Постанова 4872 № 915/288/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/288/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г. секретар судового засідання Чеголя Є.О. за участю представників сторін: Від ТОВ "Меліоратор-Агро Юг" - адвокат Берназ-Ганева А.В., ордер серії ОД № 489548, дата видачі : 15.09.21; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 (суддя суду першої інстанції - Смородінова О.Г., час і місце оголошення рішення: 17.06.2021 (повний текст складено - 29.06.2021), м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області) по справі № 915/288/21 та на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 (суддя суду першої інстанції - Смородінова О.Г., час і місце оголошення рішення: 14.07.2021 (повний текст складено - 22.07.2021), м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області) по справі № 915/288/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» про: стягнення 4 088 630,75 грн., ВСТАНОВИВ: 05.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 01.03.2021 (вх. № 3431/21) (з додатками), в якій просило суд: - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» (грошову суму у розмірі 3 157 528,58 грн; 3% річних за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2021 року у розмірі 322 939,79 грн; втрати від інфляції за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2021 року у розмірі 608 162,38 грн; - зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних та втрат від інфляції до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. В позовній заяві позивач зазначив, що на момент подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» понесло судові витрати у розмірі 201079,46 грн, з яких 61329,46 грн. судового збору і 139750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на підставі: усної домовленості між сторонами щодо ремонтних робіт, актів здачі-прийомки виконаних робіт (30 актів) у період з 30.04.2016 по 29.12.2018 на загальну суму - 6 428 371,42 грн.; платіжних доручень (58 шт.), оформлених в період з 29.01.2016 по 18.03.2019 на загальну суму 11 711 400,00 грн.; банківських виписок (11 шт.) за період з 14.06.2018 по 10.09.2019; листа № 21 від 19.02.2021 з вимогою про проведення звірки; застосування норм статей 11, 15, 16, 202, 207, 509, 526, 626, 627, 638, 639, 1212 Цивільного кодексу України; та мотивовані тим, що Акти здачі-прийомки виконаних робіт є договорами, вказаними актами був встановлений обов`язок позивача сплатити відповідачу лише 6 428 371,42 грн., відтак, грошові кошти в сумі 5 283 028,58 грн. були перераховані позивачем відповідачу не у зв`язку та не на виконання зобов`язань, без достатньої правової підстави. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» не виконало свого обов`язку із повернення грошових коштів, набутих безпідставно на рахунок. 02.04.2021 до суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив по позовну заяву б/н від 30.03.2021 (вх. № 4928/21), у якому товариство просило суд: - у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» про стягнення безпідставно набутих коштів, 3 % річних та інфляційних витрат на загальну суму 4 088 630,75 грн. відмовити повністю; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» судові витрати. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» грошову суму у розмірі 3 157 528,58 грн., а також 47 362,93 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 322 939,79 грн. та втрат від інфляції у розмірі 608 162,38 грн. відмовлено позивачу. Суд першої інстанції керувався тим, що грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу понад суму, охоплену підписаними між сторонами актами здачі-прийомки виконаних робіт, на переконання суду є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 283 028,58 грн. (11 711 400,00 - 6 428 371,42) за відсутністю належним чином укладеного договору, тобто без достатньої правової підстави, та повернув позивачеві на момент вирішення спору лише 2 125 500,00 грн., тому позовні вимоги про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 3 157 528,58 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи. Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки позивачем не доведено періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення надміру перерахованих коштів, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних витрат, у зв`язку з чим у задоволенні позову в зазначеній частині належить відмовити. 22.06.2021 представник відповідача засобами поштового зв`язку скерував на адресу суду першої інстанції заяву б/н від 22.06.2021 (вх. № 9683/21) про розподіл судових витрат, в якій просив суд розподілити судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» по господарській справі № 915/288/21 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» вартості фактично наданої правничої допомоги відповідачу у сумі 136500 грн. Також 22.06.2021 представник позивача засобами поштового зв`язку скерував на адресу Господарського суду Миколаївської області заяву б/н від 22.06.2021 (вх. № 29.06.2021) про компенсацію судових витрат у господарській справі № 915/288/21, у якій просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» судові витрати у господарській справі № 915/288/21 у загальному розмірі 203439,46 грн, у складі: судовий збір у розмірі 61329,46 грн за подання до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви про стягнення коштів; витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом Господарським судом Миколаївської області господарської справи № 915/288/21 у розмірі 141250,00 грн; витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, або підготовки її до розгляду, у розмірі 860,00 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 98 661,33 грн.; в стягненні з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 860,00 грн. відмовлено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 085,09 грн. Приймаючи відповідне додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 127 750,00 грн. та заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 136 500,00 грн. відповідають встановленим критеріям. Суд першої інстанції вказав, що