Постанова 4875 № 922/1395/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" вересня 2021 р. Справа № 922/1395/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. при секретарі судового засідання Мальченко О.О. за участю представників сторін: від позивача: Судаков Д.О., посвідчення № 1797, Положення, Витяг з ЄДР від відповідача: не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків (вх. 2583Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 року (повний текст складено 23.07.2021) у справі №922/1395/21 (суддя Шатерніков М.І.) за позовом Харківської міської ради, м.Харків, до відповідача Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича, м.Харків, про стягнення 1201653,60 грн. В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 року у справі №922/1395/21 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з Харківської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича 12500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись з вищевказаною ухвалою, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 року у справі №922/1395/21. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне: - представник Харківської міської ради не мав об`єктивної можливості прийняти участь у судовому засіданні 20.07.2021, в якому вирішувалось питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на те, що ухвала Господарського суду Харківської області від 14.07.2021 була отримана у відділі з питань звернення юридичних осіб Департаменту діловодства 20.07.2021 о 14:30 год.; - представником відповідача порушено, встановлений ГПК України, 5-ти денний строк на подання заяви про компенсацію витрат, пов`язаних із розглядом справи. Доказів поважності пропуску строку не надано, тому причини поновлення цього строку відсутні; - зазначені заявником причини пропуску строку на подання заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, не можуть бути розцінені як поважні, з огляду на те, що останні не підтверджені відповідними доказами; - вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн. є завищеною, необґрунтованою, безпідставною, неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2021 року, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Хачатрян В.С. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Ільїн О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2021 по справі №922/1395/21, зокрема: поновлено Харківській міській раді процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 року у справі №922/1395/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харьківської міської ради на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 року у справі №922/1395/21; призначено справу №922/1395/21 до розгляду на "15" вересня 2021 р. о 11:00 год. На адресу Східного апеляційного господарського суду 09.09.2021 від Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін, зважаючи на наступне: - позивачем у справі є Харківська міська рада, а не Департамент територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради. Той факт, що ухвала Господарського суду Харківської області від 14.07.2021 була отримана посадовою особою Департаменту 20.07.2021, жодним чином не спростовує того факту, що Харківській міській раді дана ухвала була вручена 19.07.2021, у зв`язку із чим остання мала можливість забезпечити явку свого представника в судове засідання, призначене на 20.07.2021 о 12:00 год. - апелянт жодним чином не конкретизує та не доводить свого твердження про відсутність поважності пропуску відповідачем строку на подання заяви на 1 день, з огляду на викладені в заяві від 13.07.2021 обставини. - апеляційна скарга позивача не тільки не містить клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а й жодного доводу неспівмірності витрат та їх вартості, наведених в заяві від 13.07.2021 та оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хачатрян В.С. у відпустці, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Сгара Е.В. - головуючий суддя, судді Слободін М.М., Шутенко І.А. Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.09.2021 до 10:30. Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2021 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Представник відповідача в судове засідання 23.09.2021 не з`явився, причини неявки не повідомив, незважаючи на обізнаність про дату та час судового засідання. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається із матеріалів справи, Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича 1201653,60 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2021 року закрито провадження у справі №922/1395/21 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. В подальшому, Фізична особа-підприємець Маценко Сергій Юрійович 13.07.2021 звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України (вх. 16382 від 13.07.2021) в якій просив: - поновити пропущений строк на подання заяви про компенсацію витрат, пов`язаних із розглядом справи; - стягнути з Харківської міської ради на користь ФОП Маценка С.Ю. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12500,00 грн. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2021 призначено заяву Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича про ухвалення додаткового рішення на "20" липня 2021 р. о 12:00. При цьому, вищевказаною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2021 не вирішувалось питання про поновлення ФОП Маценко С.Ю. пропущеного строку на подання заяви про компенсацію витрат, пов`язаних із розглядом справи. Як вже зазначалось вище, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 року у справі №922/1395/21 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з Харківської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича 12500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. При перегляді вищевказаної ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Із матеріалів справи вбачається, що представником відповідача у відзиві на позов було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ФОП Маценко С.Ю. очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 72 582,68 грн., які складаються із фіксованого гонорару адвоката у розмірі 12 500,00 грн. та гонорару успіху в розмірі 60 082,68 грн. До відзиву на позов ФОП Маценко С.