайовичем (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (замовник, відповідач) 18.09.2019р. укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №ВПАТ-006-ДА, відповідно до умов п. 1.1 якого, перевізник зобов`язується протягом усього строку дії цього договору, за завданням замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірений йому замовником вантаж, автомобільним транспортом до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу замовника, а замовник зобов`язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги. З боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" договір на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом №ВПАТ-006-ДА від 18.09.2019р. підписаний директором товариства Гулецьким Д.В. та скріплений печаткою товариства. Пунктом 4.1 договору визначено, що надання послуг за цим договором фіксується двостороннім актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін, повинен містити наступну інформацію: найменування замовника; найменування вантажу; дата і маршрут(и)/відстань перевезення; марка автомобіля, державний реєстраційний номер автомобіля і причепу; номер товарно транспортної накладної; вартість перевезення. Згідно з п. 4.2 договору, загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (послуг). Пунктом 4.5 договору передбачено, що надані послуги з перевезення підтверджуються товарно транспортною накладною, актом виконаних робіт (послуг) і документами, що підтверджують передавання вантажу вантажоодержувачу з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу згідно чинного законодавства України. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 118 020,00 грн., що підтверджується актами про прийняття передачу виконання робіт: №13 від 16.02.2020р., на суму 64 570,00 грн.; №14 від 28.02.2020 р., на суму 47 590,00 грн.; №16 від 01.03.2020р., на суму 5 860,00 грн., які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них. Також позивачем надані товарно-транспортні накладні до кожного акту про прийняття передачу виконання робіт. Вказані товарно-транспортні накладні містять відмітки, які підтверджують здійснення позивачем відповідних перевезень. Згідно з п. 4.6 договору, замовник оплачує послуги з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 банківських днів з момент передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно п. 4.5 цього договору і з урахуванням п.п. 5.3, 5.4.1 цього договору. Пунктом 4.7 договору визначено, що підставою для виставлення рахунку - фактури є дані підписаного сторонами акту виконаних робіт (послуг), відмітки замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладення на перевізника матеріальної відповідальності. Свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг, відповідач не виконав. За приписами п. 5.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків, передбачених п.п. 4.9, 4.10 та розділом 6 цього договору, замовник зобов`язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пені від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. На підставі п. 5.5 договору, позивач нарахував відповідачу пеню, у розмірі 8 862,82 грн., за загальний період з 26.02.2020р. по 26.08.2020р.. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 11 943,62 грн. інфляційних втрат, за загальний період з березня 2020 р. по квітень 2021 р., та 4 402,00 грн. 3% річних, за загальний період з 26.02.2020 р. по 11.03.2020р.. Враховуючи нездійснення Відповідачем оплати вартості наданих послуг та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату наданих послуг за Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №ВПАТ-006-ДА від 18.09.2019 р., Фізична особа-підприємець Ященко Андрій Миколайович звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро", про стягнення означених сум. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують надання послуг за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №ВПАТ-006-ДА від 18.09.2019р., а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо його оплати в сумі 118 020,00 грн.. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Договір №ВПАТ-006-ДА від 18.09.2019р. за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості наданих послуг та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленої в договорі про надання послуг. Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Згідно з приписами ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Згідно зі ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. У встановлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав. Доказів оплати вартості наданих послуг, станом на дату звернення з позовом, відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував. Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати наданих послуг за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на нарахування у відповідності до п. 5.5. Договору пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно, які є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц ( провадження № 14-241цс19 ) та № 646/14523/15-ц ( провадження № 14-591цс18 ), від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18 ( провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 ( провадження № 12-79гс19). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вимоги Позивача, про стягнення заборгованості за надані послуги та штрафні санкції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Основними доводами Скаржника є те, що він вважає, що під час судового розгляду справи судом не встановлено повноваження директора ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» на укладання Договору. Колегія суддів відхиляє такі доводи, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 92 ГК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідно до ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Відповідно до публічно доступної інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одноособовим керівником ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» є Гулецький Дмитро Валентинович, який може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Таким чином, у даному випадку Гулецький Дмитро Валентинович, як директор ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро», мав повне право підписувати Договір №ВПАТ-006-ДА від 18.09.2019р.. Оскільки інформація про повноваження директора Відповідача є загальнодоступною та міститься в ЄДРПОУ, тому такі аргументи апелянта не є підставою для скасування рішення першої інстанції. Скаржником не надано доказів того, що до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» та наглядової ради товариства належало право підписувати Договір перевезення №ВПАТ-006-ДА від 18.09.2019р.. Також, Скаржник вважає, що судом першої інстанції не встановлено, чи погоджено укладення вказаного Договору учасниками ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро», чи є дійсною довіреність від нерезидента та чи не була визнана недійсною в судовому порядку та скасована на момент укладання Договору. З даних питань випливає, що Скаржник ставить під сумнів дійсність Договору перевезення, однак договір укладений та підписаний відповідними сторонами та є виконаним. Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити на тому, що дані питання не були предметом позову, а тому не входять в коло питань, які мали досліджуватись судом, оскільки суд не має виходити за межі позовних вимог. Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором, а не визнання його недійсним, розірвання, тощо. В свою чергу, Скаржник, стверджуючи, що даний договір підписаний не уповноваженою особою, не надав жодних доказів в підтвердження своїх аргументів. Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування Відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на певні обставини, повинен довести зазначені обставини. Всупереч даній нормі, скаржник не надав доказів для обґрунтування своєї позиції. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, які стосуються позовних вимог про стягнення пені, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2021р. у справі № 904/5627/21 залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В.Чус Суддя І.М. Подобєд