у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 98 661,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а з позивача належить стягнути на користь відповідача (пропорційно до розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено) 31 085,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/21 та на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/21. Апелянт вказав, що рішення суду першої інстанції таким, що постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній частині, з огляду на наступне: - судом першої інстанції неправильно встановлено, що кошти, які є предметом позову 3 157 528,58 грн., є безпідставно набутим майном та саме у такому статусі підлягають поверненню відповідачу; - суд першої інстанції встановив, що між сторонами виникли права та обов`язки, пов`язані з ремонтними роботами, які систематично виконувались та оплачувались позивачем, тобто судом встановлено факт вчинення правочину. Однак судом зроблено неправильний висновок про те, що такі правовідносини припинились та, більш того, судом не встановлено дату припинення таких правовідносин; - суд першої інстанції мав застосувати до правовідносин сторін норму матеріального права - статтю 530 ЦК України та встановити дату (дати), з якої (яких) у відповідача виникло зобов`язання по поверненню позивачу суми грошового зобов`язання. Тобто підстава, за якою позивачу було відмовлено у стягнені 3% річних та індексу інфляції, повинна бути застосована і до вимог про стягнення основної суми; - суд першої інстанції мав врахувати, що позивач не навів ані у позовній заяві, ані у доданих документах дати (дат) виникнення зобов`язання про повернення кожної суми з предмету спору; - суд першої інстанції безпідставно відмовив у долученні та врахуванні доказів особливого статусу сторін - пов`язані особи. Окрім того, апелянт вважає, що розподіл суми судових витрат має здійснюватися відповідно до статі 129 ГПК України виходячи з того, що позивачу належить відмовити у позові у повному обсязі. За таких обставин стягненню з позивача на момент подання апеляційної скарги на користь відповідача підлягають витрати на правничу допомогу 136 500,00 грн., обґрунтування яких міститься в заяві про розподіл судових витрат відповідача від 22.06.2021 року, а також сума судового збору за подання апеляційної скарги Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 червня 2021 року та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14 липня 2021 року по справі №915/288/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор-Агро Юг" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 3 157 528,58 грн., судового збору в розмірі 47 362,93 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 98 661,33 грн., скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор-Агро Юг" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 3 157 528,58 грн., судового збору в розмірі 47 362,93 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 98 661,33 грн. відмовити повністю. В іншій частині залишити судове рішення без змін. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/288/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Бєляновський В.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021. На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 915/288/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/21 та на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи № 915/288/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 29.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 915/288/21. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/21 та на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/21; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.09.2021. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи; призначено справу № 915/288/21 до розгляду на 28 вересня 2021 о 16:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами. 21.09.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/21. Позивач вказав, що обставина укладення договору на ремонтні роботи № 1 від 19 січня 2016 року між сторонами встановлена не була, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що саме підписані між сторонами акти здачі-прийомки виконаних робіт є договорами, укладеними в спрощений спосіб, які є підставами для виникнення цивільних прав у розумінні статей 11, 202, 509, 626 Цивільного кодексу України. Позивач також зазначив, що чинним цивільним законодавством України визначено, що істотною умовою договору підряду є перелік робіт, які підрядник має виконати за завданням другої сторони (частина перша статті 837 Цивільного кодексу України). Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» не довело досягнення сторонами згоди щодо переліку робіт, які воно мало виконати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» за договором на ремонтні роботи № 1 від 19 січня 2016 року, на надало до суду відповідних доказів. Фактично відсутність у матеріалах справи тексту договору на ремонтні роботи № 1 від 19 січня 2016 року унеможливлює встановлення судом обставини укладення даного договору. На думку позивача, зобов`язання із повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, є зобов`язанням, строк виконання якого визначений вказівкою на подію (набуття особою майна без достатньої правової підстави), а відтак таке зобов`язання підлягає виконанню з настанням цієї події. Позивач також вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» намагалось надати у якості доказів до суду першої інстанції і у долученні яких було відмовлено, але такі дії відповідача не відповідають вимогам статті 76 Господарського процесуального кодексу України, а отже суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у долученні даних доказів і не врахував їх при розгляді справи. Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» у справі № 915/288/21, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 червня 2021 року та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14 липня 2021 року у справі № 915/288/21 - без змін. 23.09.