Ю. було додано договір про надання правничої (правової) допомоги №19/2021 від 27.05.2021 із додатками №1 та №2, завдання №1 від 02.06.2021 до вищевказаного договору та додаткову угоду №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №19/2021 від 27.05.2021. За змістом договору про надання правничої (правової) допомоги №19/2021 від 27.05.2021 (далі Договір), останній було укладено між Маценко Сергієм Юрійовичем (далі - клієнт) та Рижковим Іваном Петровичем (далі - адвокат) з метою забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта, надання останньому правової допомоги та здійснення представництва його інтересів у судових органах, органах державної влади та місцевого самоврядування тощо. Відповідно до завдання №1 від 02.06.2021 до вищевказаного договору, клієнт доручив адвокату підготувати та подати до Господарського суду Харківської області відзив на позов по справі № 922/1395/21 та здійснити весь комплекс дій з представництва інтересів клієнта в Господарському суді по даній справі. Згідно пунктів 3.6, 3.7, 3.8 Договору факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підставою для сплати гонорару є акт приймання-передачі наданих послуг, а клієнт сплачує гонорар протягом 5 банківських днів з дня підписання ним акту приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 02.06.2021 до договору про надання правничої (правової) допомоги №19/2021 від 27.05.2021 встановлено, зокрема, що сторони вирішили встановити фіксований розмір гонорару адвоката з виконання завдання №1, який складає 12 500,00 грн. та не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт за завданням №1. Отже, в даному випадку, незважаючи на погодження між адвокатом та клієнтом в додатковій угоді №1 від 02.06.2021 фіксованого розміру гонорару в сумі 12 500,00 грн., гонорар адвоката сплачується клієнтом протягом 5 банківських днів з дня підписання ним акту приймання-передачі наданих послуг, а підставою для такої сплати є підписаний між клієнтом та адвокатом акт приймання-передачі наданих послуг. Тобто, комплексний аналіз умов укладеного між адвокатом та клієнтом договору свідчить про те, що за відсутності підписаного акту приймання-передачі наданих послуг, у клієнта не виникає обов`язок щодо сплати адвокату гонорару за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно ч.6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, зазначеною нормою процесуального законодавства передбачено дві умови подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи: 1) подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі; 2) подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Зважаючи на вищевикладене, діюче процесуальне законодавство дає можливість подання доказів і після ухвалення рішення суду, як це зробив представник відповідача, однак, такі докази можуть бути подані після ухвалення судового рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (тобто, заяву про те, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення або ухвали суду). Проте, у даному випадку така заява відповідачем взагалі подана не була, хоча представник відповідача - адвокат Рижков І.П. був присутній, у тому числі, в судовому засіданні Господарського суду Харківської області 07.07.2021, коли вирішувалось питання про закриття провадження у даній справі. Як вже зазначалось вище, підставою для сплати гонорару є акт приймання-передачі наданих послуг, а погодження між адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару в сумі 12 500,00 грн. в додатковій угоді №1 від 02.06.2021, не може свідчити про те, що ФОП Маценко С.Ю. має сплатити гонорар у вищевказаному розмірі до моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг, з огляду на п.п.3.6-3.8 договору про надання правничої (правової) допомоги №19/2021 від 27.05.2021. Разом з тим, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 07.07.2021 та виписка по рахунку адвоката Рижкова І.П. щодо оплати Маценко С.Ю. наданої правової допомоги у розмірі 12 500,00 грн., були надані відповідачем лише 13.07.2021, тобто через 6 днів після прийняття місцевим господарським судом ухвали про закриття провадження у справі без попередньо зробленої заяви згідно ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідачем не було подано доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів, із заявою про розподіл судових витрат з доданням акту приймання-передачі наданих послуг та виписки по рахунку адвоката Рижкова І.П. щодо оплати Маценко С.Ю. наданої правової допомоги у розмірі 12500,00 грн., відповідач звернувся лише 13.07.2021, однак ФОП Маценко Сергієм Юрійовичем не було зроблено про це заяву у відповідності до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Отже, позивачем не було дотримано жодної із умов подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, які передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги те, що ФОП Маценко С.Ю. не було подано доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів та не зроблено заяву, що такі докази будуть надані протягом п`яти днів після прийняття ухвали суду про закриття провадження від 07.07.2021, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо залишення заяви Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України, без розгляду. Наявність правових підстав для залишення вищевказаної заяви Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України, без розгляду, також підтверджується наступним. Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2021 року закрито провадження у справі №922/1395/21 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. В світлі положень ч.8 ст. 129 ГПК України, Фізична особа-підприємець Маценко Сергій Юрійович повинен був зробити заяву про надання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів та надати такі докази протягом п`яти днів після прийняття ухвали суду про закриття провадження, тобто не пізніше 12.07.2021. Проте, Фізична особа-підприємець Маценко Сергій Юрійович звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України лише 13.07.2021, тобто із пропуском п`ятиденного строку на подання таких доказів. Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що відповідач просив поновити пропущений строк на подання заяви про компенсацію витрат, пов`язаних із розглядом справи. В обґрунтування пропуску строку для подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником відповідача було зазначено, що ФОП Маценко Сергій Юрійович з 07.07.2021 по 13.07.2021 перебував у Київській області, проект Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 07.07.2021 був направлений йому на розгляд та підписання засобами електронного зв`язку. У зв`язку з сімейними обставинами та робочими питаннями направити адвокату підписаний Акт №1 від 07.07.2021 та платіжну квитанцію ФОП Маценко Сергій Юрійович зміг в перший після вихідних день - 12.07.2021, що підтверджується конвертом з трек-номером 59000707095140). Поштова кореспонденція отримана адвокатом 13.07.2021 та цього ж дня дана заява з додатками була подана до суду. Із матеріалів справи вбачається, що Господарський суд Харківської області, в порушення положень діючого господарського процесуального законодавства України, вищевказану заяву відповідача про поновлення пропущеного строку на подання заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу не розглянув та одразу ухвалою від 14.07.2021 призначив заяву ФОП Маценко Сергій Юрійович до розгляду на 20.07.2021 об 12:00 год. Розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу, апеляційний господарський суд зауважує про відсутність правових підстав для поновлення такого строку, зважаючи на наступне. Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що доводи відповідача щодо неможливості підписання ФОП Маценко Сергієм Юрійовичем Акту приймання-передачі наданих послуг від 07.07.2021 №1 до 12.07.2021 через наявність певних сімейних обставин та робочих питань не підтверджені жодними доказами. В свою чергу, надана відповідачем копія конверту з трек-номером 59000707095140 свідчить лише про направлення 12.07.2021 ФОП Маценко Сергієм Юрійовичем на адресу адвоката Рижкова Івана Петровича певної поштової кореспонденції, яка була отримана останнім 13.07.2021 та не може свідчити про наявність поважних причин пропуску відповідачем п`ятиденного строку для звернення до суду із заявою про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України. Вищевикладені обставини свідчать про те, що пропуск відповідачем строку на звернення до суду із заявою про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України, залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із відповідною заявою, могла і повинна була уникнути під час такого звернення. Враховуючи наведене, приймаючи до уваги приписи ч.2 ст. 118 та ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, заява Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України, підлягає залишенню без розгляду. Також судова колегія апеляційного господарського суду зауважує про наступне. Як вже зазначалось вище, частиною п`ятою статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. На думку відповідача необґрунтовані дії Харківської міської ради виявилися у тому, що позивач визначив в спірних правовідносинах Маценка Сергія Юрійовича як фізичну особу-підприємця, хоча надані самим позивачем до суду письмові докази свідчать про відсутність правових підстав для розгляду даного спору в порядку господарського судочинства. Разом з тим, апеляційний господарський суд не може погодитись із вищевказаною позицією відповідача, зважаючи на наступне. Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За положеннями ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Конституційним судом України у рішенні від 25.12.1997 №9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України зауважено, що положеннями частини першої статті 55 Конституції України закріплено одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина, а саме право на судовий захист, який, з огляду на вимоги статті 64 Конституції України, не може бути обмежене. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у численних справах, основною складовою права на судовий захист, є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. При цьому, в силу положень ст.55 Конституції України звернення до суду з позовом, незалежно від його обґрунтованості, є суб`єктивним правом особи, що є проявом конституційного принципу забезпечення доступу до правосуддя. Правовий аналіз положень Господарського процесуального кодексу України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. При цьому, частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачає надання оцінки судами діям позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а не обґрунтованості/необґрунтованості поданого позивачем позову. Подання позову є однією з процесуальних дій позивача. За таких обставин, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи у відповідності до ч. 5 ст. 130 ГПК України, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені. Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що звернення Харківської міської ради із даним позовом до місцевого господарського суду, не може свідчити про наявність необґрунтованих дій позивача, оскільки подання позову є проявом реалізації позивачем своїх процесуальних прав. При цьому, Фізичною особою-підприємцем Маценко Сергієм Юрійовичем не наведено, а апеляційним господарським судом не встановлено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені. Також судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили, що позивач у ході розгляду справи діяв недобросовісно, протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача тощо. До того ж, Фізичною особою-підприємцем Маценко Сергієм Юрійовичем не спростовано належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України факту наявності у нього заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська,

7. За таких обставин, Фізичною особою-підприємцем Маценко Сергієм Юрійовичем не доведено наявності необґрунтованих дій позивача, які були здійснені ним у ході розгляду справи, що унеможливлює стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Харківської міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 року у справі №922/1395/21 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про залишення заяви Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України (вх. 16382 від 13.07.2021) без розгляду. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 року у справі №922/1395/21 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 року у справі №922/1395/21 скасувати. Заяву Фізичної особи-підприємця Маценка Сергія Юрійовича про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України (вх. 16382 від 13.07.2021) залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Головуючий суддя Е.В. Сгара Суддя М.М. Слободін Суддя І.А. Шутенко Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2021 року