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференція поза межами суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» про проведення судового засідання по справі 915/288/21, призначеного до розгляду на 28 вересня 2021 року о 16:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено; надано можливість представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» взяти участь у судовому засіданні за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_1. 28.09.2021 у судовому засіданні прийняв участь представник ТОВ "Меліоратор-Агро Юг" - адвокат Берназ-Ганева А.В. Представник апелянта у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання апелянт повідомлявся належним чином. Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021, якою призначено справу № 915/288/21 до розгляду на 28 вересня 2021 року о 16:00, направлялася на електронну адресу апелянта 31.08.2021 та була отримана ним в цей же день. Як було зазначено вище, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» про проведення судового засідання по справі 915/288/21, призначеного до розгляду на 28 вересня 2021 року о 16:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено. Відповідно до протоколу судового засідання від 28.09.2021 по справі 915/288/21 представник ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» Ангелін І.І. в судове засідання, яке було призначено в режимі відеоконференції, не з`явився та телефонним зв`язком повідомив секретаря судового засідання про можливість розгляду справи за його відсутністю. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021, якою призначено справу № 915/288/21 до розгляду на 28 вересня 2021 о 16:00, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 02.09.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».) Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 28.09.2021, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/21 та на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/21, до суду не повідомлялося. Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою розгляду апеляційної скарги у даній справі у строки, встановлені ГПК України, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/21 та на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/21 по суті, не дивлячись на відсутність представника апелянта у справі, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність представника апелянта у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк. Фактичні обставини, встановлені судом. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У даному випадку, апелянт оскаржує рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор-Агро Юг" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 3 157 528,58 грн. та судового збору в розмірі 47 362,93 грн., а додаткове рішення - в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор-Агро Юг" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 98 661,33 грн. Таким чином, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/20 лише в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор-Агро Юг" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 3 157 528,58 грн та судового збору в розмірі 47 362,93 грн, а додаткове рішення - в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор-Агро Юг" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 98 661,33 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/21 не підлягають апеляційному перегляду. Щодо рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021, колегія суддів зазначає наступне. Предметом позову у даній справі виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, а також відсотків річних та втрат від інфляції внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання. До предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин набуття відповідачем за рахунок позивача грошових коштів без достатньої правової підстави, а також не виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення позивачу вказаних коштів. За даними позивача, 19.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» було досягнуто домовленості, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» зобов`язувалось виконувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» ремонтні роботи на вимогу останнього, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» зобов`язувалось сплачувати вартість здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» ремонтних робіт. Об`єм і вартість наданих ремонтних робіт узгоджувались сторонами шляхом складення актів здачі-прийомки виконаних робіт. Позивач наполягає, що між сторонами мала місце виключно усна домовленість, та підписані між сторонами акти здачі-прийомки виконаних робіт є договорами, укладеними в спрощений спосіб, які є підставами для виникнення цивільних прав у розумінні статей 11, 202, 509, 626 ЦК України. Відповідач наголошує, що між товариствами було укладено Договір на ремонтні роботи № 1 від 19.01.2016, саме у відповідності до якого позивач і перераховував відповідачу грошові кошти в якості передплати за ремонтні роботи, а відповідач виконував вказані ремонтні роботи, за результатами чого складалися акти здачі-прийомки виконаних робіт. Крім того, відповідач наголошував, що вказаний Договір на ремонтні роботи № 1 від 19.01.2016 виконувався і на даний час виконується сторонами. Матеріали справи свідчать про те, що у період з 30.04.2016 по 29.12.2018 між сторонами було складено та підписано без будь-яких зауважень та заперечень 30 актів здачі-прийомки виконаних робіт на загальну суму - 6 428 371,42 грн, у тому числі: - № 98 від 30.04.2016 на суму 152250,00 грн; - № 285 від 31.0.2016 на суму 207360,00 грн; - № 286 від 30.06.2016 на суму 227955,00 грн; - № 287 від 29.07.2016 на суму 132752,40 грн; - № 288 від 31.08.2016 на суму 100842,00 грн; - № 289 від 30.09.2016 на суму 164940,00 грн; - № 290 від 28.10.2016 на суму 209277,30 грн; - № 291 від 30.11.2016 на суму 504801,00 грн; - № 292 від 30.12.2016 на суму 403518,36 грн; - № 171 від 31.01.2017 на суму 30756,00 грн; - № 172 від 28.02.2017 на суму 181200,00 грн; - № 173 від 31.03.2017 на суму 182838,00 грн; - № 174 від 28.04.2017 на суму 142221,00 грн; - № 175 від 31.05.2017 на суму 160452,00 грн; - № 176 від 30.06.2017 на суму 150297,00 грн; - № 177 від 31.07.2017 на суму 176781,00 грн; - № 222 від 31.08.2017 на суму 256086,00 грн; - № 223 від 30.09.2017 на суму 267860,00 грн; - № 224 від 31.10.2017 на суму 251760,00 грн; - № 225 від 30.11.2017 на суму 198198,00 грн; - № 226 від 29.12.2017 на суму 193806,00 грн; - № 63 від 30.04.2018 на суму 118109,08 грн; - № 64 від 31.05.2018 на суму 334324,07 грн; - № 65 від 27.06.2018 на суму 125967,46 грн; - № 142 від 31.07.2018 на суму 463606,23 грн; - № 143 від 31.08.2018 на суму 370603,25 грн; - № 144 від 28.09.2018 на суму 471282,42 грн; - № 180 від 31.10.2018 на суму 100510,20 грн; - № 181 від 30.11.2018 на суму 66819,60 грн; - № 182 від 29.12.2018 на суму 81198,05 грн. У період з 29.01.2016 по 18.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» 11 711 400,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: - № 39 від 29.01.2016 на суму 185400,00 грн; - № 62 від 15.02.2016 на суму 48000,00 грн; - № 39 від 18.02.2016 на суму 33000,00 грн; - № 104 від 26.02.2016 на суму 282000,00 грн; - № 159 від 14.03.2016 на суму 48000,00 грн; - № 189 від 24.03.2016 на суму 25500,00 грн; - № 209 від 30.03.2016 на суму 261600,00 грн; - № 255 від 15.04.2016 на суму 27300,00 грн; - № 292 від 28.04.2016 на суму 360000,00 грн; - № 330 від 13.05.2016 на суму 93000,00 грн; - № 347 від 16.05.2016 на суму 33000,00 грн; - № 381 від 30.05.2016 на суму 360000,00 грн; - № 1002 від 10.11.2016 на суму 238200,00 грн; - № 1011 від 14.11.2016 на суму 87000,00 грн; - № 1021 від 16.11.2016 на суму 98400,00 грн; - № 1078 від 29.11.2016 на суму 66000,00 грн; - № 1126 від 12.12.2016 на суму 15000,00 грн; - № 1131 від 12.12.2016 на суму 60000,00 грн; - № 1136 від 13.12.2016 на суму 360000,00 грн; - № 1137 від 14.12.2016 на суму 411000,00 грн; - № 1138 від 14.12.2016 на суму 28500,00 грн; - № 1176 від 20.12.2016 на суму 303000,00 грн; - № 1178 від 21.12.2016 на суму 150000,00 грн; - № 1182 від 22.12.2016 на суму 231000,00 грн; - № 1192 від 26.12.2016 на суму 150000,00 грн; - № 28 від 31.01.2017 на суму 28500,00 грн; - № 82 від 13.022017 на суму 168000,00 грн; - № 137 від 28.02.2017 на суму 162000,00 грн; - № 256 від 30.03 2017 на суму 21000,00 грн; - № 272 від 31.03.2017 на суму 51000,00 грн; - № 422 від 17.05.2017 на суму 240000,00 грн; - № 468 від 02.06.2017 на суму 54000,00 грн; - № 871 від 25.10.2017 на суму 510000,00 грн; - № 872 від 25.10.2017 на суму 780000,00 грн; - № 883 від 27.10.2017 на суму 63000,00 грн; - № 886 від 27.10.2017 на суму 285000,00 грн; - № 896 від 30.10.2017 на суму 855000,00 грн; - № 986 від 16.11.2017 на суму 108000,00 грн; - № 1009 від 27.11.2017 на суму 300000,00 грн; - № 1011 від 27.11.2017 на суму 351000,00 грн; - № 1017 від 28.11.2017 на суму 549000,00 грн; - № 1062 від 04.12.2017 на суму 303000,00 грн; - № 1062 від 06.12.2017 на суму 150000,00 грн; - № 1084 від 08.12.2017 на суму 84000,00 грн; - № 1095 від 11.12.2017 на суму 40000,00 грн; - № 1108 від 13.12.2017 на суму 33000,00 грн; - № 4 від 28.12.2017 на суму 303000,00 грн; - № 34 від 16.02.2018 на суму 20000,00 грн; - № 117 від 28.02.2018 на суму 114000,00 грн; - № 820 від 23.11.2018 на суму 1812000,00 грн; - № 865 від 03.12.2018 на суму 36000,00 грн; - № 893 від 17.12.2018 на суму 12000,00 грн; - № 910 від 27.12.2018 на суму 15000,00 грн; - № 10 від 04.01.2019 на суму 48000,00 грн; - № 39 від 31.01.2019 на суму 75000,00 грн; - № 70 від 14.02.2019 на суму 81000,00 грн; - № 85 від 22.02.2019 на суму 18000,00 грн; - № 136 від 18.03.2019 на суму 87000,00 грн. Також матеріали справи свідчать про те, що у період з 14.06.2018 по 10.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» грошові кошти на загальну суму 2 125 500,00 грн, що вбачається з наданих позивачем банківських виписок, зокрема: - платіж від 14.06.2018 на суму 30000,00 грн.; - платіж від 14.06.2018 на суму 60000,00 грн.; - платіж від 15.06.2018 на суму 39000,00 грн.; - платіж від 25.06.2018 на суму 300000,00 грн.; - платіж від 27.06.2018 на суму 75000,00 грн.; - платіж від 16.07.2018 на суму 130000,00 грн.; - платіж від 20.07.2018 на суму 500000,00 грн.; - платіж від 30.07.2018 на суму 75000,00 грн.; - платіж від 27.08.2018 на суму 500000,00 грн.; - платіж від 04.09.18 на суму 100000,00 грн.; - платіж від 26.06.2019 на суму 120000,00 грн.; - платіж від 10.09.2019 на суму 196500,00 грн. Вказані обставини, щодо підписання актів на суму 6 428 371,42 грн., перерахування позивачем відповідачу у період з 29.01.2016 по 18.03.2019 грошових коштів у розмірі 11 711 400,00 грн., та повернення відповідачем позивачу у період з 14.06.2018 по 10.09.2019 грошових коштів у розмірі 2 125 500,00 грн. визнаються обома учасниками справи. Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. 23.02.2021 позивач звертався до відповідача з листом № 21 від 19.02.2021 із вимогою про проведення звірки розрахунків між товариствами, у зв`язку з чим надав підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» примірник акту звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» за період з 19.01.2016 по 11.01.2021. Відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня. У даному випадку, позивач обґрунтував вимогу про стягнення грошових коштів у сумі 3 157 528,58 грн посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15. Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та двох чи багатосторонніми (договори). Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно ч.ч. 1, 8 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Неукладеність договору виключає можливість виникнення за ним прав та обов`язків у сторін спору, оскільки в цьому випадку договір вважається таким, що не відбувся. Апелянт заперечуючи проти позовних вимог стверджує про укладання між сторонами Договору на ремонтні роботи № 1 від 19.01.2016, який свідчить про те, що між сторонами мають місце договірні відносини, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України. Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Всупереч наведеному відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції Договір на ремонтні роботи № 1 від 19.01.2016 у формі єдиного документа, підписаного сторонами. У зв`язку з чим, Господарський суд Миколаївської області, керуючись нормою частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач не довів існування обставини укладення договору на ремонтні роботи № 1 від 19 січня 2016 року між сторонами. Виходячи із встановлених обставин та враховуючи, що обставина укладення договору на ремонтні роботи № 1 від 19 січня 2016 року між сторонами встановлена не була, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що саме підписані між сторонами акти здачі-прийомки виконаних робіт є підтвердженням укладення договорів в спрощений спосіб, які є підставами для виникнення цивільних прав у розумінні статей 11, 202, 509, 626 Цивільного кодексу України. Зазначення в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт», що воно не знайшло серед власних первинних документів договір на ремонтні роботи № 1 від 19 січня 2016 року, а заходи з його розшуку позитивного результату не дали, не скасовує принцип змагальності господарського судочинства та не звільняє товариство, як сторону у господарській справі, від обов`язку подання до суду доказів на підтвердження обставин, на які воно посилається як на підставу своїх заперечень щодо позову. У будь-якому випадку, фактична відсутність укладеного договору на ремонтні роботи № 1 від 19 січня 2016 року спростовує твердження апелянта, що грошові кошти у розмірі 11 711 400,00 грн. перераховувались на підставі вищезазначеного договору. Щодо посилання відповідача на неправильну кваліфікацію позивачем спірних правовідносин, зокрема, в частині того, що спірні грошові кошти є переплаченою сумою за ремонтні роботи, а не безпідставно набутими коштами, колегія суддів зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. З`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 в справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Аналогічна права позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 920/611/19. Відтак, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. З огляду на зазначене вище, Господарський суд Миколаївської області надав вірну оцінку правовідносинам у справі, та відзначив, що із 11 711 400, 00 грн. фактично перерахованих коштів сплата лише 6 428 371,42 грн. мала правову підставу - 30 підписаних актів здачі-прийомки робіт. Набуття Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» іншої частини грошових коштів у розмірі 11 711 400, 00 грн. - 6 428 371,42 грн. = 5 283 028,58 грн. правової підстави не мало, що суд першої інстанції встановив належним чином. Таким чином, оскільки відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 283 028,58 грн. (11 711 400,00 - 6 428 371,42) за відсутністю належним чином укладеного договору, в тому числі у спрощений спосіб, тобто без достатньої правової підстави, та повернув позивачеві на момент вирішення спору лише 2 125 500,00 грн., то суд першої інстанції вірно визнав позовні вимоги останнього про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 3 157 528,58 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» в своїй апеляційній скарзі стверджує, що судом першої інстанції не було встановлено дату виникнення зобов`язання із повернення коштів, що призвело до неправильного застосування норми матеріального права, а саме статті 530 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною другою названої статті передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є юридичні факти. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Із тексту наведеної норми можливо зробити висновок, що зобов`язання особи повернути потерпілому майно, набуте без достатньої правової підстави, пов`язане із фактом набуття відповідною особою такого майна. Абзацом другим частини першої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. З аналізу наведених норм вбачається, що зобов`язання із повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, є зобов`язанням, строк виконання якого визначений вказівкою на подію (набуття особою майна без достатньої правової підстави), а відтак таке зобов`язання підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч. 1-3 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Відпвіодно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Окрім того до спірних правовідносин між сторонами у даній справі підлягає застосуванню Указ Президента України від 16.03.95 № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", який втратив чинність тільки 07.02.2019. Відповідно до статті 6 даного Указу, установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п`ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати. Отже, строк зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» щодо повернення коштів у розмірі 3 157 528,58 грн., набутих першим за рахунок останнього у період з 29 січня 2016 року по 18 березня 2019 року без достатньої правової підстави, є таким, що вже настав. Вищевикладене свідчить, що доводи апеляційної скарги в частині начебто неправильного застосування судом першої інстанції норми статті 530 Цивільного кодексу України, є безпідставними та не ґрунтуються на чинному цивільному законодавстві України. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке. Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до ст. 264 ЦК України, відповідно до яких перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина 1 статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» грошові кошти у розмірі 2 125 500,00 грн. Таке повернення відбувалось у період з 14 червня 2018 року по 10 вересня 2019 року, останній платіж від 10 вересня 2019 року був у розмірі 196 500,00 грн. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» у період з 2018 по 2019 роки здійснило ряд дій, які переривають позовну давність за зобов`язаннями щодо повернення коштів, остання з яких відбулася 10.09.2019, суд першої інстанції вірно відхилив заяву відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, оскільки позивач звернувся за захистом свого права в межах строку позовної давності, встановленого законом. Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у долученні та врахуванні доказів особливого статусу сторін - пов`язані особи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» спробувало надати відповідні докази після подання відзиву, оскільки відзив на позовну заяву було подано 02.04.2021. При цьому, будь-які поважні причини пропуску відповідачем вказаного строку були відсутні. Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» не було дотримано вимог частини третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України при поданні доказів. Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відтак, у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» обґрунтовано зазнало наслідків невиконання вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України у формі відмови суду у долученні доказів поданих з порушенням порядку подання. Право на судовий захист тісно пов`язано з таким основоположним принципом правової держави, як верховенство права. Статтею 8 Конституції задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Тлумачення поняття «верховенство права» надається у рішенні Конституційного Суду України (далі - КСУ) № 15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) . У цьому рішенні зазначається: «Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права». Здійснення судами правосуддя на засадах верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є завданням суду, про яке зазначено у статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України передбачає «Завдання та основні засади господарського судочинства», а саме: Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. За таких обставин, керуючись принципом верховенства права, в основу якого покладено справедливість, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» безпідставно набутих грошових коштів у сумі 3 157 528, 58 грн. та судового збору в розмірі 47 362,93 грн. є законним та обґрунтованим. Щодо додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021, колегія суддів зазначає наступне. Як було встановлено вище, додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 підлягає перегляду лише в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор-Агро Юг" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 98 661,33 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 у справі № 915/288/21 було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт»; стягнуто з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі 3 157 528,58 грн., а також 47 362,93 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 322 939,79 грн. та втрат від інфляції у розмірі 608 162,38 грн. відмовлено. В судовому засіданні 17.06.2021 до закінчення судових дебатів у справі представники сторін звернулися до суду першої інстанції з усними заявами в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про намір стосовно подання доказів на підтвердження розміру судових витрат. 22.06.2021 представник позивача скерував на адресу Господарського суду Миколаївської області заяву б/н від 22.06.2021 (вх. № 29.06.2021) про компенсацію судових витрат у господарській справі № 915/288/21, у якій просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» судові витрати у господарській справі № 915/288/21 у загальному розмірі 203439,46 грн., у складі: судовий збір у розмірі 61329,46 грн. за подання до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви про стягнення коштів; витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом Господарським судом Миколаївської області господарської справи № 915/288/21 у розмірі 141250,00 грн.; витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, або підготовки її до розгляду, у розмірі 860,00 грн. 14.07.2021 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшла заява б/н від 13.07.2021 (вх. № 10772/21) про зменшення судових витрат. Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» при поданні позовної заяви було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого було передбачено судові витрати позивача у розмірі 201079,46 грн., з яких: 61329,46 грн. судового збору і 139750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. За відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Позивачем подано до суду першої інстанції наступні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу:

1. Договір про надання правової допомоги № 01-03/21 від 01.03.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» та Адвокатським об`єднанням «Де-юре», відповідно до предмету якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Об`єднання зобов`язується надавати правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов`язується прийняти надану правничу (правову) допомогу. Під правничою (правовою) допомогою у цьому договорі розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз`яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування незалежно від форм власності та підпорядкування, судах всіх інстанцій. Вибір форми надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тобто Клієнта. За умовами п. 2.1 цього Договору Об`єднання реалізує свої права та обов`язки щодо надання правової (правничої) допомоги через партнерів Об`єднання - адвокатів, які входять до складу Об`єднання та адвокатів, які залучаються на умовах трудових та/або цивільно-правових договорів та дані про яких наявні в ЄРАУ.

2. Договір про надання правової допомоги № 01-03/03-21 від 03.03.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням «Де-юре» (Принципал), яке діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Берназ і Партнери» (Бюро), відповідно до предмету якого у порядку та на умовах визначених цим Договором, Бюро зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту, а замовник - сплатити її вартість. Принципал гарантує, що Клієнт повідомлений про факт укладання даного договору та згодний на отримання правової допомоги від Бюро. Під правовою допомогою у цьому договорі розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз`яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування незалежно від форм власності та підпорядкування. Вибір форми надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тобто Клієнта. За умовами п. 5.1 Договору, сплата, строки та розмір гонорару визначаються у додатковій угоді до Договору.

3. Додаткова угода № 1 від 01.03.2021 до Договору про надання правничої допомоги № 01-03/21 від 01.03.2021, за змістом якої сторони, зокрема, погодили, що вартість правничої допомоги встановлюється сторонами погодинно у розмірі 1500,00 грн. за одну годину роботи.

4. Протоколи зборів ради партнерів Адвокатського об`єднання «Де-юре» № 02/21 від 09.02.2021 щодо включення до складу Адвокатського об`єднання адвоката Берназ А.В., як асоційованого партнера та № 03/21 від 27.05.2021 щодо зміни прізвища асоційованого партнера адвоката Берназ А.В. на Берназ-Ганєва А.В.

5. Банківська виписка на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» на користь Адвокатського об`єднання «Де-юре» 02.03.2021 грошових коштів у розмірі 69875,00 грн. на підставі платіжного документа № 37.

6. Платіжне доручення № 37 від 01.03.2021 на суму 69875,00 грн. (призначення платежу: «Оплата гонорару за надання правової допомоги зг.додаткової угоди № 1 від 01.03.2021р. до договору № 01-03/21 від 01.03.2021р. Без ПДВ»).

7. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 22.06.2021 на загальну суму 141250,00 грн.

8. Акт наданих послуг від 22.06.2021 до Договору про надання правової допомоги № 01-03/21 від 01.03.2021, зі змісту якого вбачається, що Адвокатське об`єднання «Де-юре» надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» отримало послуги (правову допомогу), у зв`язку із розглядом господарської справи № 915/288/21 в Господарському суді Миколаївської області, з наведенням відповідного переліку правничої допомоги на загальну суму 141250,00 грн. Суд першої інстанції вірно встановив, що Акт наданих послуг від 22.06.2021 до Договору про надання правової допомоги № 01-03/21 від 01.03.2021 містить окремі роботи (надані послуги) для надання правничої допомоги, які не підлягають відшкодуванню в межах даної справи, а саме: - Отримання ухвали про відкриття провадження у справі, направлення клієнту (0,5 год. - 750,00 грн). Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2021 про відкриття провадження у справі № 915/288/21 було направлено судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг», та отримано останнім 15.03.2021, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400143019965, а отже отримання ухвали про відкриття провадження у справі не потребувало від адвоката вчинення будь-яких дій. - Складання заяви про не розгляд заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції № 2 від 16.03.2021, підготовка до відправки в суд, підписання електронним цифровим підписом, направлення на електронну адресу суду (0,5 год. - 750,00 грн). Вказана заява в матеріалах справи відсутня. - Складання заперечення від 25.05.2021 на пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» щодо статусу пов`язаних осіб, як підстави для відсутності безпідставного набуття майна (3 год. - 4500,00 грн). Вказані заперечення в матеріалах справи відсутні. - Складання заперечення від 25.05.2021 на клопотання ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» про долучення доказів від 10 травня 2021 року (2 год. - 3000,00 грн). В матеріалах справи відсутнє клопотання ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» про долучення доказів від 10 травня 2021 року, з урахуванням чого складання заперечення на нього не може вважатися обґрунтованим видом правничої допомоги, витрати на яку підлягають розподілу в межах даної справи. - Складання клопотання про застосування заходів процесуального примусу до відповідача від 14.06.2021, підготовка до відправки в суд, надіслання до суду (3 год. - 4500,00 грн). В матеріалах справи наявна заява позивача б/н від 14.06.2021 (вх. № 9098/21) про застосування заходів процесуального примусу, разом із тим, представник позивача в судовому засіданні 17.06.2021 просила суд залишити вказану заяву без розгляду. З урахуванням наведеного, складання такої заяви не може вважатися обґрунтованим видом правничої допомоги, витрати на яку підлягають розподілу в межах даної справи. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що Акт наданих послуг від 22.06.2021 до Договору про надання правової допомоги № 01-03/21 від 01.03.2021 містить ще низку окремих робіт (надані послуги) для надання правничої допомоги, які не підлягають відшкодуванню чи підлягають частковому відшкодуванню в межах даної справи, а саме: - Участь у судовому засіданні від 08.04.2021 в режимі відео конференції, 1 год - 3 000,00 грн. Відповідно до протоколу судового засідання від 08.04.2021 воно продовжувалося 24 хвилини, для розрахунку вартості даної послуги, колегія суддів вважає за потрібне округлити дану тривалість засідання до однієї години. Як було зазначено вище, вартість правничої допомоги встановлюється сторонами погодинно у розмірі 1500,00 грн. за одну годину роботи. Таким чином, згідно умов Договору вартість даних послуг становить 1500,00 грн., а не 3000,00 грн., як зазначено в акті. - Участь у судовому засіданні від 27.05.2021 в режимі відео конференції, 1 год - 3 000,00 грн. Відповідно до протоколу судового засідання від 27.05.2021 воно продовжувалося 31 хвилину, для розрахунку вартості даної послуги, колегія суддів вважає за потрібне округлити дану тривалість засідання до однієї години. Як було зазначено вище, вартість правничої допомоги встановлюється сторонами погодинно у розмірі 1500,00 грн. за одну годину роботи. Таким чином, згідно умов Договору вартість даних послуг становить 1500,00 грн., а не 3000,00 грн., як зазначено в акті. - Участь у судовому засіданні від 17.06.2021 в режимі відео конференції, 10 год - 15 000,00 грн. Відповідно до протоколу судового засідання від 17.06.2021 воно продовжувалося 1 годину 25 хвилин, для розрахунку вартості даної послуги, колегія суддів вважає за потрібне округлити дану тривалість засідання до двох годин. Як було зазначено вище, вартість правничої допомоги встановлюється сторонами погодинно у розмірі 1500,00 грн. за одну годину роботи. Таким чином, за умов Договору вартість даних послуг становить 3000,00 грн., а не 15000,00 грн., як зазначено в акті. Таким чином, суд вважає, що в межах даної справи позивачем доведено належними доказами понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» витрат на професійну правничу допомогу по даній справі лише в розмірі 112750,00 грн. Таким чином, судом першої інстанції було невірно встановлено суму доведених належними доказами понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» витрат на професійну правничу допомогу по даній справі. Також суд вважає за необхідне зауважити, що вказана сума витрат Товариства Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» не перевищує 5 % від суми заявлених та задоволених позовних вимог, а також узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 було здійснено висновок про те, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. Відповідно, обґрунтованість її стягнення підлягає оцінці з урахуванням співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України). У даній справі відповідач подав до суду першої інстанції письмову заяву про зменшення витрат сторін на правничу допомогу. Відповідач у заяві про зменшення судових витрат позивача, стверджував, зокрема, про таке: 1) до переліку виконаних робіт включено чисельні витрати, які не є правничою допомогою відповідно до ГПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) позивач ставить питання про стягнення з відповідача коштів, які фактично не були ним сплачені. Будь-яких доказів або конкретних обґрунтувань, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку сторонами витрат на правничу допомогу або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем суду не надано. Також відповідач у своїх запереченнях не зазначив обґрунтованих підстав та доводів, як і не надали доказів стосовно неспівмірності / нерозумності визначених та понесених витрат на правничу допомогу. Посилання на вказані обставини у запереченнях є лише декларативними. Посилання позивача на те, що позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат на професійну правову допомогу не приймається колегією суддів до уваги, з огляду на наступне. У матеріалах справи міститься платіжне доручення № 37 від 01.03.2021 на суму 69875,00 грн. (призначення платежу: «Оплата гонорару за надання правової допомоги зг.додаткової угоди № 1 від 01.03.2021р. до договору № 01-03/21 від 01.03.2021р. Без ПДВ»), яке підтверджує часткову оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів вважає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19. Тому факт оплати жодним чином не перешкоджає розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Доводи ж відповідача щодо неналежності витрат до правничої допомоги, частково взяті судом до уваги, про що наведено вище за текстом цієї постанови. З огляду на викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія суддів вважає, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 112 750,00 грн. відповідають встановленим критеріям. Разом із тим, враховуючи результати розгляду справи № 915/288/21 по суті, суд відмічає таке. Відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як було зазначено вище, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За такого, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 87 065,55 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Висновки суду апеляційної інстанції. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» безпідставно набутих грошових коштів у сумі 3 157 528,58 грн. та судового збору в розмірі 47 362,93 грн. за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржене рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/20 треба залишити без змін в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» безпідставно набутих грошових коштів у сумі 3 157 528,58 грн. та судового збору в розмірі 47 362,93 грн., а апеляційну скаргу - залишити без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У даному випадку, приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, у результаті чого судом першої інстанції було невірно встановлено суму доведених належними доказами понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» витрат на професійну правничу допомогу по даній справі, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 98 661,33 грн. підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення. Апелянт не надав доказів понесення судових витрат за подачу апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/20, тому відсутні підстави для здійснення розподілу таких витрат. Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» задовольнити частково. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 по справі № 915/288/20 залишити без змін в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» безпідставно набутих грошових коштів у сумі 3 157 528, 58 грн. та судового збору в розмірі 47 362,93 грн. Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/20 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 98 661,33 грн., прийняти в цій частині нове рішення. Резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/288/20 викласти в наступній редакції: «Ухвалити додаткове рішення у справі № 915/288/21, яким здійснити розподіл судових витрат сторін за результатами розгляду даної справи. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 6, корпус А, кв. 16; ідентифікаційний код 23627842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, 1-В; ідентифікаційний код 33310498) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 87 065,55 грн. В стягненні з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 860,00 грн. відмовити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, 1-В; ідентифікаційний код 33310498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 6, корпус А, кв. 16; ідентифікаційний код 23627842) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 085,09 грн.» Зобов`язати Господарський суд Миколаївської області видати накази з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документа. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 04.10.2021. Головуючий К.В. Богатир Судді: В.В. Бєляновський І.Г. Філінюк